Влада, до стінки! Житомирська ініціатива

11 березня 2009 року у житомирському прес-клубі реформ було проголошено про початок громадянської кампанії «Влада, до звіту!», яку народ охрестив, переклавши дослівно на нашу рідну українську мову, як «Влада, до стінки!»
У прес-конференції брали участь діячі, кожний з яких у свій час проявив громадянську мужність та знайшов у собі сили вчинити по совісті – розірвати стосунки з політичними партіями - годувальницями, нарешті зрозумівши те , що тепер вже знають, мабуть, малі діти: партії та рухи, які по-геройськи, вершниками на народній шиї увірвалися до коридорів та кабінетів влади, окрім масовки з закритих виборчих списків (кухарів, рідні, шоферні, шістерні і кумівні), насадили у керівні крісла вожаків кланових зграй, яким український народ з його проблемами – нижче спини.
Житомирянам добре  запам’яталися перші кроки нового керівництва Житомирської області та міста Житомира – це прийняття рішень про астрономічне збільшення свого особистого грошового утримання.

Проголошений стратегічний план кампанії «до стінки» досить непоганий – спочатку на місцях, а потім на державному всеукраїнському рівні вхопити владу за комірець, трошки перекрити кисень і тихенько, під гуркіт першотравневих демонстрацій, у вушко запитати : «А що конкретно корисного та доброго для людей ви зробили, пані та панове? Ні-ні, не для кумів, а для народу? А де отой, хоча б один - єдиний пересічний інтернаціональний народний рядовий хохол, котрому жити стало легше, веселіше?»
 
Тактичний план кампанії теж дієвий та простий: збір підписів, публічні акції, конференції, залучення профспілок та деяких інших громадських формувань до агітації та пропаганди здорового способу політичного народного життя.
Апогей цієї справи запланований на 1 Травня 2009 року – це «передача вимог кампанії з підписами громадян Президенту, Голові Верховної Ради, Прем’єр – міністру та лідерам депутатських фракцій українського парламенту». Які, мабуть, дуже перелякаються, а країна відразу перетвориться на рай. ( авт.- мені так і кортіло запитати: «А що ж потім? Вила будуть роздавати чи приходити зі своїми, швидкострільними?» ). На тому, що ж буде далі, після Першого Травня, увагу на прес-конференції не загострювали.

Вимоги громадської ініціативи «Влада, до звіту!»:
-    публічний звіт партій та рухів, всього сухостою – гілля і шишок влади про виконання своїх передвиборчих програм, обіцянок-цяцянок;
-    негайне (до ранку) внесення змін до виборчого законодавства: відкриті списки, мажоритарна (без «мажорів») система виборів на місцях, ....;
-    дострокові вибори Президента ( не того самого, а вже іншого) та Верховної Ради, вибори голів громад одночасно з депутатами місцевих рад;
-    розформування – реформування місцевого самоврядування, виконкомів та (авт.- яке ж солодке слово!) ЛІКВІДАЦІЯ адміністрацій;
-    негайне (теж до ранку) проведення судової реформи, обрання суддів громадськістю

Авт.: коли я пишу «негайно, до ранку», то зовсім не жартую. Спробуйте здійснити реформу влади для ваших рідних, близьких, знайомих, які вже померли від такого гарного життя, не дочекавшись справедливості! Тому реформи потрібні негайні, навіть «ще вчора»! Годі чекати! Про дітей своїх згадайте …

З виступів учасників:
- «… Кабінет Міністрів забороняв експорт зернових у той час, коли держава «затарилася» зерном врожаю ще 2007 року! …посівні площі катастрофічно зменшуються! …інформація про кредитне фінансування сільгоспвиробництва ретельно приховується!»;
- «… народ і державу довели до банкруцтва! Панує партійна диктатура!»;
- «… суддів ми не купуємо принципово! Я вже рік чекаю на рішення суду Корольовського району м. Житомира, а стосовно дерибану «Нафтогазу» рішення суду у Києві було виготовлене ... через два дні!... Я не є членом жодної політичної партії, чим пишаюсь!»;
- «… я не «прихватизовував», обіймаючи посаду голови Ради Житомирського району, жодної земельної ділянки!»;
- «… ми не цибаємо, як пани жебрівські, з партій у партії та на платформи!»;
- «… представники влади повністю вийшли з- під народного контролю!»

Не обійшлося й без кумедних намагань окремих представників ЗМІ перетворити захід у балаган з вирішенням питань «А ти хто такий?» та "Сам дурак!"

Проблеми, які обговорювалися на зустрічі, настільки зачепили всіх присутніх «за живе», що прес-конференція перетворилася на досить жваву дискусію, яка нагадувала імпровізований мітинг.
 
Дай Боже, щоб і весь український народ нарешті б так само зачепило «за живе»!
Владу – народу!

 
На фото: Під прицілом телеснайпера біля стінки: Ірина Синявська, Микола Васильченко, Сергій Крутій, Олег Ювковецький, Ярослав Долгих, Анатолій Момот, Ігор Іваницький

Віктор Свобода