Інформаційна політика та безпека журналіста

Прес-конференція на тему: "Інформаційна політика та безпека журналіста" відбулася в головному корпусі Житомирського державного університету ім. І. Франка у кабінеті конференц-залу. Головним спікером була працівник у зв’язках з громадськістю міської ради Житомира Лілія Мельник, студентка 4- го курсу ЖДУ.

Спікер наголошувала на наступному: Працівники міської ради дуже відкриті до громади. Будь-хто може поспілкуватися з міським чиновникам або працівником, всі двері завжди відчинені. Проте є та інформація, яка заборонена до оприлюднення. У таких випадках особливо обережно треба поводитися із представниками іншої національності, тому що кожен іноземець може бути завербований, а, здавалося б, примітивне питання прикладу «Як пройти до Глобалу?», чи «Де у вас розважається молодь?», провокує нас на сумніви та підозри:» А можливо він терорист, чи прагне організувати небезпечні для населення акції?». Потрібно бути досить обережними з представниками іноземної делегації та при нагальній потребі детальної інформації, зокрема про міську раду, необхідно вимагати список делегатів, що прибудуть та повний пакет документів, що затверджує текст мовців, який готується прес-секретарем. Важливо пам’ятати, що за нами постійно слідкують, особисті телефони прослуховуються та СБУ повністю контролює ситуацію в місті. Але не потрібно жити манією переслідування, варто знати, що існують спеціальні індикатори, які реагують на ваші слова, запрограмовані як небезпечні і це не лише на телефонному зв’язку, а й громадські місця теж знаходяться на обліку.

Далі розпочався опосередкований діалог між студентами факультету журналістики 11-12- ої груп та Лілією Мельник.

 – Чи може людина, без посвідчення журналіста, наприклад студент пройти до вас і попросити інформаційний привід для написання статті? (Мельничук Єлизавета 11 група)

 – Буває такий період, що журналістам нема про що писати, або ж вони не знають про події, що відбуваються в місті. Щодо цього питання, то у міській раді є закон «Про публічний доступ до інформації» і будь-який громадянин, незважаючи на те іноземець він чи ні, моє право отримувати будь-яку інформацію. Для цього спочатку потрібно написати інформаційний запит, який розглядається органами місцевого самоврядування чи державними органами протягом 5-ти днів і подати його у 101-ий кабінет цієї ж міської ради Житомира. Наступний крок – очікування відповіді і, як фінал, розслідування запропонованої теми та написання статті.

 – Чи повністю захищені журналісти Житомирської області, на вашу думку? (Рибачук Ольга 11 група)

 – Насправді журналісти нічим не захищені, і від тієї ситуації, коли ви потрапите в скандал або бійку виросте рейтинг вашої компанії, і ваш особисто. А це означає лише одне – піар та хороша премія за проведене розслідування.

 – Пані Ліліє, як вирішується наступне питання, коли неофіційний журналіст, тобто той самий блогер чи студент критикує політику міської ради у вирішенні глобальних проблем на своєму сайті? Яка реакція влади?

 – Повірте, якщо ви будете працювати журналістами і якийсь чиновник скаже, що я тебе засуджу, то у вас знову ж таки виростуть рейтинги, але якщо це якесь досить престижне ЗМІ, яке несправедливо, не обґрунтовано або за наявності ярликів та стереотипів звинуватило фізичну чи юридичну особу у ще недоведеному судом факті-злочині, то звісно ж складаються судові позови. Якщо ми бачимо, що дійсно якесь вагоме ЗМІ ображає честь та гідність працівника, чиновника, посадовця, а також це стосується порушень, що псують імідж міської влади звісно постає питання у зверненні до суду і далі у зазначеному порядку суддя вирішує хто правий, а хто винен. Хоч, як би не говорили, що журналісти це четверта влада, але потрібно завжди зважати на те, що лише вони самі з напливу інформації обирають потрібну, доводять її достовірність та вилучають елементи, заборонені для розповсюдження. І хоч вам здається, що розкривши щось таємне ви можете непогано заробити, то перед тим як це зробити добре поміркуйте, чи варто жертвувати разовим проти довіри влади в подальшому…