- Що ти за птаха? - Я - горобець, а вона - голуб, а... - Ні, ні! Що ТИ за птаха?
Часом з хлопченят в окулярах у широкій оправі виростають справжні дорослі режисери. Вони ненадовго ховають до шафи кеди й перевзуваються у брендові мокасини, а запльовану однокласниками кофтинку змінюють на оксамитовий піджак. Однак не припиняють переживати своє задротське минуле, невимушено нав'язуючи глядачеві романтику життя ботана.
«Королівство повного місяця» головного розумника американського кіно Уеса Андерсона дуже нагадує милий багатосторінковий щоденник дванадцятирічного хлопчини, де без жодної помарки опиується яскравий епізод з його першої любовної історії. Режисер грається в дитячі спогади тридцятирічної давності, збираючи докупи клаптики та ідеалізовані уривки з переддня підліткового віку.
Сем Квадратні Окуляри (Джаред Ґілман) - незграбний сиротисько, який тікає з табору скаутів, аби возз’єднатися зі своєю коханою. Сюзі Лазурові Очі (Кара Гейворд) - дівча із зовні благополучної сім’ї, що визволяється з хиткого лялькового будиночка батьків, аби стати вірною супутницею для свого судженого. Закохані розбивають табір на березі затоки й люблять одне одного, як невинні хіпі чи малолітні ретро-гіпстери - з квітами у волоссі, етюдами аквареллю, читанням вголос улюбленої літератури та наївними поцілунками.
Метушлива погоня дорослих їх заледве обходить - Сем та Сюзі вже створили власну родину з усіма відповідними атрибутами: першою сваркою, першою сковорідкою та першим нестійким раєм у наметі. Їхні стосунки - це той невинний максимум, який здатна вигадати голова дуже чемного дванадцятирічного школяра. Вони надміру акуратні, занадто безпомилкові, щоб у них повірили навіть старшокласники.
Уес Андерсон, немов зразковий відмінник-медаліст, докладає неабияких зусиль, щоб зробити все правильно. Вражаючий ряд суперзірок - Брюс Вілліс, Білл Мюррей, Тільда Свінтон, Едвард Нортон, Гарві Кейтель і Френсіс Макдорманд - лише слугує очікувано серйозним обрамленням для нібито не зовсім серйозної історії. Режисер педантично оздоблює свій кінотвір яскравими фломастерами, не гребує наклейками, аплікаціями та картосхемами, а також зворушливою музикою Франсуаз Арді, пісні якої відомі усім прихильникам «Мрійників» Бертолуччі. Просто правильно - не значить непересічно.
Це майже зразково естетичний фільм, під який можна вдовольнитися спогадами про дитсадковий об’єкт симпатії й замилувано пошмигати носом.
Вперше фільм показали на цьогорічному Канському кінофестивалі, де стрічка здобула почесне звання «Відкриття року».