Игорь Коктыш: два года в СИЗО

Цього року Міжнародний день проти тортур збігся з дворіччям перебування в Севастопольському СІЗО білоруського дисидента, лідера Молодіжної гуманітарної асоціації імені Іоана Боско в місті Барановичі Ігоря Коктиша. Факт перебування двадцятидев`ятирічного Коктиша під вартою свідчить про те, що практика застосування тортур в Україні засуждена далеко не всіма. Але - все по порядку.

Ігор Коктиш - сценічний псевдонім Цент - став відомою фігурою в неформальному рок- і політичному русі Білорусії з 1998 року, коли очолив рок-групу "Млечный путь". У 2000 році в програмі Білоруського Телебачення був показаний перший відеокліп цієї групи під назвою "Все так надоело". У 2000 році Коктиш організував Молодіжну гуманітарну асоціацію імені Іоана Боско в м. Барановичі, яка входила до складу «Молодіжної гуманітарної асоціації ім. Іоана Боско Республіки Білорусь». До складу організації в Барановичах, девізом якої була фраза "Витягнемо молодь із підвалів!", належало понад 200 осіб. Молодіжний християнський рух об`єднував громадян із метою духовно-морального виховання та соціального захисту, виступав проти наркотиків.

Коктиш в Білорусі

Паралельно з цим "Млечный путь" набирав популярність у республіці, а їх концерти перетворювалися на свого роду мітинги, учасники яких демонстрували біло-червоно-білі прапори, скандували опозиційні гасла. В результаті Ігорю почали забороняти під різними приводами проведення заходів, а відеокліп групи припинили показувати на телебаченні. Організацію, в якій Коктиша обрали головою, реєструвати відмовилися.

Ігорю стали відверто погрожувати, співробітники міліції повідомили, що за ним ведеться спостереження. У відповідь на це в 2000 році на неофіційному з`їзді огранізації він висунув ідею створити в Білорусі "Неформальний Молодіжний Рух", тобто незалежну від діючого режиму структуру. Ідея була підтримана лідерами різних організацій 15 регіонів Білорусі. І тоді репресивний апарат республіки пішов у відкритий наступ.

На початку 2001 року був убитий родич близького друга Коктиша. Ігоря затримали та звинуватили у цьому вбивстві. В очікуванні суду він провів рік у слідчому ізоляторі, де скуштував на смак всі "принадності" білоруського каральної апарату. Його били, поміщали в крижану камеру, не давали ліків: Ігор хворий на астму. 7 грудня 2001 року Брестський районний суд визнав його невинним, а першого лютого 2002 року Верховний суд Білорусі залишив це рішення в силі. Однак уже 11 квітня 2002 року Генеральний прокурор Білорусі опротестував цей вердикт, і справу було повернуто для перегляду. У жовтні 2003 року Ігор Коктиш виїхав із Білорусі в Україну.

Український період

Коктиш осів у Житомирі та одружився з місцевою дивчиною Іриною Тютюнник, разом з якою створив групу "Ендорфіни". Він співав, грав на гітарі, вона грала на клавішах. Поступово справи пішли вгору, група записала альбом "Препарат SEXИН", стала укладати договори з серйозними компаніями, обзавелася хорошим продюсером. Сам Ігор працював на житомирських телерадіокомпаніях. В Україні Коктиш ні від кого не ховався, а офіційно зареєструвався в Житомирській паспортній службі.

Може, білоруська влада і забула б про існування Коктиша, але він сам не давав цього зробити. Живучи в Україні, Ігор брав найактивнішу участь у президентській кампанії на боці опозиції. Він виготовляв аудіо та відеопродукцію, відправляючи її через інтернету на батьківщину. Ігор - автор популярного передвиборного відеоролика опозиційного кандидата на пост президента Білорусі Олександра Мілінкевича, автор хітів "Революшн і Я", "Воля", які транслювалися з території Польщі в ефірі білоруського опозиційного "Радіо Рація".

В 2006 році білоруські правоохоронці разом зі своїми українськими колегами навідалися до Житомира за місцем прописки Ігоря, але його там не знайшли. Міліція розпитувала батьків Ірини про місцезнаходження Коктиша, але нічого не добилася. Ігор був арештований в Севастополі в червні 2007 року людьми в цивільному. Ними виявилися співробітники білоруських правоохоронних органів, серед яких був полковник Павліченко, відомий тим, що свого часу пригнічував так звану "джинсову революцію" в Мінську. При затриманні міліціонери використовували вогнепальну зброю і застосовували фізичну силу, через що Коктиш отримав травму нирки.

Коли білоруси здавали Ігоря місцевим міліціонерам, ті навіть не зрозуміли, що відбувається. Однак постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя Коктиш був арештований строком на 40 діб із метою вирішення питання про його екстрадицію в Республіку Білорусь. Ці сорок днів затяглися на два роки: Балаклавський районний суд продовжив перебування Коктиша на невизначений термін. З тих пір Ігор сидить в місцевому СІЗО, очікуючи екстрадиції на батьківщину, про що українську владу просять білоруси. Але справа в тому, що процедура екстрадиції не прописана в українському законодавстві. Та й видавати просто так людину владі країні, де існує смертна кара, Україна, яка підписала низку міжнародних правозахисних документів, не має права. Крім того, Європейський суд з прав людини заборонив проводити екстрадицію Коктиша в Республіку Білорусь.

«Підрозділ білоруського КДБ»

25 червня українські правозахисники у Києві відзначили другу річницю арешту Ігоря. Координатор Житомирського відділення молодіжного руху "Молодіжне товариство прав людини" Віктор Бондар заявив, що низка українських правозахисних організацій вимагає від генерального прокурора України Олександра Медведька та Президента Віктора Ющенка звільнити із Сімферопольського СІЗО білоруського опозиціонера. А президент Інституту державності і демократії Іван Лозовий назвав українську владу підрозділом білоруського КДБ. Ірина Тютюнник, жінка Ігоря, зі сльозами на очах розповіла, що за останні два роки бачила свого чоловіка тільки через грати. Вона також розповіла про те, що Ігор просив в минулому році статус біженця в Україні, але офіційна влада не надала його. Про причину відмови не сказали.

На прес-конференції, присвяченій проблемі Ігоря Коктиша, виступив і лідер партії «Білоруський Народний Фронт» Лявон Барщевський. Він підтвердив, що переслідування за політичними мотивами - звичайна практика білоруських властей, і попросив українських правозахисників допомогти в справі звільнення опозиціонера. Айгуль Муканова, представник Харківської правозахисної групи та представник Ігоря в Європейському суді, поінформувала, що її довіритель у скарзі просить ЄС не допустити його екстрадиції до Білорусі та випустити на свободу. Муканова також сказала, що в Україні немає законодавчих норм, які б дозволяли тримати під вартою людину, яка очікує екстрадиції, а тому українська сторона порушує права людини. Правозахистниця також нагадала, що Європейський Суд заборонив Україні екстрадувати Коктиша до винесення рішення за його скаргою.

Таким чином склалася патова ситуація, коли влада, може, й готова видати людину Білорусії, але не дозволяють міжнародні інституції. Випускати на волю теж боїться. Тому надія тільки на правозахисні організації. Українськи активісти вже пообіцяли, що планують акції на захист Ігоря: пікетування білоруського посольства, збір підписів та ін.