Над почесним громадянином Бердичіва збираються грозові хмари

Моральний портрет цього чиновника можна доповнити ще деякими пікантними фактами.

Не є таємницею, що в середовищі української еліти сьогодні є модно хизуватися своєю релігійністю. Але чи відтворюють ікони в службовому кабінеті справжній стан душі цих псевдохристиян з комуністичними партквитками залишається великим питанням.

Відповідь читачі можуть дати самі, ознайомившись з деталями кривавої драми, яка відбулась 1 травня 2005 року на території садового товариства «Мічуринець» в с. Осещина Вишгородського району  Київської області.

В цьому селі на Київщині «сірий кардинал» Секретаріату Кабміну Юрій Євтєєв побудував розкішний маєток не тільки для себе, але по-сусідству – ще один для  родини своєї доньки. Виникає логічне питання: звідки з’явилися такі величезні гроші в людини, яка усе своє професійне життя провела на державній службі? Те ж саме можна сказати й про  членів його родини, які також є державними службовцями: донька, Світлана Швецова, працює рядовим економістом у Національному Банку, а зять Олексій Швецов – у 9-му підрозділі Державної служби охорони. І чому Юрій Євтєєв у своїй декларації про доходи  жодним чином не  зазначає про свої землеволодіння та маєтки, а також просто маніакальну любов до іноземних автомобілів відомих марок (у власності сім`ї Євтєєвих-Швецових є автомобілі Міцубісі Паджеро, Фольксваген Пассат та інші), які придбати звичайному українському чиновнику законним шляхом на cвою заробітну плату просто не реально?

Куди також дивляться компетентні   органи, які повинні були б відслідковувати усі доходи та видатки чиновників, як це було вже неодноразово обіцяно українському суспільству?

Подвійні стандарти ми спостерігаємо знову і знову, на цей раз на прикладі аморального способу життя «сірого кардинала» Кабміну Юрія Євтєєва. Ну а тепер більш детально про нову-стару кримінальну історію за участі цього чиновника.

У 2005 році свято Пасхи (Світле Христове Воскресіння) припало на 1 травня. Прийнявши на «грудь» на честь цього свята, наш герой – «правовірний християнин» та за сумісництвом чиновник апарату Кабміну Юрій Євтєєв вирішив біля 1700 години піти «на розборки» до сусіднього будинку, який належить громадянину Сергію Буркало. Юрію Євтєєву здалось, що в його сусідів начебто занадто голосно увімкнена музика, тому він у своїй звичній безцеремонній та грубій манері почав виясняти відносини, не звертаючи уваги навіть на присутність жінок. На додаток до усних погроз та залякувань («Ви не знаєте з ким зв’язались!», «Я працюю в Кабміні і мені все дозволено!») Юрій Євтєєв витягнув газовий пістолет та почав стріляти в обличчя присутнім – сусіда Сергія Буркало та його гостей.

В цей час на «підмогу» до Юрія Євтєєва прибіг його зять Олексій Швецов, працівник державної охоронної структури, який також був «під градусом» на честь великого свята Пасхи. Продовжуючи ображати сусідів, Юрій Євтєєв та Олексій Швецов застосували ще й травматичну зброю та стріляли в упор гумовими кулями по людях!

Перші постріли були спрямовані в спину господаря будинку Сергія Буркало, наступні потрапили в його гостей – Михайла Доробенка та Івана Фурчика. Вистреливши чотири рази в груди Івана Фурчика, зять Юрія Євтєєва Олексій Швецов добивав свою жертву на землі ударами рукояткою пістолета в тім’яну область голови, про що свідчать показання свідків, надані правоохоронним органам.

«Довівши хто є в будинку господарями», Юрій Євтєєв та Олексій Швецов залишили своїх жертв лежати на землі, а самі пішли продовжувати далі святкувати Пасху.

Розв’язка цього дійства є драматичною: у висновку медичної установи, до якої звернулись потерпілі, констатовано численні тілесні ушкодження різної ступені тяжкості та отруєння хімічною речовиною, а одна з жертв на все життя залишилась інвалідом.

За фактом вчинення Юрієм Євтєєв та Олексієм Швецовим злочину 5 травня 2005 року Вишгородським районним відділом УМВС України в Київській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство, учинене групою осіб ).

Потерпілі декілька разів звертались до правоохоронних органів з проханням перекваліфікувати дії Юрія Євтєєва та його зятя Олексія Швецова з частини 2 статті 296 КК України (хуліганство вчинене групою осіб) на  частину 2 статті 15 (замах на вчинення злочину, який не було закінчено з причин, які не залежали від її волі),  пункт 7 частини 2 статті 115 (замах на умисне убивство з хуліганських мотивів) та частину 4 статті 296 (хуліганство із застосуванням вогнепальної або холодної зброї) КК України.

Жертви Юрія Євтєєва свідчили про закінчений з його боку склад злочину, а також про те, що ця особа переслідувала мету вбити декількох людей, стріляючи в них разом зі своїм зятем з пістолетів, а потім добиваючи лежачих людей на землі.

Але перекваліфікацію дій Юрія Євтєєва в іншу статтю так і не було здійснено, а вже 28 липня 2005 року згадана кримінальна справа була передана до прокуратури Київської області та до Вишгородського РВ УМВС України в Київській області вона вже більше не поверталась.

