Экскурсовод Леонид Носолюк знает про Бердичев всё! ФОТО

Ця людина знає про Бердичів усе. Тут він народився і виріс. Звідси пішов у доросле життя, повне романтики і небезпеки, життя, що було насичене яскравим спілкуванням із тисячами людей різних національностей.

Своє рідне місто Леонід Носолюк називає найкращим і найтеплішим. Йому є з чим порівнювати. До того моменту, коли Леонід Макарович влаштувався на посаду екскурсовода Бердичівського бюро подорожей, йому не один рік довелося ходити на риболовецьких човнах морями та океанами. Америка та Прибалтика, Аляска та Камчатка, Польща та Північний Кавказ... Є що згадати.

Леонід Носолюк, екскурсовод: «Только в один из жесточайших штормов погибли все члены 4-х наших экипажей. Мы были пятыми. Смогли дойти до битого льда и поэтому остались на плаву. Было всякое: шторма и цунами, хорошее и плохое... После работы на Дальнем Востоке приехал в свой родной город. Встретился тут с прекрасными людьми. Как раз набирали курсы экскурсоводов, я и пришёл. Из 30-ти человек оставили меня одного. Поначалу было трудно: работать предстояло с людьми, поэтому пришлось перестраиваться.»

З рідного Леоніду Носолюку екскурсійного бюро розпочалася невеличку екскурсія туристичними стежками Бердичева, яку він влаштував для студентів політехнічного коледжу. Десятки тисяч людей, говорить Леонід Макарович, у свій час пройшли разом із ним цим маршрутом. Екскурсоводу було що розповісти юним бердичівлянам. Біля медколеджу він цитував рядки із творів славетного земляка Василя Гроссмана. Леонід Носолюк не перестає дивуватися красі слова цього письменника, як і красі своєї малої Батьківщини. Скількох людей він намагався ознайомити із неповторними вуличками та будинками Бердичева...

Особливі слова любові – Храму Св. Варвари. На шляху до нього екскурсовод розповів студентам історію, що трапилась із однією з англійських делегацій. До Бердичева в надії побачити раритетні зразки залізничного транспорту приїхали любителі старих паровозів. Останніх у місті не виявилося. Назрівав скандал. Та коли іноземці дізналися, що у цьому невеличкому українському містечку вінчався видатний О. де Бальзак, про паровози забули. Побувати у костьолі мріяли гості зі всього світу.


Леонід Носолюк, екскурсовод: «К нам приезжали туристы с Москвы, С.-Петербурга, Польши, Болгарии, Германии, Англии. Некоторые группы назывались элитными. Среди них были представители клуба учёных МГУ, издательства «Известия», писатели, поэты, коллективы различных НИИ.»

Трохи далі від костьолу Св. Варвари розташоване ще одне місце, яке Леонід Носолюк не міг залишити поза своєю увагою. Тут, біля кінотеатру ім Фрунзе, що у свій час був одним із найулюбленіших місць відпочинку багатьох бердичівлян, працювала дивовижна людина, яку всі у місті знали як Ізю-газировщика. Він був, свого роду, візитною карткою Бердичева.

Леонід Носолюк, екскурсовод: «Это был человек с высшим образованием, приятный во всех отношениях. Изя находил общий язык со всеми, знал почти всех жителей нашего города. Он знал всех, он знал всё... Говорили, что к нему многие обращались за советом, чтобы узнать, кто есть кто. Почему бы на этом месте не поставить Изе скромный памятник? Ведь во многих городах есть нечто подобное.»

Зі слів екскурсантів, прогулянка вийшла корисною та змістовною. Найцікавішим у ній одноголосно було визнано гіда.

Анастасія Ольшевська, студентка Бердичівського політехнічного коледжу: «Історія Бердичева є дуже багатою, і дуже приємно, що існують люди, які знають історію рідного міста і можуть нам розповісти про неї. У цих людей багатий внутрішній світ, і добре, що ми сьогодні познайомились із такою людиною.»

Одним із найзаповітніших бажань Леоніда Носолюка є бережливе ставлення та повага юних і дорослих мешканців Бердичева до землі, яка увібрала у себе чимало гарних традицій та має багату історію, землі, яку він, як і сотні людей по всьому світі, вважають найпрекраснішим містом на планеті.


Леонід Носолюк, екскурсовод: «Этот город дорог не только мне, он дорог моим друзьям и товарищам. О Бердичеве прекрасно написал наш земляк Семён Майданник: «... Ты на карте — с ноготочек, очень маленький кружочек средь полесских городов. Утром, днём и даже ночью город свой люблю я очень. Просто так. Без громких слов.»