Уся рота — не в ногу?Спочатку в кабінеті,
де зібралася група депутатів міської ради, зависла тривожна тиша, І
враз вона вибухнула: емоційними розповідями, хвилюванням пережитих
образ. Відчувалося, що депутати гостро сприймають конфліктну ситуацію,
яка триває уже не один рік між радою І міським головою С.О.Долею (на фото) й яка,
зрештою, вилилася в неординарний документ: голова видав розпорядження
про дострокове припинення повноважень ради.
Ця
надзвичайна подія, що вийшла за рамки міського масштабу, й привела мене
до Малина. Прибула сюди й заступник начальника організаційного відділу
обласної ради Т.П.Павлусенко. Картина, що вималювалася, була дуже
непростою й неоднозначною. Ось її фабула — за матеріалами сесій,
судових рішень та розповідями учасників подій.
Обравши
С.О.Долю міським головою, громада щиро покладала на нього великі надії
щодо подальшого розвитку рідного міста. Молодий, енергійний,
комунікабельний, до того ж — колишній бойовий офіцер-афганець, Сергій
Олексійович спочатку «прийшовся до двору» й депутатському корпусу. Але
ця «ідилія», на жаль, тривала недовго. Вже через декілька місяців
почалася, з подачі міського голови, кадрова «чехарда». Відбувалися,
один за одним, судові засідання, на яких було поновлено на роботі
більшість звільнених.
Звичайно,
все це не минало повз увагу депутатів, до яких потерпілі зверталися зі
скаргами. Зрештою, одна з ухвал (окрема) райсуду від 18.01.07 по
адміністративній справі за позовом колишнього заступника міського
голови В.В. Марценюка, в якій відзначалися грубі порушення вимог
закону, допущені міським головою при звільненні, стала предметом
розгляду 19 липня 2007 року на 20-ій сесії міської ради. її рішенням
було висловлено недовіру міському голові «...за проведення кадрової
політики, яка призвела до численних судових справ та значних збитків,
нанесених бюджету міської громади, порушення чинного законодавства та
Конституції».
Це
був, як сказала в бесіді секретар міськради О.В.Кудрицька, перший
дзвінок. Але С.О.Доля, видно, до нього не прислухався. Тривали постійні
розборки в раді, «зіткнення лобами» депутатів із різних фракцій і
всередині однієї політичної сили. За цими з'ясуваннями стосунків міські
справи відсувалися на задній план. Не витримавши, 23 депутати (з З0)
виступили в газеті «Соборна площа» зі спільною заявою про ситуацію в
раді. її було підтримано на засіданні постійної комісії з питань
законності, правопорядку, прав людини, регламенту, депутатської
діяльності та етики. I прийнято рішення про внесення до порядку денного
позачергової сесії міськради, скликаної на вимогу депутатів, питання
щодо дострокового припинення повноважень міського голови.
14
лютого 2008 року відбулася 26-та сесія, С.О.Доля на ній присутній не
був: пішов на лікарняний. Розглянувши та обговоривши рекомендації
постійної комісії, прийняли рішення про дострокове припинення
повноважень міського голови. С.О.Доля звернувся щодо цього суворого
вердикту депутатів з позовами — спочатку до районного суду, який
відхилив позов, а затим — до Київського апеляційного адміністративного
суду. 5 вересня нинішнього року той скасував рішення сесії.
Депутати
мали оприлюднити цю ухвалу вищої судової інстанції. На 9 вересня було
призначено сесію, але С.О.Доля на неї не прийшов. Він видав
розпорядження, що приступає до виконання обов'язків 11 вересня. Тоді
депутати вирішили, як розповідає О.В.Кудрицька, саме цього дня провести
друге пленарне засідання й запропонували міському голові відкрити його.
Але Сергій Олексійович, як стверджують депутати, мотивуючи тим, що це —
не сесія, а нарада, пішов з неї. Аби довести справу до логічного
завершення, було вирішено провести позачергову сесію про дострокове
припинення повноважень міського голови.
12 вересня С.О.Доля видав розпорядження про її скликання 24 вересня.
Як
пригадують тепер депутати, на пленарне засідання Сергій Олексійович
прийшов упевнений, у доброму гуморі. Виголосив патетичну промову,
підкресливши, як дбає про місто. Та, мабуть, справжнім шоком стали для
нього подальші події. Адже депутати взялися за розгляд та обговорення
висновків постійної КОМІСІЇ ради з питань законності, правопорядку,
прав людини, регламенту, депутатської діяльності та етики від 05.08.07,
14.02.08 та 09.09.08, в яких проаналізовано порушення законодавства,
допущені С.О.Долею під час перебування на посаді міського голови. В них
скрупульозно перераховувалися випадки незаконного звільнення й
поновлення судом на роботі ЦІЛОГО ряду працівників, а також
невикористання та повернення, за результатами діяльності виконкому в
2007 році, до Держбюджету субвенції в сумі понад 200 тисяч гривень;
закупівлі газу на опалювальний сезон для міста, в тому числі й за
рахунок продажу комунального майна і т. д.
У
результаті обговорення й таємного голосування (з 29 присутніх депутатів
24 проголосували «за», З — утрималися, 2 — «проти») рада вирішила:
«Достроково припинити повноваження Малинського міського голови С.О.Долі
на підставі п. п. 2, З ст. 79 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні», як такого, що порушує Конституцію, закони
України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих
йому повноважень».
