Монетизація пільг на транспорті. Як то має бути та чи потрібна вона?

14 березня Кабінет Міністрів України схвалив Постанову, якою затвердив соціальну норму кількості поїздок усіма видами транспорту загального користування на міських та приміських маршрутах у розмірі 30 поїздок на місяць.

 

Також Уряд затвердив до цієї Постанови Порядок надання у готівковій формі пільг з оплати проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту.

 

Тобто, цей порядок передбачає можливість монетизувати пільгу на проїзд за рахунок коштів місцевого бюджету у разі прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування. 
Уряд цим Порядком, дія якого поширюватиметься на окремі категорії громадян встановив перелік пільгових категорій громадян, яким надаватиметься відповідна грошова компенсація за рахунок місцевого бюджету. Таких категорій – 10 пільгових категорій.

 

осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1;учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 2;

• дітей віком від шести років, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою;
• учасників бойових дій;
• осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни;
• дітей віком від шести років з багатодітних сімей;
• ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв'язку;
• батьків військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби;
• осіб з інвалідністю І та ІІ груп, дітей з інвалідністю віком від шести років;
• реабілітованих осіб, які отримали інвалідність внаслідок репресій або є пенсіонерами.

Місцеві органи самоврядування можуть доповнювати перелік пільгових категорій громадян, яким буде здійснюватися грошова компенсація. Тобто до прикладу додати до переліка пенсіонерів за віком та ін. Розмір готівкової виплати затверджується обласними, Київською міською держадміністраціями та визначається шляхом множення з середньої вартості проїзду у міському комунальному транспорті в області (м. Києві) на 30 поїздок. Тобто, щоб дана Постанова та Порядок запрацювали, орган місцевого самоврядування повинен прийняти відповідне рішення про грошову компенсацію за пільгове перевезення та у місячний строк повідомити про це Міністерство соціальної політики. Я вважаю, що таке рішення органи місцевого самоврядування мають приймати тільки після відповідних громадських слухань, і тільки за результатами таких слухань приймати виважене рішення. Чи не так? Пільги потрібно людям виплачувати коштами, адже фінансові вливання в приватні транспортні структури з місцевих бюджетів під назвою – компенсація перевізникам за пільгове перевезення категорій громадян має всі ознаки не ефективності та корупційної складової. Не секрет що більшість пільговиків не користується зараз своєю соціальною нормою на пільгове перевезення – а платять гроші водію. Тому така компенсація за пільги – грошова має вітатися, адже це врегулює питання як перевізника так і пільговика, де перевізник буде отримувати кошти з усіх громадян за надані їм послуги, та не зможе в подальшому спекулювати на темі пільгових перевезень, а пільговик отримуватиме щомісячно кошти, які сам визначатиме на що і куди їх йому краще спрямувати, на проїзд чи лікування, або ж товари повсякденного попиту. Звісно, Постанову та Порядок як на мій погляд, потрібно доопрацювати та внести деякі зміни.

- в пункті 3 абзацу першому до Порядку готівкової виплати здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Потрібно доповнити текст наступними словами – перелік структурних підрозділів обласними державними адміністраціями з метою здійснення ними виплат за міжміські перевезення. Бо не логічно коли за міжміські перевезення мають сплачувати міські та районні органи місцевого самоврядування.

- В пункті 4 абзацу першого до Порядку розмір щомісячної готівкової виплати затверджується обласними, Київською міською державними адміністраціями виходячи із суми, розрахованої на 30поїздок на місяць у міському транспорті, та середньої вартості проїзду у міському комунальному транспорті по області. На моє переконання затвердження облдержадміністрацією розміру виплати та Постановою Кабміну в розмірі кількості поїздок є не доцільною. Даний текст потрібно викласти в наступній редакції – передбачити затвердження розміру виплати грошових коштів та встановлення кількості поїздок, (не менше 30 поїздок згідно Постанови) тим органам місцевого самоврядування, за рахунок коштів яких здійснюватиметься виплата.

- В пункті 4 до абзацу третього Порядку для пільговиків, які відповідно до законодавства мають право на пільги з оплати проїзду у міжміському транспорті, розмір щомісячної готівкової виплати збільшується на 20%. Що не є логічним, на мою думку доплата за проїзд у міжміському транспорті повинна здійснюватися саме за рахунок коштів обласного бюджету. За міські перевезення – повинні компенсувати міські бюджети, за приміські перевезення повинні компенсувати – районні бюджети, бюджети ОТГ, за обласні перевезення повинні компенсувати – обласні бюджети. Тому саме такий механізм потрібно передбачити компенсації у Порядку. 

І на сам кінець, щоб нарешті дійсно здійснити таку монетизацію пільг на моє переконання потрібно спочатку визнати такими, що втратили чинність постанови КМУ від 17.05.1993 № 354 та від 16.08.1994 № 555, якими право на пільгове перевезення надається пенсіонерам та особам з інвалідністю III групи. Впровадження такої монетизації без їх скасування Урядом, може спричинити та посилити соціально – економічну напругу в країні. І тількі після скасування цих постанов, за умови того що всі органи місцевого самоврядування в Україні приймуть рішення про монетизацію пільг, тільки тоді це стане дійсно кроком вперед та реформою пільг.