Житомирский государственный университет входит в десятку лучших ВУЗов

Засідання підсумкової (за 2005 рік) колегії Міністерства освіти і науки України «Підвищення ефективності вищої освіти – визначальний чинник зростання суспільно-економічного потенціалу держави» відбулося в Києві 22–23 лютого. Ми звернулися до ректора університету, Петра Сауха з проханням відповісти на ряд запитань.

– Ви були на засіданні колегії. Які суттєві зміни відбулися у системі вищої освіти у 2005 р. і як виглядає наш університет на цьому фоні?
– По-перше, у 2005 році значно збільшились видатки на освіту. Скоротилася мережа вищих навчальних закладів (на 15 одиниць), але контингент студентів зріс майже на 140 тисяч осіб. Зросли обсяги прийому на перший курс за державним замовленням. У 2004-2005 роках створювалися необхідні умови для приєднання України до Болонського процесу, який передбачає введення трициклового навчання, запровадження кредитно-трансферної системи навчання, забезпечення якості вищої освіти та розширення мобільності студентів.
Наш університет на фоні інших навчальних закладів України почувається дуже впевнено. Так що завойований нами на Міжнародній виставці «Освіта – 2006» диплом «Університет – лідер освіти в Україні» – відповідає дійсності. Я переконався в цьому на засіданні колегії.

– Що Ви маєте на увазі?
– Міністерство освіти і науки устами нашого міністра Станіслава Ніколаєнка оприлюднило рейтинги вищих навчальних закладів України. Ви знаєте, що ми відносимося тепер до категорії «важковиків», тобто класичних університетів (їх всього 21). Так ось, ми серед цих університетів за рейтингом маємо шосте місце і входимо в десятку кращих університетів України.

– Які найсильніші і які найслабші наші сторони?
– Гарне запитання. Звісно, цей рейтинг нас зобов’язує. Приємно усвідомлювати, що ми шості... але, разом з тим, ми добре знаємо: ті університети, які опинилися позаду нас, – славні навчальні заклади з багатовіковими традиціями. Наприклад, Львівський національний університет, Дніпропетровський національний університет, Сумський національний університет, Запорізький національний університет та багато інших, не менш знаменитих.
Будь-який із них у будь-який момент на крутому віражі може обійти нас. Ці університети мають сильний потенціал і могутню матеріально-технічну базу. Тому нам постійно слід дбати про свою форму і зміст. Сильною стороною є те, що ми повірили: ми сильні, ми можемо бути першими! Сьогодні ми маємо гарні якісні показники за організаційною структурою університету, результативністю інтеграційних процесів та ступеневої освіти, відтворенням кадрового потенціалу, рухом контингенту студентів тощо. Найслабшою нашою ланкою є матеріально-технічна база, якісний склад науково-педагогічних кадрів та результативність науково-дослідної роботи.

– Які перспективи вирішення цих проблем?
– Найскладніша із них – матеріально-технічна база. Вона була у нас надзвичайно запущеною. Сьогодні намітилась тенденція до серйозної її модернізації. Але на це потрібно щонайменше п’ять років. Що стосується двох інших ланок, то останні роки ми маємо таку тенденцію, що через декілька років можемо вийти на привабливі результати. Звісно, для цього потрібно радикально змінити ресурсне забезпечення наукових проектів. Надавати найцікавішим проектам матеріальне і кадрове забезпечення. І робити це таким чином, щоб у чітко визначеній часовій перспективі затрати виправдовували себе і приносили прибуток. Потребуватиме радикальних змін робота з грантами і грантодавцями, патентуванням, сертифікуванням окремих методик і технологій тощо.

– Що нас очікує в 2006 році?
– По-перше, в новому навчальному році буде здійснений перехід усіх вищих навчальних закладів на кредитно-модульну систему навчання.
По-друге, буде впроваджуватись інноваційна (інтерактивна) модель навчання.
По-третє, зосереджуватиметься увага на створенні електронних навчально-дидактичних комплексів, інтерактивних посібників, які забезпечуватимуть самостійну роботу студентів.
По-четверте, в Україні буде створена система підвищення кваліфікації викладачів із новітніх форм організації навчального процесу та технологій навчання.
Приємно було чути з уст міністра й про те, що в цьому році вперше в державному бюджеті закладені кошти на ремонт гуртожитків, навчальних корпусів та на пільгове кредитування житла для молодих викладачів.

– Чи готовий наш університет виконувати поставлені колегією завдання?
– Основне завдання будь-якого університету – підготовка конкурентноздатних фахівців. Слава того чи іншого навчального закладу пов’язана саме з цим показником. Ми вже маємо гарні показники на ринку праці. Нас знають і нас цінують. Надалі будемо працювати над підвищенням ефективності вищої освіти, яку ми даємо. У цьому році будемо продовжувати просування університету на шляху Болонських перетворень. Мова йде про демократизацію, прозорість в стосунках між рівноцінними суб’єктами навчального процесу – студентами і викладачами.

– Чи достатньо сьогодні для працевлаштування першого академічного ступеню?
– Досвід країн світу, де існує двоступенева вища освіта, свідчить, що лише 10-20% бакалаврів продовжить навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Тому більшість працівників на ринку праці мають саме рівень бакалавра.
Існуюча в Україні практика вказує на те, що студенти ІІІ, ІV курсів уже працюють у вільний від навчання час у різних структурах, які, в основному, і стають місцями їх працевлаштування. Але проблема повноцінного визнання ринком праці України академічного рівня бакалавра буде вирішена лише за умови приведення національної системи професійних кваліфікацій у відповідність до загальноєвропейського, прийнятого ЮНЕСКО.
Міністр освіти і науки Станіслава Ніколаєнко пообіцяв що саме цей рік стане переломним у нашому русі до Європейського освітнього простору, пише Марина СТЕПОВА з університетської газети «Універсум».

 

Всі ректори Житомирського університету

1. Абрамович Петро Никандрович	1919-1920
2. Михалевич Микола Андроникович	12.1920-03.1922
3. Ректор (відомості відсутні)	03.1922-1923
4. Яневич Михайло Васильович	1924-1925
5. Коник Клим Йосипович	1925-02.1928
6. Гоца Василь Пилипович	1928-1933
7. Новак Микола Григорович	1933-03.1935
8. Табакмахер Ківа Маркович	1935-10.1936
9. Пантелєєв Олексій Севастьянович	09.1936-08.1937
10. Запісоцький Дмитро Йосипович	09.1937-08.1938
11. Стрельцов Олександр Андрійович	1938-07.1939
12. Павловський Антон Вікторович	08.1939-06.1941
13. Чуприна В.В.	1944-1945
14. Фіалко Є.Є.	1945-07.1946
15. Ковмір Юхим Омелянович	08.1946-08.1957
16. Осляк Іван Федотович	10.1958-09.1973
17. Горностай Петро Сидорович	12.1973-1986
18. Кучерук Іван Митрофанович	10.1986-05.2002
19. Саух Петро Юрійович	10.2002 - по цей час