Про ще одну екологічну загрозу - цього разу вже в самому центрі міста (доповнено)

Багато десятків років в три зміни працювала “гальваніка” заводу “Електровимирювач”: численні види лако-фарбового покриття, травлення печатних плат, покриття з використанням свинцево-олов’яних сплавів, оксидування, нікелювання, хромування – далеко не повний перелік номенклатури задіяних за тих часів технологічних процесів. Всі вони, зрозуміло, утворювали відходи. Зрозуміло й, що відходи ці проходили попередню обробку – часткову нейтралізацію, сепарування тощо. Але, якщо рідкі фракції відкачувалися практично одночасно з їх утворенням, то шлами (тверді фракції з незначним вмістом води) залишалися і захоронювалися в спеціально для цього облаштованих підземних шламонакопичувачах. А це – сполуки важких металів (у т.ч. особливо небезпечного хрому), солі особливо агресивних кіслот тощо. Розрахунок в подібних технологіях зазвичай робиться на те, що з часом солі ці впоступово втрачають свої небезпечні якості, шляхом природних процесів розкладаючись і перетворюючись на менш агресивні сполуки. Солі – але не метали.

Справа в тім, що технічний стан водогонів у цьому районі характеризується зовсім не технічним терміном “ніякий”. Труби, що відпрацювали вже не перший можливий термін експлуатації, під час перерв у водопостачанні фактично всмоктують в себе все, що знаходиться в прилеглих грунтах. А коли тиск відновлюється – ви отримуєте до ранкового чаю або кави ще й порцію невідомо якої гидоти. Чи не цим пояснюється те, що значно почастішали останнім часом скарги на якість питної води? Саме тим, що вже відбувається поступова інфільтрація “невеликих доз” отрути зі сховищ, реальний фізічний стан яких сьогодні нікому не відомий?

Практично відразу після оголошення запиту довелося почути на свою адресу висловлювання на кшталт “замовні інсинуації”, “конкурентна боротьба”, “політична провокація” тощо. Іншої реакції я й не чекав, і не лише у такій – досить, поки що, м’якій формі. Зрозуміло, що за власністю такого масштабу, як будівлі і земля безпосередньо в центрі міста, стоять “великі гроші” – а “великі гроші” не люблять, коли сунуть носа на їхню кухню. Тому просто черговий раз підкреслюю: я – не олігарх, торгових, розважальних, офісних тощо комплексів не маю і не будую, інтересів жодної з політичних сил, дякувати богу – не представляю, фактичні ж власники такої привабливої нерухомості, як і можливі її майбутні забудовники – мені невідомі (чутками і плітками не керуюся, бо знаю реальну ціну подібним “джерелам інформації”).

Варто зауважити, що нижченаведений депутатський запит, оприлюднений на початку сесії 03.07.2008р., був підтриманий одноголосно усіма присутніми депутатами Житомирської міської ради. Чи то дійсно так всі разом “пройнялися почуттям відповідальності”, чи то спрацювала звичка піднімати руку синхронно з Вірою Тимофіївною – це вже не головне. Головне – проблему окреслено, і перший формальний крок до її врегулювання – зроблено. Далі слово за компетентними органами і фахівцями.

Післямова (оновлено 16.09.2008р.).

Звертаюсь до вас з питання щодо ситуации, яка може становити значну загрозу здоров’ю мешканців міста, зокрема його центральної частини, прилеглої до території заводу “Електровимірювач”.

З компетентних джерел мені стало відомо про існування на території заводу, а саме в районі розташування цеху гальванічної обробки матеріалів, підземних сховищ, частина з яких впродовж кількох десятків років використовувалася для розміщення відстойників – де відходи хімічних та галванічних технологічних процесів виробництва розділялися на рідкі водні розчини і шлам. Рідкі розчини, після відстоювання, зливалися в міську каналізацію (що, при умові дотримання відповідного технологічного регламенту, не складало небезпеки оточуючому середовищу). А ось шлами – не вивозилися, натомість захоронювалися безпосередньо в шламонакопичувачах – спеціально для цього облаштованих у згаданих підземних сховищах.

Варто підкреслити, що шлами ці, виходячи з номенклатури вироблюваної заводом продукції та загальновідомих технологічних процесів при її виготовлені – вміщують значні концентрації сполук солей хлорної кіслоти, свинцю, олова, нікелю, хрому (особливо небезпечного для оточуючого середовища і здоров’я людини) тощо.

Обсяги накопичених у згаданих сховищах, за кілька десятків років їх активної експлуатації, шламів, навіть за приблизними оцінками, можуть загрожувати неабиякою екологічною катастрофою – в разі їх потрапляння в прилеглі грунти. Стосовно но ж цілістності конструкцій підземних шламонакопичувачів, з врахуванням терміну їх експлуатації, не може не існувати більш ніж обгрунтованих сумнівів – не виключено, що процес інфільтрації небезпечних сполук в грунтові води відбувається вже сьогодні.

