Ідея Nації — наш символ

 Там, де є світло, завжди є тінь. Там, де є велика Ідея, там завжди є її ниці опоненти. Як правило, останні уникають чесного герцю з прихильниками Ідеї. Розуміючи, що будуть знищені, вони намагаються різними засобами викривити та спотворити сутність Ідеї, очорнити її перед людьми...

Що ж, залишмо їхню ницість і без емоцій, без зайвого словоблудства погляньмо фактам у вічі. Люди мають право знати правду.


Трохи історії.

Після декількох місяців діяльності Соціал-Національна партія України природньо підійшла до питання про необхідність власної символіки. Проблема була непроста. Адже символ організації – це її обличчя. Відразу до майбутньої символіки було поставлено декілька вимог. Вона мала концентровано відображати центральну партійну ідею, бути характерною і простою в зображенні. Після декількох місяців перегляду різних проектів керівництво партії одностайно зупинилося на варіанті, що його подав Нестор Пронюк — уповноважений з питань зовнішніх зв’язків СНПУ.

Нам імпонувало, що партійний символ повністю відповідав переліченим вище вимогам, а також був монограмою.

Монограма — переплетення декількох, частіше двох літер, які зазвичай є початковими в імені та прізвищі засновника шляхетного роду, або початковими у словах, які творять основне гасло організації, братства, співтовариства і т. ін. Розквіт монограми характерний для середньовіччя. А всім відомо, з якою любов’ю націоналісти європейських держав ставляться до цього періоду історії. Адже це був час лицарів, коли гідність і честь, слава і подвиг цінувалися більше, аніж служіння мамоні. Взагалі, націоналістів можна вважати справжніми і єдиними традиціоналістами XX століття. Тому ми, не вагаючись, погодилися на написання у монограмі літери «N» у давньоукраїнському правописі, підкреслюючи таким чином наш традиціоналізм, котрий пов’язує нас з найдавнішими поколіннями українського народу. І хоча символ СНПУ є лише простим поєднанням початкових літер двох слів, ми вже в швидкому часі зіткнулися з різноманітними інсинуаціями, свідомими перекрученнями, навішуванням певних політичних ярликів, а то й з відвертим оббріхуванням. Задіяні були і засоби масової інформації: розпускали плітки, виступаючи в газетах, по радіо і на телебаченні, «популярні» політичні діячі. Чому так сталося? Головною причиною було те, що Соціал-Національна партія України з перших днів створення зайняла принципову позицію у ставленні до влади і не продалася їй.

Про що ж насправді говорить наш символ? Літери «I» та «N» є початковими буквами слів «Ідея Nації». Ці слова творять центральне гасло і стрижень ідеологічної доктрини нашої партії. Буква «N» у монограмі постійно нагадує нашим членам і прихильникам про націю, про наш народ, про те, що на всі події потрібно дивитися з точки зору національних інтересів, усі явища розглядати під кутом вигоди для власного народу. «І» у монограмі з обох боків загострене. Це символізує нестримність, всепроникність ідей, вищість ідеального над матеріальним.

Наших критиків умовно можна розділити на два табори: одні в простому сполученні двох літер хочуть побачити (через свою зіпсутість) щось інше, другі запитують, навіщо ми використовуємо чуже — латинське «N». Не дивує, коли подібне запитання ставлять люди, далекі від історії, філології. Та найчастіше з цього приводу висловлюють свої зауваження саме філологи та історики, ще й з науковими ступенями. І коли не переконує їх те, що в абетці видатного українського графіка Нарбута саме такий варіант правопису літери «N», що один з варіантів українського штрифту, введеного в сучасні комп’ютерні програми, передбачає саме таке написання цієї літери: то наведу ще для прикладу факсиміле аутентичного підпису Анни — королеви Франції, дочки князя Київського Ярослава Мудрого — коментар графа де Ке де Сент-Емур з його книжки «Анна Русинка» в перекладі І. Франка: «... вона поклала своє ім’я і свій титул матірним язиком і слов’янськими літерами: АННА РЪИНА...

Нема що доказувати, що цей підпис справді власноручний, бо ніякий французький писар не вмів писати по-слов’янськи... В усякім разі маємо тут один із найстаріших зразків південно-руського письма...»

Політичний рух тільки тоді є політичним рухом, коли володіє своїм власним, особливим світоглядом. На відміну від СНПУ, більшість політичних партій в сучасній Україні — організації корпоративні. Єдиним мотивом створення і діяльності подібних інституцій є групові, грубо матеріальні, інтереси засновників і основної частини членства. Організаціям такого типу не потрібний партійний символ. І тому вони, в більшості, задовільняються абревіатурою. Правда, деякі з них, чи то наслідуючи минуле, чи то з бажання виділитися, пробують запроваджувати організаційну символіку. Але є символ і є Символ. Для того, щоб певне графічне зображення увійшло в серця людей, запалило їх до дії і боротьби, щоб перетворилося з простого образу на вогненний знак, здатний повести за собою маси, потрібні молоді, енергійні, самовіддані проповідники нового, готові до тривалого і безкомпромісного протистояння старому, вмираючому суспільству, це по-перше. По-друге, як найширша частина народу має пов’язати свої надії на краще майбутнє з політичним рухом, який іде під абсолютно новими прапорами.

На сьогодняшній день, СНПУ як політичної сили вже немає, а є її приємники ВГО "Патріот України" та ВО "Свобода", яка відмовилась від основного символу та прийняла додатковий - "три пальці-стилізований тризуб". Але для всього соціал-національного руху була і залишається Ідея Nації основним символом боротьби та перемоги.
 Ярослав Андрушків, м.Львів