Спогади про події 18-20 лютого 2014 на Майдані

 

НЕ ЗАБУДУ.

На Майдан приїхав 1 грудня після жорстокого розгону студентів, - так і лишився. Через переохолодження, . у кінці січня мав пневмонію і три тижні лікувався вдома. Але, - сьогодні про страшні дні лютого 2014 коли донецька влада замість діалогу з повсталим народом, вирішила цей народ розстріляти.
 

18 - 19 лютого. Війна

На 18 лютого 2014р громада Майдану мала провести мирний пікет Верховної Ради з вимогами, які вже вистраждав за три місяці: уряд Азарова у відставку, підписання Вільнюських угод, дочасні парламентських вибори, Януковича геть . Очевидна криза всієї державної системи України. Після подій на Грушевського 22 січня, після драконівських законів 16 січня і протестувальники і влада розуміли, що цей похід мирним не буде.

Після 3х місяців *великого стояння * Майдан не домігся найпростіших вимог, а влада мільйонні зібрання Майдану *не помічала*.

Зранку, у режимі реального часу , відслідковую події на Інститутській, Шовковичній, Липській, Маріїнському парку…Прогнозоване побиття, каліцтва, перші жертви серед протестуючих. В 12 годині коли протестуючих добивали у вузькому проході 1 барикади на Інститутській, ще не зовсім одужавши після хвороби, стартую у Київ. В дорозі взнаю, що Янукович прийняв рішення провести антитерористичну операцію проти учасників Майдану силами свого звіринця стягнутого в Київ зі всієї України;беркут, грифон, тигр, пантера, сокіл, альфа, омега, мєнти, і навіть десантні частини ЗСУ. Рідні повідомляють, шо силова операція проти Майдану буде о 18год. Просять повернутися.

У Києві , на ст. метро Житомирська - біля 16год. Дуже багато людей, - уряд зупинив метро. Ледве втиснувся у 4 за рахунком маршрутку - *тільки до площі Перемоги* говорить водій, далі даішники не пускають. Під натиском людей розломались задні двері, - їдемо. З площі пішки вгору по проспекту, ліворуч, і нарешті Хрещатик. Швидко. Ріг Б. Хмельницького і Хрещатика - перша барикада, охорони немає, опудало Януковича ще в клітці, наметів менше. Майдан у вогні. Відчувається напруженість серед людей, але вони , дякувати богу є. І багато.

Вже темно, але світло від заграви на Майдані дає зорієнтуватись…людей багато і це добре. Перша барикада на Інститутській, ми відступили. - звірі вже . нижче пішохідного мосту. Блищать на світлі чорні баняки на їх головах. Хіба то голови - відростки. Стара барикада з боку Європейської ще стоїть, - хлопці напоготові. Швидко. Зводиться нова барикада на Інститутській, - включаюсь:брук, діжки для обігріву дрова, палєти, все що під руками. Працюють сотні люду і фортеця виростає швидко. І це під час штурму, - горять намети і курені між пам’ятником засновникам Києва і Стелою Незалежності. Горить усе. Звірі вже тут, їх сотні - чорні строї, чорні баняки, металеві щити, палиці і ясна річ - спецзасоби. Це так вони називають рушниці, газ, гранати. Стрільба з рушниць, вибухи гранат (аж повітря колишиться) сирени, команди з мегафонів, крики людей, стогони поранених, плач жінок - прокльони, все це на фоні вогненного смерчу.

Апокаліпсис…Здається не встоїмо. Але стоїмо. Колективний розум Майдану, як і до цього , в ці найкритичніші часи , не підвів: СТІНА ВОГНЮ. З глибини Майдану волочимо все що горить:дошки, колоди, палєти, намети, матраци, навіть куртки, і за мить виростає стіна вогню , від будинку Проспілок, дугою до Консерваторії. Зась . Беркут і ВВшники не можуть її пройти. Кожну їх атаку зустрічає хмара бруківки, яка складена на передовій. ЇЇ, в глибині Майдану заготовляють протестанти, хто чи може. Б*ю брук о брук - міцна. Поряд це пробує робити тендітна жінка у норковій шубці і лайкових рукавичках - нереальне видовище на чорному майдані. Хіба таких людей зламаєш. Від почтамту до передової утворені 3 або 4 ланцюги людей які передають з рук в руки цю зброю на лінію вогню.

