Український радикалізм?

Цікава статистика втрапила мені на очі. Більшість соціологічних опитуваннь свідчать про радикалізацію українського суспільства: кількість людей, готових до незаконних форм протесту для захисту своїх прав, значно збільшилась.

   В підтвердження наведу дані останнього соцопитування Центру Разумкова, проведеного з 27 січня по 2 лютого:

- 53% людей вказують на те, що впав рівень добробуту їх сімей;

- три чверті опитаних упевнені: боротьба з корупцією ведеться вибірково або не ведеться взагалі;

- 56% вважають, що впав рівень стабільності, яку влада підносить як свою головну заслугу.

   Ставлення майже 54% опитаних громадян до влади погіршилося. Крім того, в 58% людей похитнулася упевненість в завтрашньому дні, а понад 64% не бачать зараз свою соціальну перспективу в Україні.

  Про радикалізацію українського суспільства свідчать такі дані:

- у разі значного погіршення життя 60% опитаних готові взяти участь в різних акціях протесту

 - кількість людей, готових до незаконних форм протесту (несанкціонованих мітингів, вуличних безладів тощо) для захисту своїх прав досягла вже 32%.

   Експерти та політичні активісти одностайні: механізм суспільної радикалізації вже запущено.

   Призадумалась, що ж переважить: рабська позиція багатьох українців типу "моя хата скраю", як варіант "моя хата із найкращого в світі краю" чи все таки нескоренний дух української нації? Чи згадає народ, що саме він є джерелом влади, а не батраками владних мужів? Чи досягла лють народу точки кипіння чи зачекаємо поки посадять картоплю? Чи тільки холод став на заваді протестів? Чи буде весна в Україні жаркою? 

Як ми знаємо на головні питання ніколи немає відповіді. 

(за матеріалами соціологічної служби Центру Разумкова)