Бердичевские журналисты разоблачили готовящийся террористический акт

Ще такого в Бердичеві, певно, не було – когорта жителів міста не лише відкрито попереджають правоохоронців про те, що готуються вчинити злочин, але й, залучаючи до цього засоби масової інформації, висувають ультиматуми владі. Мовляв, якщо влада дослухається до їхніх вимог, то порушувати закон вони не будуть. У протилежному випадку вони знімають з себе всю відповідальність. Але про все по черзі.

Днями до редакції «Бердичівських новин» надійшло письмове повідомлення від мешканців приватних будинків, розташованих на вулиці Леніна поруч з управлінням газового господарства. Люди сповіщали, що сімнадцятого серпня вони планують перекрити проїжджу частину вулиці Леніна, зашкодивши тим самим руху транспорту. Під зверненням стояли кілька підписів. Вдатися до такого кроку бердичівляни планують, якщо влада міста не вирішить їхні проблеми.

Щоб дізнатися, чим же таким міська влада дошкулила згаданим людям, ми вирішили поцікавитися у них самих, а тому і прибули на місце, де вже кілька днів посилено ведеться підготовка до перекриття дороги. Біля одного із згаданих будинків встановлено з десяток плакатів з вимогами та звинуваченнями влади у всіх негараздах. Навіть у тих, до яких нинішні посадовці взагалі непричетні і котрі сталися ще років десять-п’ятнадцять тому.
За збігом обставин, через кілька хвилин після приїзду журналістів на місце події туди прибули і представники міськвиконкому, очолювані міським головою Василем Мазуром.

Виявилося, що на адресу мерії також надійшло звернення від цих людей, і Василь Мазур вирішив особисто перевірити, що відбувається і у чому полягає незадоволення людей.
Вже на місці з’ясувалося, що люди невдоволені тим, що їхні обійстя затоплює водою. Рідина також постійно стоїть і у погребах. Люди скаржаться, що через постійні затоплення вони не можуть їсти навіть власну городину, - картопля та огірки мають неприємний смак та запах. Городяни вважають, що виною всьому є рівчак, котрий протікає поруч з їхніми будинками. Цей рівчак бере свій початок наприкінці вулиці Куйбишева поруч із залізничною дорогою і потім має впадати у Гнилоп’ять. Але мешканці згаданих будинків кажуть, що вода у річку не впадає – на своєму шляху вона практично зупиняється поруч з їхніми оселями.

У своєму зверненні до мера люди назвали і причину того, чому так відбувається. На їхню думку, виною всьому є те, що нібито за вказівкою Василя Мазура років п’ять тому з цього місця забрали труби, по яких текла вода. У зверненні на адресу влади такий вчинок люди називають крадіжкою. Чи й справді це так?

ПІДПИСАЛИ НЕ ЧИТАЮЧИ

З’ясувалося, що обставини, викладені у листі мешканців будинків, м’яко кажучи, не зовсім достовірні. Справа із трубами і справді була. Але їх не вкрали, а, навпаки, встановили у цьому місці. І не п’ять років, а ще років двадцять тому, стверджують самі мешканці. У присутності журналістів підтверджують, що труби і справді встановлювали, а не крали.
То чому ж тоді жителі підписали звернення на адресу міського голови, у якому фактично звинуватили Василя Мазура у вчиненні злочину – крадіжці горезвісних труб, та ще й повідомили, що через це збираються самі скоювати злочин – перекривати дорогу. Люди кажуть, що вони навіть не читали лист, який підписували! Хто його писав – вони не знають.

Врешті решт, гнів, який спочатку мешканці згаданих будинків готові були вилити на голову Василя Мазура, змінився налаштованістю до нормального діалогу. З одного боку, люди зрозуміли, що їх самих ввели в оману. З іншого боку, вони переконалися у тому, що Василь Мазур не тікає від вирішення проблем, а, навпаки, готовий допомогти бердичівлянам.

Щоправда, зробити так, щоб вода не затоплювала господарства у цьому мікрорайончику, досить складно. По-перше, будинки та городи розташовані практично на березі рівчака в рівень із водою. Погреби, які люди викопали у власних помешканнях, знаходяться взагалі на кілька метрів нижче рівчака, а тому й не дивно, що їх затоплює. Більше того, фахівці кажуть, що в останні роки рівень ґрунтових вод у Бердичеві піднявся на півтора-два метри. Можливо, тому і почало затоплювати погреби у людей саме у цей час. Адже вони кажуть, що раніше подібного явища не спостерігали.

ЦЬОГО МОГЛО Й НЕ БУТИ

Відведення води з цієї місцевості потребує значних фінансових затрат. Начальник водоканалу Микола Ревуцький каже, що для того, щоб хоч трішки змінити напрям струмка, тобто, відвести його далі від осель, потрібні величезні гроші. Наприклад, щоб прорити тут сімдесят метрів грунту, треба більше 400 тисяч гривень. Загалом же для того, щоб провести осушування всього цього мікрорайону, адже затоплює не лише згадані будинки, але й інші уздовж берега струмка, потрібні мільйони гривень.

