Інтерв'ю Міністра Мінрегіонбуду від 04.06.2013 газеті " Голос України"

– Геннадію Павловичу, питання, що часто зустрічаються в редакційній пошті, наприклад, кому належать будинки з приватизованими квартирами – їх власникам… чи? Хто зобов’язаний утримувати в них місця загального користування, і на які кошти?

– В Україні приватизовано 92,6% житлового фонду. Право власності на квартири, а також правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку в багатоквартирному будинку визначається статтею 382 Цивільного кодексу України. Зокрема, за власниками квартир на праві загальної спільної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або усередині квартири, що обслуговує більше однієї квартири. Тому обов’язки власників – забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна. Саме власники квартир зобов’язані брати участь у витратах на його утримання, у тому числі допоміжних приміщень відповідно до їхніх часток у майні будинку. При цьому розмір частки в майні будинку кожного співвласника визначається для кожного з них пропорційно розміру квартири, яка є їхньою власністю.

– Це, як я розумію, не просто слова? «Утримання» всіх допоміжних приміщень і місць загального користування, комунікацій, горищ, підвалів і всього переліченого вами вище означає також, що у разі їх пошкодження або зношення власники зобов’язані ремонтувати або замінювати їх власним коштом?

– Ви розумієте правильно. Так і має бути, адже мешканці багатоквартирних будинків, приватизувавши квартири, стали власниками не тільки рідних стін, а й усього іншого, що їх тримає.

– Ох!!!

– Саме так: «Ох!». Тому в цій справі й існує одне велике «але». Під час приватизації житла необхідно було виконати норму закону про те, що власники квартир є також і власниками всього будинку відповідно до їх частки – з наслідками, що випливають звідси, тобто відповідальністю за утримання всієї будівлі. Для цього є така форма як акт прийняття-передавання будинку від держави новим власникам. Зрозуміло, чому цього не було зроблено: процес затягнувся б на десятиліття, якщо не більше. Адже хто прийняв би за актом, наприклад, «хрущовки» або старі будівлі без приведення їх у належний стан? А зробити це тоді грошей та ще в таких кількостях і масштабах не було.

– Виходить, кинувши таку ласу кісточку, як квартири, держава попросту обдурила своїх громадян, не повідомивши їм про прийняття-передавання?

– Шукати тепер винних – марне заняття. Впоратися з таким завданням знову-таки міг би бізнес. Але поки що ці проекти не є привабливими – з різних причин. Насамперед, модернізація старих будівель або тих же «хрущовок» не є прибутковою справою.

– Хто ж у такому разі є власником цих сотень тисяч будинків, особливо тих, які потребують відновлення або реконструкції? І хто повинен робити поточні ремонти – ЖЕК?

– Будинки із приватизованими квартирами перебувають у комунальній власності територіальної громади, а ЖЕК – комунальне підприємство, що виконує лише функції посередника для здійснення забезпечення їх життєдіяльності. За можливості держава опікується утриманням житлового фонду: старі будівлі підтримує, за потреби ремонтує решту житла.

– Не може так статися, що який-небудь «хтось» з’явиться до мешканців, яким будинок чи то належить, чи то не належить, і оголосить себе його власником. Мовляв, у мене є план – побудувати тут басейн, тому виселяйтеся в інше місце?

– Без згоди всіх мешканців зробити це неможливо.

– І що ж далі?

– Шляхи розв’язання цієї проблеми опрацьовуються, але багато проблем потребують термінового дозволу. Але й самі власники такої нерухомості можуть знайти можливості ефективно управляти нею.

– Маєте на увазі ОСББ? Але ж ця форма організації громадян втілюється вкрай повільно. Кажуть, що самі державні органи часто перешкоджають її впровадженню, а ЖЕКи – перші вороги такого управління…

– Створення ОСББ – лише одна із можливих форм ефективного управління житловим будинком. Наприклад, у Західній Європі з усього житлового фонду тільки близько 17% перебуває в управлінні кондомініумів. У нашому випадку це – єдина поки що альтернатива комунальній формі, яка найбільше просунулася в нормативно-правовому забезпеченні. Тепер в Україні функціонує 15994 об’єднання, створених у 18444 багатоквартирних будинках, що становить 7,7% від загального багатоквартирного житлового фонду України (загальна кількість багатоквартирного житлового фонду 240 тис. будинків, у тому числі 82,4 тис. – багатоповерхові).

– Не густо. Але якщо ОСББ – усе-таки ефективна форма управління, чому б державі не підсобити у створенні таких органів?

– Це справа добровільна. Людей у такому разі не можна змушувати, не дарма ж це – форма самоврядування. З іншого боку, не скажеш – робіть, що хочете, адже й у власників немає достатніх коштів бодай для того, аби почати щось робити. Охочих створювати ОСББ багато, але не всі, погодьтеся, здатні на це. Добре, якщо серед мешканців знайдеться не просто той, хто бажає організувати співтовариство, а й уміє правильно це зробити.

Та й багато є чинників, які негативно впливають на процес створення і діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Це – відсутність керуючих компаній, низький рівень розвитку конкурентного середовища у сфері управління й утримання житлового фонду. Недолугість чинного законодавства, яке регулює діяльність об’єднань; недостатня підтримка громадських ініціатив, а також відсутність фінансування заходів щодо проведення перших капітальних ремонтів у будинках, де створені об’єднання.

Наше міністерство всебічно підтримує діяльність об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Активно залучаються до співпраці представники громадськості та ОСББ. Постійно удосконалюється нормативно-правова база, що регулює діяльність об’єднань, створена Національна рада з питань створення і забезпечення функціонування ОСББ. Її завдання: сприяння координації дій органів виконавчої влади з питань створення і забезпечення функціонування ОСББ, підготовка пропозицій щодо створення і забезпечення функціонування об’єднань.

Крім того передбачена реалізація інвестиційних проектів з технічного переоснащення і капітального ремонту житлових будинків, у яких утворюються або функціонують об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

– Із чого повинні починати охочі створити такі співтовариства?

– Насамперед, зрозуміти, що наразі іншого шляху поліпшити якість свого життя в цій сфері немає. Вивчити досвід інших таких ентузіастів, а їх уже не так і мало. Та й держава все-таки не залишається осторонь. Наприклад, до програми реформування галузі на 2013–2014 рр. закладено можливість фінансування створення ОСББ. Буде оголошено конкурс на кращі проекти, тому ті, хто всерйоз поставиться до цієї справи, одержать фінансову підтримку.

Крім цього, ми організували курси для навчання керівників таких співтовариств, адже далеко не завжди в будинку знайдеться людина, здатна управляти його господарством. Але, повторюю, що все це можливо лише у разі небайдужості співвласників багатоквартирних будинків до середовища свого проживання, розуміння того, що крім них самих його не поліпшить ніхто інший.» $IMAGE2$

04.06.2013

Повністю інтерв’ю можна прочитати на http://www.kmu.gov.ua