Система відповідальності проти ліберально – споживацького суспільства

Найбільшим ворогом Української Держави є її чиновницький апарат. Ви думаєте країною править Янукович? Чи Ви думаєте до нього країною правив Ющенко? Тимошенко? Кучма? Кравчук? Країною правила і править армія чиновників. Чиновників які не бояться відповідальності. Чиновників для яких головним правилом існування є кругова порука. Змінюються президенти, кабінети міністрів а чиновники залишаються на своїх місцях або на крайній випадок змінюють одне хлібне місце в системі на інше не менш хлібне. Наприклад був чиновник при президенті Ющенку керівником однієї з райдержадміністрацій, торгував на ліво і на право тисячами гектарів української землі. Зараз після обрання президентом Януковича цей самий чиновник призначений керівником податкової адміністрації того регіону і зараз він вже як липку обдирає українських підприємців. Ця армія чиновників збудувала гнилу та огидну систему безвідповідальності. Саме система безвідповідальності спричинила до охоплення широких мас ліберально –споживацькою ідеологією і сприяє перетворенню українців в космополітичну біомасу. Саме система безвідповідальності чиновників різного штибу спричинила до тотального пограбування українського народу. Армія чиновників як ті таргани паразитують на тлі Української Нації. Ці чиновники – таргани беруть хабарі з громадян за вирішення будь яких навіть дрібних питань і цим самим закладають корупцію і хабарництво в фундамент ліберально – споживацького суспільства. Діяльність чиновницького апарату в умовах ліберально – споживацького суспільства суперечить національним інтересам Української Держави і становить реальну загрозу для Української Нації. Отримавши хабар чиновник без проблем надає українське громадянство якомусь лумумбі або сину кавказьких гір. Як наслідок натуралізувавшись нігер, араб, азіат чи кавказець отримує рівні права з представником титульної Української Нації. За черговий хабар відповідному чиновнику чужинці, що натуралізувались скуповують українські стратегічні підприємства і найбільший скарб української нації – землю. Знайшовши союзника в чиновницькому апараті ліберальної республіки чужинці вперто і послідовно проводять окупаційну політику метою якої є повне перетворення Української Нації на космополітичну біомасу. Якщо так триватиме далі то за якихось два – три десятки років слова українець, українське, Українська Нація будуть визнані не толерантними і за їхнє вживання кидатимуть до в’язниці а залишки етнічних українців стануть рабами на своїй землі яку їхні діди і прадіди щедро поливали потом і кровю.
Хтось скаже але ж чиновники також українці невже їм не пече доля Української Нації? Шукаючи відповіді на це питання слід зазначити, що в ліберальній республіці в яку стараннями тих таки чиновників перетворено Українську Державу, чиновницький апарат в більшості своїй складається з чужинців які вже займають провідні посади в парламенті, уряді та інших владних організаціях. Погляньте хіба мало при владі табачників, арфушів, червоненків, жваній, колєснікових, фєльдманів, васадзе… А ті «українці» які ще залишились при чиновницьких посадах зрадивши інтереси своєї Нації є звичайнісінькими колабораціоністами, злодіями і збоченцями. Адже недаремно серед чиновницького загалу раз за разом виникають скандали пов’язані з педофілією та іншими збоченнями. Єдиним винятком і то не в багатьох випадках коли українець може залишатись українцем займаючи якусь посаду в гнилій ліберальній республіці є факт виборності цієї посади. І то як правило на такого чиновника – українця постає вся демо – ліберальна система і з часом змелює його своїм молохом або позбавляючи життя, або перетворюючи у зрадника Нації. Виникає ще одне нібито резонне питання – чому ж українці маючи загальне виборче право обирають на державні посади або кровних чужинців, або яничар які проміняли приналежність до української нації на крісло чиновника? Підступ демо – ліберальної системи якраз і полягає у загальному виборчому праві. Прикриваючись правами людини і іншими «ощечеловеческімі, демократіческімі ценностямі» вороги Української Нації застосовують загальне виборче право дозволяючи приймати участь у виборах натуралізованим чужинцям, різного роду збоченцям, наркоманам і алкоголікам, психічно неврівноваженим людям. Як результат ми маємо при владі кучу збоченців, чужинців, наркоманів…

Чи притаманний українцям інший державний лад, інша виборча система? В часи середньовіччя, в золоті часи Війська Запоріжського державний лад визначався козацьким звичаєм. Голова Держави – Гетьман, козацька старшина відповідала перед козацькою спільнотою майном, кров’ю й життям. Саме через таку систему відповідальності в козацькій державі були відсутні корупція і хабарництво як явище а будь які їхні прояви карались на горло. Система відповідальності часів українського середньовіччя була збудована за таким принципом, що навіть Голова Держави – Гетьман, не кажучи про козацьку старшину відповідав головою за неправильні і неправдиві вчинки перед козацькою спільнотою.
В свою чергу обирати Голову Держави – Гетьмана та всю козацьку старшину мала право виключно козацька спільнота. Тобто до виборів керівництва держави не допускались гречкосії та свинопаси, жиди та вірмени які того часу кучно мешкали на території Козацької Держави. Тільки члени козацької спільноти які будь якої хвилини були готові пролити кров в обороні власної землі, своїх прав і свобод були наділені прямим виборчим правом.

Змагаючись за побудову Великої Української Держави з націократичним устроєм, за соціальну і національну справедливість в цілому світі треба за основу брати кращі напрацювання в сфері державного управління наших пращурів козаків. Звичайно зараз не середньовіччя і окрім військового стану в державному управлінні мають бути представлені і інші суспільно корисні верстви українців. В той же час повній санації мають підлягати паразитарні верстви населення професійні політики і банкіри які постійно кадрово живлять чиновницько – бюрократичний апарат який є фундаментом ліберальної республіки.
Послаблюючи та руйнуючи чиновницько – бюрократичний апарат ми наближаємо час соціал – національної революції а значить і час побудови Великої Української Держави.

Ігор Мосійчук