По суті, це могли зробити раніше. І не за бюджетні кошти. Проте деякі недалекоглядні депутати міської ради не дозволили це зробити. Кілька років тому до міської ради звернулися турецькі інвестори, які не лише планували звести цілий мікрорайон із десяти багатоквартирних будинків уздовж вулиці Чехова, збудувати школу і дитсадок, але й за власний кошт зробити тут меліорацію. Тоді політичні амбіції декого з народних обранців не дозволили це зробити – інвестору дали землю не для десяти будинків, а лише для одного. Інвестор, зрозумівши, що влада не пішла йому назустріч, взагалі відмовився від співпраці. Таким чином, мікрорайон затоплює й досі. У бюджеті ж коштів на меліорацію немає і не скоро вони будуть.

Але залишати людей напризволяще влада не збирається. Міський голова дав доручення своїм підлеглим, зокрема начальникам водоканалу та шляхово-експлуатаційної дільниці, зробити все можливе, аби зменшити до мінімуму загрозу затоплень у цьому місці. Для початку спробують заглибити дно струмка у тому місці, де він впадає у Гнилоп’ять. Можливо, тоді вода не застоюватиметься, а йтиме прямо у річку.

«ПІШКА» У ЧУЖІЙ ГРІ

На цей момент конфлікт начебто вдалося уладнати. Люди кажуть, що нічого не мають проти Василя Мазура, більше того, всіляко його підтримують. Але чи й справді не буде перекриття дороги, достеменно не відомо. Адже є ще одна обставина, яку не можна оминути увагою. Коли наші журналісти прибули на місце події, то практично всі мешканці цих будинків клопотали по господарству. Крім однієї жінки, пані Вітусевич. Це саме біля її оселі встановлені згадані вище «войовничі» плакати. Поруч стояв стіл, за яким знаходилася ця жінка і старанно виводила на аркуші паперу цифри, які символізували: скільки днів залишилося до початку перекриття дороги. Журналістам та меру Вітусевич сказала, що вона є головною в організації акції протесту. Коли Василь Мазур пішов оглядати затоплені городи, вона навіть не зрушила з місця і відмовилася пускати мера до себе, щоб показати, що саме затоплено у неї.

Пані Вітусевич владі знайома вже давно. Вона постійно надсилає листи до різних інстанцій, звинувачуючи міського голову у всіх можливих і неможливих гріхах. Тільки-от жодне з них ще не знайшло свого підтвердження. Чому ж жінка «поливає брудом» Василя Мазура? Зроблю судження, що пані Вітусевич є своєрідною пішкою у чиїйсь вмілій грі по дискредитації міського голови. На це вказують кілька деталей.

ХТО ЗА ЦИМ СТОЇТЬ?

Начебто, ініціатором написання листа є згадана жінка. Але чому ж тоді, спілкуючись з сусідами та агітуючи їх до підписання листа меру, вона розповідала людям, що вимоги будуть одні, а насправді написано було все з точністю до навпаки? Навіщо було вводити в оману тих, з ким живеш поруч?

Більше того, спілкуючись із журналістами та мером, скаржники обмовились, що підписи під листом у них збирали якісь чоловіки. У цих будинках проживають всього кілька сімей, сусіди добре знають один одного. Але склалося враження, що люди насправді не знають тих чоловіків, які збирали у них підписи. Тобто, можна зробити висновок, що є ще одна зацікавлена сторона, яка намагається бути в тіні, але при цьому вміло маніпулює людьми.

Мають цікаву особливість і плакати, встановлені на місці так званого пікету. Всі вони великих розмірів, написані каліграфічним художнім почерком. Можна було б зробити припущення, що їх написала сама Вітусевич, адже виносила вона їх із власного двору. Але, як зазначалося вище, журналісти були свідками того, як Вітусевич писала на аркуші цифри. Нічого поганого про її каліграфічні здібності не скажемо, але цей почерк відверто невигідно відрізняється від того, яким написані плакати. Отже, можна зробити судження, що ці плакати писав хтось сторонній. Щоб виготовити подібні «афіші» потрібно було б заплатити за роботу художників (можливо, не одну сотню гривень). Невже пані Вітусевич настільки багата, щоб дозволити собі розкидатися грошима? Отже, певно, хтось цю справу проспонсорував. Хто? Той, кому вигідно було організувати це заворушення, дискредитуючи владу.

Та й, взагалі, чому ця акція з’явилася саме зараз, а не раніше? Адже люди кажуть, що затоплює їх вже п’ять років. Чи не тому, що вже за кілька місяців стартують вибори мера Бердичева, і комусь дуже вигідно нині всіляко паплюжити ім’я Василя Мазура? Адже це вже не перша акція, де Василя Мазура намагаються безпідставно дискредитувати брудними методами.

ЗАГРОЖУЄ В’ЯЗНИЦЯ

Вочевидь, імені особи, яка насправді стоїть за всім цим, ми зараз не дізнаємося – вона боїться показувати своє справжнє обличчя. А от те, що і пані Вітусевич, і її сусідам може бути непереливки – це факт.

Якщо все-таки блокування руху транспорту на вулиці Леніна сімнадцятого серпня відбудеться, то тим, хто це зробить, загрожує кримінальна відповідальність. І добре, якщо це все обійдеться лише груповим порушенням громадського правопорядку, за що стаття 293 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців, або діями, які передбачені статтею 279 КК – блокування транспортних комунікацій. Тут загрожує покарання – обмеження волі на строк до трьох років. А можуть же й кваліфікувати як терористичний акт. Адже вулиця Леніна – це дорога державного значення. І тут вже покарання більш суттєве – позбавлення воді терміном до десяти років.