Я разочаровался в Украине

День розчарувань, або Тотальна перемога форми над змістом

Не знаю як для кого, але для автора цих рядків день виборів став тотальним розчаруванням у власній країні.

Тільки в Україні у політичної сили, яка провалила боротьбу з кризою, може зрости рейтинг за 2,5 роки.

Тільки в Україні у політичної сили, яка неодноразово була при владі і навіть в роки економічного зростання нічого не зробила для реформування економіки, може триматися стабільний рейтинг.

Тільки в Україні політик, який не знає значень багатьох слів, назв міст та імен письменників, який не вміє думати та відповідати на питання, який, врешті-решт, не має власної позиції стосовно більшості державницьких питань, може отримати найвищий рейтинг.

Тільки в Україні політики, які повністю ігнорують демократію та чесне спілкування з пресою, можуть виграти вибори.

Тільки в Україні політик, який зробив акцент на власне обличчя, форму та масовість, може стати відкриттям.

Тільки в Україні виборець не має політичної пам'яті.

Тільки в Україні два найбільш рейтингових політичних ток-шоу в ніч виборів ведуться ІНОЗЕМНОЮ мовою. І куди дивиться Нацрада з питань телебачення і радіомовлення?

І тільки в Україні, коли виборцю кажуть, що чорне – це біле – він вірить!

Що ж має статися, аби брехуни та популісти перестали користуватися шаленою підтримкою суспільства?

Хоча варто відзначити, що є плюси. Вперше кандидат, який не будував своєї кампанії на критиці, набрав більше 10%.

Але питання в іншому: невже людям подобається ця влада? Чому коли всі говорять про вибір у другому турі між двома злами, у першому за них же й голосують?

Можливо, вони живуть в іншій країні, де розчищені вулиці від снігу, немає падіння економіки на 15%, уряд стабільно публікує статистичні данні, вільно спілкується з пресою, на виборчу ніч політичні лідери не знімають найдорожчі готелі країни, відсутня корупція у кожній найдрібнішій щілинці влади, а політики не брешуть в обличчя багатомільйонного населення?

А якщо і брешуть, то народ їм ніколи не пробачає.

Хіба нам колись пощастить жити у такій країні?