Ситуація суттєво ускладнюється ще й тим, що стан водогонів в місті, зокрема і в згаданому районі, як відомо будь кому, хто зтикався з проблемами міського комунального господарства, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Значна кількість пошкоджень, яка є причиною втрат води, має й інший бік – в ситуації нерегулярного водопостачання в періоди, коли водогони не знаходяться під тиском, створюються сприятливі умови для потрапляння до них розчинів вищезгаданих небезпечних хімічних сполук (чим, можливо, частково і пояснюється значна кількість скарг мешканців окремих районів міста на якість питної води – вторинним її забрудненням).

Але масштаби забруднення, викликаного вищенаведеними чинниками, не йдуть у жодне порівняння з тим, що може статися у разі перебудови будівлі цеху та забудови прилеглих територій без здійснення спеціальних заходів унебезпечення оточуючого середовища від залпового затруєння. Справа в тім, що відкачування таких сховищ та подальша утилізація їх вмісту потребують більш ніж значних коштів, не в останню чергу й з причини технічної складності таких заходів з огляду на розташування об’єкту в центрі міста.

В той же час, як мені стало відомо з джерел, що заслуговують на довіру (і можуть бути перевірені в офіційному порядку), в згаданих сховищах вже ведуться підготовчі роботи, щонайменше – на стадії їх обстеження. І непокоїть в цій ситуації те, що детальна інформація стосовно них, свого часу зі зрозумілих причин закрита виключно для службового користування, не є доступною і сьогодні – я особисто робив спроби проконсультуватися з цього питання зокрема і в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, де у відповідь послалися на відсутність будь-якої технічної документації, хоча й, в неофіційному спілкуванні, не заперечили існування окресленої проблеми.

Вищевикладене дає підстави для припущень у тому, що найближчим часом можливо здійснення перебудови будівлі цеху і забудови прилеглої території (за наявною у мене інформацією – підземні сховища-шламонакопичувачі розташовані також і за межами будівлі). І, в разі якщо ці сховища буде просто законсервовано, простіше кажучи – залито бетоном, вже ніхто не зможе забезпечити контроль над ситуацією – механічні навантаження, невідворотні при проведенні будівельних робіт, викличуть пошкодження вже й так відпрацювавших свій термін конструкцій шламонакопичувачів – і процес затруєння навколишніх грунтів просто стане неможливо зупинити.

Варто додати, що з інших джерел я маю інформацію про можливість аналогічного стану речей на території заводу “Промавтоматика”. Але різниця, у даному випадку, суттєва – аналогічні сховища заводу “Промавтоматика”, якщо вони існують – розташовані на території промзони, тобто, на відміну від заводу “Електровимірювач” – на безпечній відстані від жилої забудови та шляхів пролягання водогонів питної води тощо.

Ще раз наголошую, що накопичений за кілька десятків років у підземних сховищах цеху гальванічної обробки матеріалів заводу “Електровимірювач” обсяг шкідливих речовин, з будь якої точки зору – не може не становити безумовної небезпеки для міста та його мешканців.

Тому, виходячи з вищевикладеного, пропоную:

1. Від імені Житомирської міської ради звернутися до власника будівлі і земельної ділянки – де розташовані вищезгадані сховища, Державної екологічної інспекції, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області – з метою отримання та/або сприяння в отриманні детальної інформації стосовно наявності та фактичного технічного стану вищезгаданих сховищ, складу та обсягів накопичених в них речовин тощо.
   
2. На підставі отриманої таким чином інформації, спільно з фахівцями Державної екологічної інспекції і комунальних підприємств – по експлуатації штучних споруд та управління водо-каналізаційного господарства, - провести детальний аналіз проектів забудови зазначеної території на предмет оцінки можливої небезпеки від вказаних сховищ оточуючому середовищу, зокрема – щодо можливості затруєння водогонів та каналізаційних мереж на прилеглих територіях житлової забудови. Розробити і довести до власника відповідної земельної ділянки план заходів для унебезпечення міста від можливих негативних наслідків її (ділянки) експлуатації.
3. Контроль за ситуацією здійснювати силами постійно діючих депутатських комісій з питань житлово-комунального господарства, благоустрою та екології і з питань містобудування, архітектури та землекористування. За необхідності – утворити тимчасову спеціальну комісію під безпосереднім керівництвом міського голови.

Прошу депутатський корпус Житомирської міської ради підтримати цей запит. Копії запиту, з метою забезпечення контролю, будуть передані мною до Житомирської міжрайонної природоохоронної прокуратури та прокуратури міста Житомира.