Та
С.О.Доля не розгубився: за одержаний на сесії шок відповів депутатам не
меншим шоком — видав розпорядження, в першому пункті якого зазначено:
«Достроково припинити повноваження Малинської міської ради 5-го
скликання». При цьому Сергій Олексійович посилається на Конституцію і
певні статті Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», Та, видно,
образа дещо застелила йому очі, коли знайомився з цими законодавчими
актами. Адже ні Конституція, ні згаданий Закон не наділяють міського
голову правом особисто достроково припиняти повноваження ради. Навіть
за наявності підстав, передбачених цим Законом, повноваження міської
ради «... можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого
референдуму» ст. 78, (п. 2). Тож єдине, що міг зробити С.О.Доля, згідно
з Законом, це — порушити питання про дострокове припинення повноважень
міської ради за рішенням місцевого референдуму (ст. 78, п. 3). За
наявності передбачених цим Законом підстав та «... рішення суду про
визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету
Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові
вибори» (ст. 78, п. 4), зокрема, міської ради. Питання про це перед
Верховною Радою вправі порушити міський голова.
Ось така непроста ситуація. Чому ж виникла ця конфронтація? Пробувала з'ясувати це й у бесідах із депутатами.
І.П.Стрільчук, лікар, обирався свого часу й депутатом районної та обласної рад:
«Півроку нагадували С.О.Долі, що час уже починати працювати для міста.
Допомагали йому, адже спершу справив гарне враження. Та потім почалася
кадрова чехарда, суди, ну й, звичайно, виникали стреси в людей. Кілька
разів депутати просили, аби міський голова прозвітував про роботу на
сесії, та він уникав цього. Почалися серйозні тертя між С.О.Долею й
депутатами. Тож, і увірвався наш терпець».
О.Г.Шостак, юрист, член постійної комісії з питань бюджету і комунальної власності: «Намагалися
знайти спільну мову з головою, підказували йому. Аналізували роботу на
засіданнях постійної комісії з питань законності, правопорядку, прав
людини, регламенту, депутатської діяльності та етики. Ряд розпоряджень,
які видав С.О.Доля, було скасовано судом. Зрештою, питання про
виявлення недовіри, а потім — про дострокове припинення повноважень
міського голови винесли на сесії, бо порушував закони, права людей.
Єдине, вважаємо, що зробив Сергій Олексійович доброго, то це завдяки
такому його ставленню у раді об'єдналися всі політичні сили».
М.Я.Матер'ян,
пастор, депутат міськради двох скликань, голова постійної комісії з
питань законності, правопорядку, прав людини, регламенту, депутатської
діяльності та етики: «Я 15 років служу Богові й людям, є
батьком п'ятьох дітей. Ніколи не йшов на підкуп, мав свою думку. Але
скільки довелося через С.О.Долю мені пережити! Він навіть у справи
церкви втручався, відколов частину общини, проти мене настроював людей».
А.С.Будник,
банкір, голова постійної комісії з питань бюджету і комунальної
власності, голова районної організації ветеранів афганської війни:
«Під час виборів я був довіреною особою Сергія Олексійовича, а тепер
соромно за це. Спочатку ми підтримували його: порівняно молодий, нова
людина в місті, знає добре психологію людей. Та почалися безпідставні
звільнення працівників з роботи. До думки депутатів міський голова не
прислухався, дії його часто були нелогічними. Не займався питаннями
міського господарства. Проте намагався якось зіткнути депутатів.
Побачили: не вміє працювати з людьми, сколотити команду. Я казав йому:
не твоя це справа — бути міським головою, як колишній офіцер-афганець,
май честь, піди сам гідно з посади».
О.М.Оксьоненко, голова міської організації БЮТ — ВО «Батьківщина», голова постійної комісії ради:
«С.О.Доля намагався тиснути на депутатів нашої фракції, розвалити її.
На останній сесії запитали Сергія Олексійовича, що доброго зробив для
громади? Нічого конкретного не відповів».
В.А.Буткевич, заступник міського голови:
«Те, що сталося в раді, — не розборки. Спочатку я був за С.О.Долю,
навіть депутатів умовляв не йти проти нього, але швидко переконався, що
він не розбирається в господарських питаннях. Про роботу з ним не можна
було говорити, ні в чому не знаходив порозуміння. Я намагався
переконати його: не дано вам бути господарником, не зіштовхуйте лобами
виконком і депутатський корпус, не влаштовуйте склок. Адже від усього
цього наше місто програє, не розвивається, програми належно не
реалізуються».
О.В.Кудрицька, секретар міської ради:
«Спочатку ми були за С.О.Долю, він — людина з харизмою, гарний
промовець. Сподівалися на його здібності й уміння, були за співпрацю.
Та швидко Сергій Олексійович почав маніпулювати людьми, пересварювати
депутатів фракцій у раді. Хоча рада й невелика, але запровадив ще й
посаду четвертого заступника голови. Думали: може, хоче об'єднати
спільні зусилля, тож пішли назустріч. Але нічого з того не вийшло.
Налаштував проти себе всю раду. Ось і вдалися до крайніх заходів».
Цього дня хотіла зустрітися й з С.О.Долею. Але в нього не вийшло.
Наступного
дня він зателефонував сам до редакції. Чимало почула від нього різного.
Але головне, на чому настоював Сергій Олексійович, це те, що він завжди
займав принципову позицію, адже міський голова має відстоювати інтереси
громади, а не якоїсь політичної сили. Тож не ставив особисті інтереси
поперед громадських. Усе ж решта, за його словами, то — політична
корупція. В ній, мовляв, причина того, що сталося в раді.
...Слухала
всі ці думки й міркувала: розумні, порядні люди. І мало б об'єднати
всіх одне спільне завдання: служіння мешканцям, яке довірили їм місто.
Але чому замість плідної праці — розборки? Чому майже весь депутатський
корпус так категорично налаштований проти міського голови? Про це,
мабуть, варто подумати всім і, насамперед, С.О.Долі.
Пригадалося мені прислів'я: вся рота — не в ногу, один ротний — у ногу. Хіба так може бути?