Зловживаючи своєю посадою в Секретаріаті Кабміну, Юрій Євтєєв домігся того, щоб з початку його у цій справі перекваліфікували з підозрюваного на свідка, а потім і саму справу закрили начебто   за «відсутністю складу злочину». За інформацією з достовірних джерел, закрити цю справу Юрію Євтєєву допоміг його гарний приятель, на той час заступник Міністра внутрішніх справ України П. Коляда.

Разом з тим, ця справа залишила без відповідей низку питань:

1. Чому лист-звернення народного депутата України Миколи Сокирка від 5 червня 2005 року №2005/6-14 на ім’я колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко щодо забезпечення об’єктивного розслідування цієї справи так і залишився без розгляду (в порушення вимог Закону України «Про статус народного депутата України»)? Знаючі люди говорять, що цей лист пізніше був просто знищений Юрієм Євтєєвим за допомогою одного з працівників Управління документообігу Секретаріату Кабміну.
2. Чому залишився без належного реагування лист народного депутата України Короля В.М. до Генерального прокурора України щодо перекваліфікації дій Юрія Євтєєва та Олексія Швецова з частини 2 статті 296 КК України на  частину 2 статті 15, пункт 7 частини 2 статті 115 та частину 4 статті 296 КК України?
3. Чому залишились без розгляду та належного реагування численні звернення потерпілих Михайла Доробенка, Івана Фурчика та Сергія Буркала до колишнього Президента України Віктора Ющенка, керівників Уряду та правоохоронних органів різних інстанцій з вимогою встановити істину та покарати винних у цій справі?

Увесь цей час Юрій Євтєєв продовжував залякувати своїх жертв. Про те, що це не просто пусті слова, потерпілі усвідомили, коли був знайдений мертвим (поряд з будинком Юрія Євтєєва) Іван Фурчик. Цей молодий чоловік начебто втопився, коли одягнений (!) купався у річці. При цьому частина його одягу та один з його чоботів були знайдені на березі.  Не зважаючи, що тіло загиблого мало не типові для утопленика характеристики, його так і мне було піддано судово-медичній експертизі. Такий собі нещасний випадок, а певні «нестиковки» у цій справі правоохоронні органи просто проігнорували!

Однак, для жертв Юрія Євтєєва ця історія стала певним уроком про те, що не потрібно розпускати язика та зводити наклеп на цю «достойну» та «авторитетну» в усіх відношеннях людину.

Все це не тільки позбавляє простих громадян хоч-якоїсь надії щодо об’єктивності дій правоохоронних органів, але й ще раз підтверджує думку щодо безкарності українських чиновників вищої ланки!!

Сьогодні наш «герой» зайнятий ще однією надважливою справою державного рівня, яка полягає у захопленні частини громадського пляжу, який належить громаді с. Осещина та розширенні меж свого маєтку.  Поки жителі  села б'ють в усі дзвони, сподіваючись бути почутими, Юрій Євтєєв зводить паркан, адже він впевнений у своїй безкарності.

Підставою такої самовпевненості є той факт, що не зважаючи на пенсійний вік Юрій Євтєєв продовжує «плідно» працювати на своїй посаді в Секретаріату Кабміну та впевнено керувати своїми тіньовими кадровими схемами, не зважаючи на усі зміни Урядів та Прем’єр-міністрів.  У 2012 році він навіть спромігся незаконно отримати 2-й ранг державного службовця, не зважаючи на те, що відповідно до закону про державну службу посади керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабміну належать до другої категорії посад державних службовців, тобто це 3-5 ранги!

Разом з тим, за інформацією з достовірних джерел в Кабміні та Адміністрації Президента, останнім часом хмари над головою Юрія Євтєєва почали все таки згущатись. Говорять, що як на Банковій, так і на Грушевського втомилися від його п’яних виходок, агресивної поведінки пахана, тюремного лексикону, зневажливого ставлення до державних службовців, сталінських методів роботи, які шокують навіть найбільш досвідчених апаратчиків та жодним чином не додають авторитету владі.

Кому вигідно й надалі залишати Юрія Євтєєва на його посаді? Здається, що вже нікому, адже в цей непростий час та ще й напередодні президентських виборів керівництво Уряду просто не бажає перебирати на себе весь негативний шлейф, що тягнеться за напівкримінальною діяльністю та аморальним способом життя Юрія Євтєєва.

Отже, зміни не за горами! Найбільш вірогідним кандидатом на посаду Директора Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабміну називають одного з колишніх народних депутатів, який не був обраний до нового складу Верховної Ради України. Говорять, що посаду Юрія Євтєєва може зайняти і його колишній перший заступник Петро Орлик, син колишнього заступника Голови Ради Міністрів УРСР Марії Орлик.

Непогані шанси зайняти цю посаду мають й діючі заступники –  Володимир Татієвський та Петро Головащук.

Прості ж громадяни села Осещина на Київщині сподіваються, що перетворення всемогутнього «сірого кардинала» Секретаріату Кабміну Юрія Євтєєва на звичайного пенсіонера внесе такий бажаний спокій в їх повсякденне життя!!!