Зі сцени лунає голос Жені Ніщука. Закликає до совісті Януковича і беркуту (де ж її взяти), Майдан до спокою, але його голос тоне у звуках війни…Послушниці - католички правлять молитву, *Отче наш, ти що є на небесах…. Діво Маріє…* молимося, - з ними, повторюю святі слова, - допоможи нам Господи, бо ми лиш правди хочемо, свободи нам і дітям нашим, а на хліб ми заробимо. І за це вийшли мільйони, страх свій переборовши.

…. Б - А - Х. . гранати, дуже сильні - повітря колишиться. Мєнти називають їх світло - шумовими Насправді гранати обв*язані саморізами чи цв*яхами Поранені. Уражені очі голова, руки і ноги, є обгорілі Страшно. Ж. Ніщук просить допомогти, - від ЦУМу нести все що є необхідним на Майдані, на війні. . Кияни оминаючи даішні кордони, підвозять шини, дрова, ліки , харчі - все що майдан просить. Респект вам кияни. Без вас, без самовідданих галичан зачах би вогонь революції Гідності.

Нав*ючені, біжимо. Бо там на Майдані жарко , там усе це треба. З Інститутської, проламавши прохід першої барикади пре КРАЗ - водомет…два десятки наших коктейлів його зупиняють, там він і лишився. Барикаду біля профспілок таранить БТР, - хлопці пригощають тими ж гостинцями - стоїть. Трохи легше. Зустрів земляка і доброго товариша - трохи веселіше

Периметр Майдану став найменшим за весь час. Звірі як і на Грушевського, заливають Майдан водою із пожрукавів, - вона льється весь час (розгортав рукави МНС). Ноги у воді. Погано після пневмонії. Підіймаюсь до стели, де був ІТ - намет, база афганців - все вигоріло…місячний пейзаж

Штурм не припиняється. Хвиля за хвилею…старенька бабця тримає плакат, - *борітеся поборете*, чоловік в інвалідному візку!!! набирає у мішок бруківку, щоб везти на лінію вогню. Не стримую сліз.

Опівночі СБУшна альфа підпалює будинок Профспілок. Там сотні поранених…стрибають з вікон, спускаються на підручних. Кількадесят людей заблоковано на горішньому поверсі, - не усіх врятував МНС який прибув через дві!!! години після виклику. Кажуть десятки їх згоріли живцем. Небайдужі, сміливці, герої, - _таких Господь бере до себе.

Натиск мєнтів послаблюється, людей на Майдані помітно менше. Сушу черевики у черкаському наметі. Хлопці з дівчатами споряджають коктейлі, - . буде день.

 

19 лютого

Вранці стало відомо, що за посередництва ЄС опозиція домовилась з Януковичем про перемир*я. Весь день патріоти і просто не байдужі люди зі всієї України, пробиваючи мєнтовські кордони їхали і йшли на Майдан. По всій Украні протестуючі захоплювали державні адміністрації, відділки міліції, СБУ. Донецька банда втрачала контрололь на країною. Нас ставало більше. Усі розуміли що перемир*я тимчасове і не задовольнить ні ту ні іншу сторону.

Сутички на Майдані не припиняються. І була лінія вогню, яка врятувала нас учора. Сушусь у тернополян. Організовані, спокійні, рішучі, - ніхто не відступить. Добре.

 

20 лютого. День Крові

Після 7 ранку незважаючи на перемир*я почався новий штурм Майдану. Встиг випити ранкову каву, і нас вишикували перед сценою. Скеровував, очевидно військовий зі знанням справи, - 10 чоловік на лівий фланг, 15 - у центр. . Наблюдаєм снайпера у нас за спиною - на даху готелю *Козацький*, але зволікати його звідти команди не дають. Ми були схожі на потішне військо: деревяні щити, мотокаски, держак від заступа. Постріли і вибухи біля консерваторіі. наростають. Усі хто в обороні підносять каміння і шини на передову. *Лікаря до стели* команда старшого, - на правий фланг також біжать із ношами. Є нові поранені.

