Лекція Стельникова: новий погляд на процес державотворення України

Історія — це досить складна наука, що ґрунтується не тільки на теоретичному матеріалі, а й потребує філософського бачення. Задля її розуміння недостатньо знати декілька понять, термінів та дат. Для того, щоб розтлумачити її правильно, потрібно осягнути минуле повність, так, як ми осягаємо теперішнє й сьогоднішню реальність.

Показати власний погляд на історію України й поділитись зі студентами досвідом вирішив Сергій Стельников, доктор історичних наук, який провів лекцію щодо процесу державотворення України від 20ого століття. Він розповів про Першу Світову війни, що стала своєрідною спробою на самоутвердження української нації, одночасно зачепив таку видатну історичну постать, як Михайло Грушевський. «Навіть якби він не був політиком, все одно залишив би слід в історії», — наголошує Сергій Володимирович.

А й справді, 2000 праць та ряд концепцій значно виділили Грушевського з сірої маси того часу, а його найвідоміша книга «Історія України – Руси» й зараз відома й прославлена на весь світ. Сказав він декілька фраз щодо таких видатних житомирських діячів як Олег Ольжич, та Микола Стєбольський. Згадав доктор наук і про головний символ нескореності — українські революції, й паралельно розказав про емігрування українського населення.. «Перша хвиля еміграцій була зумовлена скоріш економічними проблемами», — говорить. — А от друга — політичними». Не забув С. Стельников і про болюче питання політичних взаємовідносин Степана Бандери та Андрія Мельника. Взагалі, в своїй розповіді він розкрив усю трагедію людини, яка боролась за незалежність, емігрувала й знову ж таки повернулась на окуповану територію.

— Що нового ви взяли для себе з лекції Сергія Стельникова? — звертаюсь до студентів журналістського факультету.

— Одночасно з його розповіддю я згадувала історію України, її позитивні та негативні сторінки та важкий шлях до незалежності, — в захопленні говорить Аліна Гаркава. — Особливо цікавою мені видалась розповідь про Михайла Грушевського. Взагалі я почала по-новому дивитись на діяльність цього громадського діяча.

— Чесно кажучи, абсолютно нічого нового я не дізнався. Однак цікавою для мене знову постала проблема житомирського перейменування вулиць. Люди, певне, не знають в честь кого звичні вулиці названі тепер. Справа в тому, що міська влада виконала закон про декомунізацію, який я підтримую, але вона не пояснила населенню, іменами кого були названі вулиці, і не сказала чи варто їх було перейменовувати взагалі. Ця проблема доволі таки актуальна на сьогодні, оскільки наше історичне минуле дуже важливо не тільки знати, а й розуміти. — висловився Леонід Мацієвський.

Взагалі, незважаючи на короткий проміжок часу існування України, процес її державотворення є досить складним й неодноманітним. За декілька століть країна встигла пережити, як і ювілейні дати, так і трагічні події. І якою би тяжкою не була її доля, через віки, український народ все ж таки зумів відчути свободу, за яку так довго боровся.