Записки вболівальника. Раз на раз не припадає.

Свій півфінальний матч іспанці розпочали у статусі фаворита і одразу ж взялися підтверджувати цей статус грою. Всі і так знають, як грає Іспанія, тому немає сенсу «вигадувати велосипед», а от білоруси аж ніяк не виглядали «хлопчиками для биття». Так, сіли на свою половину, віддали ініціативу і майже не ходили в атаку, але ж це Іспанія і проти них грати в атакувальний футбол собі дорожче. Іспанська молодь з місця в кар’єр не бігла і проводила атаки хвилями: спокійна перепасовка на своїй половині поля і неочікуваний загострюючий пас. З усім цим білоруси справлялись добре і бездоганно зупиняли атаки суперника аж до 32-ї хвилини. Саме тоді іспанська молодь організувала свій найреальніший шанс: Муніаін нарешті якісно подав з лівого флангу на Ереру і той класно пробив головою. Це сейв Гутора й піренейці продовжили битись об глуху стіну захисту.

До речі, хоча захист білорусів працював безпомилково, все ж не виглядав таким надійним. Чого лише варті постійні провали на правому фланзі, де весь перший тайм господарював Муніаін. Чим запам’ятались білоруси, окрім захисту? Не повірите, але ГОЛОМ! Після вкидання з-за бокової Воронков неймовірним чином зумів згрупуватися і в оточенні захисників пробив через себе у дальній кут. Де Хеа, рівно як і вся Іспанія пішли на перерву в шоці. Другий тайм Білорусь прогнозовано розпочала у глухому захисті, а іспанці влаштували справжній штурм білоруських воріт. Уже в дебюті другого тайму Мата та двічі Адріан могли зрівнювати або ж взагалі виводити свою збірну вперед, якби не Гутор. Цікаво, що після цих моментів гравці «Фурії» взагалі нічого путнього не створили, та й тактично не були схожі самі на себе. Білоруси грали лише на винос, а вилазки за центр поля інакше як партизанськими не назвеш.

Натомість іспанці постійно дерлись через центр, забувши про фланги і короткі паси, а ближче до кінця поєдинку з’явились неефективні навіси. Заміни, очевидно розраховані на підсилення гри, мали протилежну дію: активного Муніаіна змінив Жефрен і просто відбував номер, а Капель і Кркіч одразу ж загубились на полі. Напевно, лише тренер іспанців знав, що ці заміни зіграють вирішальну роль після 89-ї хвилини. Саме на 89-й у іспанців пройшла комбінація низом: Алькантара  пасом чудово розрізав захист білорусів, Жефрен віддав на Адріана і… додатковий час. А білоруське щастя було так близько…

В овертаймах зіграли заміни: з пасу Капеля дубль оформив Адріан, а Жефрен повісив «дев’ятку» Гутору, тим самим вивівши свою збірну до фіналу. Неймовірний камбек іспанців? Просто все стало на свої місця.

За усіма законами жанру інший півфінал повинен був розгортатися за двома сценаріями: або краще першого, або гірше першого. Команди ж видали такий «захоплюючий і напружений» матч, що навіть коментатори не знали, чи можна назвати ту гру футболом. А все починалось доволі обнадійливо:  традиційно швидкий Шакірі постійно розганяв атаки своєї команди, але безрезультатно.

Чехи захищались, зрідка перехоплюючи ініціативу і намагаючись створити щось путнє. До речі, в основний час «щось путнє» команди створювали лише двічі: на 26-й хвилині Дочкал небезпечно стріляв по воротах швейцарців, а вже наприкінці матчу Шакірі влучив у штангу. Більше згадати нічого: ініціатива переходила з рук в руки кожні п’ять хвилин, а до справжніх атакувальних дій справа так і не доходила.

Зате в другому екстра-таймі команди навіть розорилися на гол: Мехмеді підхопив шкіряного і від безнадійності вліпив по воротах чехів. Як виявилося, Вацлік до такого розвитку подій був неготовий. Кардинальних спроб відігратися чехи не робили, хоча Кадлец все ж міг перевести гру у серію пенальті на 119-й хвилині. Як-то кажуть «не судьба».

Отже, у фіналі на нас очікує доволі цікаве протистояння між Іспанією та Швейцарією. Скажете, що вже все ясно? Я б не поспішав ховати швейцарців, адже це футбол, а тут, як відомо, неможливе можливо. В будь-якому випадку про переможців і переможених ви зможете дізнатися на нашому сайті.