Про сало...

Я - українка. Не можу сказати, що при слові «сало» я втрачаю свідомість, але від нього в моїй уяві просто виникає почуття, від якого по тілу розтікається приємне тепло. І, зрозуміло, розмовляючи зі мною про сало, ви не почуєте ні ясних, ні серйозних думок. І все ж ...

Наші східні сусіди росіяни, які вважають Україну своєю окраїною, дальньою провінцією, а нашу українську мову – малоруським діалектом, тим не менш не заперечують поголовну, пристрасну любов українців до сала. 

Але ж це і є визнання нашої нації!

Легковажних французів називають жабоїдами, протестанти-голландці пишаються оселедцем, за любов до сосисок глузують з педантичних німців, а на Україні сало однаково люблять і на лівому, і на правому березі Дніпра. І в підтвердження цьому - свята сала в Луцьку, Сімферополі, Донецьку, Чернігові, Луганську, Вовчанську, Полтаві ...

Описати любов українців до сала все одно, що виділити цівку води з водоспаду, або одну мелодію з опери, - адже потрібно описати і композитора, і співаків, і оркестр, і освітлення, ціну на квитки і вечерю після вистави…

І все ж ...

Я спробую… 

Коли я подумки переміщаюся в Україні на багато століть тому, переді мною постає майже ідилічна картина чарівності краси і достатку.

Рослинність була надзвичайно буйна, звіром всяким і рибою кишіли ліси й ріки, хазяйновиті українці пасли худобу, обожнювали бджільництво, заморські купці приїжджали сюди не лише зі своїм товаром, а й збагачували нашу культуру. Тепер розумієш, що у такому житті наші предки ставали більш цивілізованими і зрозуміли, що любити краще, ніж вбивати. Народ став добрим, м'яким, працьовитим і не войовничим. Таким він і залишився до цих пір. Напевно, це одна з причин того, що наша нещасна Україна стільки разів була підкорена і зруйнована вщент. Доводилося об'єднуватися в загони і удосконалювати свою військову майстерність. Так з'явилися українські козаки. А з часом вони перетворилися на кращих воїнів Європи.

Розгнівана Катерина II наказала стерти з лиця землі Запорізьку Січ, але навіть це не змогло знищити козацтво. Дуже скоро основу армії князя Потьомкіна склали все ті ж українські козаки. Князю необхідна була боєздатна, швидка, мобільна армія. Проти татар і турків неможливо було воювати звичайними методами. Був потрібен багатовіковий досвід боротьби з непередбачуваним суперником. На противагу хитрим і розумним турецьким військам потрібні були не менш розумні воїни, що знають їх звички, прийоми війни, досконально вивчили топографію.

Запорожці знали не тільки принцип організації ворожих військ, а й систему озброєнь, час нападу, дроблення загонів і місця їх укриттів. За кілька століть протистояння ворогу запорожці вивчили місця засідок, броди, печери і колодязі, дороги і переправи. Самі неодноразово використовували військові методи турків. Ну, а властиві українцям кмітливість, винахідливість, спритність, хитрість і вправність робили їх прекрасною військовою силою у війні з турками.

Але повернемося до теми нашої розмови. Особливо докучали України наші сусіди з півдня - татари. Вони забирали з собою не тільки полонених, а й худобу. Тільки свиней не дозволяв брати іслам.

А якщо по тривозі потрібно було підніматися в похід на невизначено-тривалий час, запорожець хапав мушкет, ховав шмат сала з хлібом в шаровари, вистрибував на коня - і був готовий до будь-яких випробувань.

Так що сама дійсність призвела до повної гармонії українців з описуваним продуктом, і тепер можна сміливо говорити: Рим врятували гуси, а Україна - сало.

Звичайно ж, перефразовуючи поета, ми говоримо «сало» - маємо на увазі свиню, говоримо «свиня» - маємо на увазі сало. Бо це - невіддільні поняття.

Цілий рік господар плекає, годує своє порося. А потім настає фінал першого акту. Фінал, повний дії, руху, сольних і ансамблевих номерів. Фінал, що вимагає свого глядача. У цей день зазвичай збирається вся родина, а вся вулиця в селі знає, що завтра в Івана (Миколи, Василя) буде свіжина.

Жителі італійської Парми стверджують: «Опера Верді - як порося: нічого не можна викинути». Тепер я розумію, що не дарма італійців називають другою найбільшою музичної нацією в Європі, після українців ж звичайно. Ой, як вони праві! Особливо у другій частині. Що найсмачніше в поросятка? Якщо Ви, як істинний українець з дитинства, були присутні при його розбирання, то відразу відповісте: «Хвостик і вушка свіжеосмаленного поросяти!» 

Старші люди скажуть, що незвичайним діапазоном смакових якостей має свіжина на сковорідці та з чаркою горілки, а вже сама вишукана публіка опише смаженого молочного порося, соковитість його м'яса і хрустку скоринку.

Але не будемо зараз зупинятися на всіх делікатесах, що готуються з свинини, - це тема окремої розмови. Відзначу лише, що їх - величезна безліч.

Просто додам. Вже вдома, коли збираються гості, жінка починає оголошувати страви, приготовані нею з українського м'яса і сала: м'ясо по-французьки, ескалоп по-німецьки, шпиг по-угорськи, медальйони по-циганськи, карбонат по-фламандські, свинина по-сичуаньський, канунік по-карельськи та багато іншого. Українську свинину нічим не зіпсуєш! Навіть іноземною, закрученою, незрозумілою назвою!