За ніч нас стало більше. Прибувають люди звідусіль, але найбільше з Галичини*Слава Україні* - вітаються. Встановлюються нові намети. Їдуть ідуть кияни. Молода киянка з білою стрічкою на голові*Я ненавиджу Януковича*, роздає нам яблука, - дєржитєсь парні. Волонтери розносять медичні маски, - буде новий штурм. На східцях стоїть літній чоловік, у благенькому пальтечку з плакатом*серп і молот - смерть і голод* Ба - бах , гранати. Перша хвиля ментів і її зустрічає хмара каміння. Знову поранені. Є перші полоненні, - за стіни вогню тягнуть трофей. Молодий ВВшники, 19 років з Сімферополя. Весь у кіптяві, перелякано закриває голову руками. хтось хоче лінча , більшість вимагає не бити. Відводять за сцену.

Щось змінилось…ще кілька полоненних, але чорні, - беркутня втекла, ВВшники за ними…20 в центр. Біжимо. На розі Хрещатика і Інститутської згасає вогонь. По палаючих головешках натовп рванув за втікачами. Боковим зором бачу: майданівці розділились на три колони, - права побігла по Інститутській до 1 барикади. Ліва по Хрещатику до вул. . Грушевського. Я у середині. Перебігаємо. Сходи до Жовтневого палацу від вул. . Хрещатик. Вгору…на зустріч несуть кілька тіл майданівців. Не збагну, - може поранені. Вгору на кілька сходинок…с - с - сік . . не вірю. Куля. Може сліпа. Ще кілька тіл зносять санітари…голова у крові, замість ока - червона вирва. . другий майже голий, - яку ж біль бідний терпів, що розібрався. С - сік с - сік, - навколо кулі підіймають хмарки пилу…не вірю. Невже банда стріляє у людей бойовими. Тепер вірю. Банда переступила межу людську. Все нема вороття…Чи боюся? Страх є, а злякатися не встиг. Присідаємо. Кулі сичать розрізаючи повітря, січуть землю…Усі з армійським досвідом знають звук пострілу, - сухе клацання, схоже на відкривання жерстянки з колою, а свист кулі коло тебе , - чули не всі, і я не чув.

Тіла вже зносять одне за одним…скільки їх було - 10 . 15 - не памятаю. Пізніше взнав, що першу хвилю протестуючих, які піднялись попереду нас до Жовтневого палацу , поклали усю…По сектору стрільби, думаю нас вбивали ті звір і, яких ми бачили на ютубі:чорні, в баняках, з жовтими пов*язками на рукавах, з калашами. Один із них стріляв з лівого плеча - характерна прикмета. Звірі Януковича, з грішми в кишенях(з бандитського общака)вбивають беззбройних людей, які не захотіли жити *па панятіям*. У 21ст. В центрі Європи…кінець світу.

Ще вгору, знову тіла, - побоїще, Скочуємся вниз і біжимо на Грушевського. Хтось кричить, - обійдемо їх, - наївні…А тим часом на Інститутській міх першою (під мостом) і новою (ст. метро Хрещатик) барикадами протестуючі опинилися у пастці смертельній:їх розстрілювали з готелю *Україна*, буд. КМ, НБУ, з нової барикади. . 20 лютого на Майдані , кримінальний режим Януковича вбив 90 людей, біля 1000 було поранено…кращих з кращих, найсміливіших із сміливців, Лицарів, Героїв.

Їх подвиг дає нам шанс побудувати в Україні щось людське. Виродки втекли - , погано що не скарані. Добре, що МИ не дамо вирости новим виродкам.

На Грушевського люди розділилися на три групи. більша частина заблокувала беркут за бетонною барикадою біля стадіону Динамо, інша - Український Дім, третя почала будувати нову барикаду прикриваючи дорогу на Поділ. В Українському Домі заблокований беркут здається. Виходять по одному , без зброї. Взвод. Вззвод*космонавтів*. Гарячі голови хочуть лінча…охороняємо і відводимо на Майдан. Переговори на Грушевського. Звірі готові здатись, якщо їм гарантують безпеку. Люди готові. Тисячі вибудовують живий коридор. Вони не наважились , розвертаються і простують до автобусів біля Кабміну. Не можу повірити. Ми перемогли. Слава Героям!

Сергій Сєдов, депутат Любарської р/р.