Собачий день. Історія однієї собаки.

8.20 В парку ім. Гагаріна чутно собачий гавкіт та шалений мат велосипедиста. Брудні та голодні, до того ж намоклі під дощем, бродячі пси збиваються в зграю та туляться докупи. Гріються. Біла із рижим підпалом в центрі «купи – малої».

9.35 Заходжу в кав’ярню «Читальня» за черговою дозою наркотику – кави. Бариста Настя не в гуморі. Розповідає, як зранку під кав’ярнею доходила отруєна псина.

9.40 Кав’ярня «Читальня». Частина зграї перекочувала під наукову бібліотеку. Перелякані читачі шарахаються від гавкіту і гарчання. Три співробітника міської ради сидять в кав’ярні, п’ють каву, курять та, сміючись, відганяють білу із рижим підпалом собачку.

11.33 Перехрестя вулиць Мала Бердичівська – Театральна. Скрип коліс. Стук. Верещання збитої псини. Підходжу. Біла із рижим підпалом лежить посередині перехрестя і в конвульсіях конає.

11.40 Діти, які ідуть до школи, спостерігають конвульсії собаки, яка від болю перевернулась на спину і шалено дригає лапами. Видно ребра, які від удару повискакували. Із пащі кривава піна. Плач дітей. Вереск жінок. Хтось пішов за куток блювати.

Телефоную до міліції – комунальників – благоустрою… і ще якої холери. Прошу забрати собаку.

12.01 Телефонують із міліції. Кажуть, що через півгодини під’їдуть та оглянуть місце пригоди. Телефонують очевидці та розповідають, що здихаюча собака знайшла в собі сили піднятись та поповзти в сторону парку. (Собаки живучіші за людей. Людина вже б давно сконала б, а собака із такими травмами може вмирати дуже довго).

12.12 Працівник міліції обіцяє прочесати парк та знайти собаку.

Тиша…

15.21 Телефонує Ян  Ружичка. Каже, якась вбита собака лежить в смітнику біля будинку по вул. Адмірала Щасного,7. По опису схожа на ту ж саму білу із рижим підпалом.

Телефоную дільничному, що собаку знайдено. Прошу повідомити комунальників, щоб забрали. Дільничний, який перший день на новій роботі, просто дуріє і просить зустрітися.

18.23 Дільничний Корольовки приїздить до мене додому. Заповняю всі необхідні папери. Міліціонер просто не розуміє суті піднятого мною питання, адже декілька днів тому переїхав із Коростишева, де такої кількості собак немає. Але сперечатись не береться. Коли чує, що мій останній свідок чех, заледве не впадає в істерику, але мужньо забирає мої пояснення.

P. S.

Чисельність собак в Житомирі продовжує зростати. Все частіше з їхнього боку ми помічаємо напади на людей. У багатьох тварин немає притулку, посилюється рух «догхантерів», ми чуємо про масові отруєння та розстріли собак… Місто вже на порозі війни між захистом та самозбереженням, за ареали перебування собак та людей.

Останні кілька років Житомир залишений сам на сам зі зграями диких, злих, голодних собак. Війна йде з перемінним успіхом. І як би цинічно це не звучало, але бездомні собаки нагнали на людей страх та боязнь і тепер є повноправними власниками вулиць, дворів, дитячих майданчиків, скверів та парків. Лінія фронту проходить по вулицях, парках та скверах міста. Остання собача перемога – це захоплення дитячих майданчиків. Собаки збираються в зграю і окупують дитячий майданчик. Тепер діти обходять десятою дорогою колись такі потрібні і необхідні майданчики для гри.

Міська влада намагається ігнорувати та закривати очі на запити громадян щодо вирішення проблеми з бездомними собаками. Час від часу в місті лунають гучні заяви про відкриття собачого притулку, погоджують програми регулювання чисельності безпритульних тварин в місті, виділяють купу грошви…  Виділені кошти розчиняються у повітрі. Глухий кут. І купа невирішених проблем.

Та час іде, а віз проблем в Житомирі і далі стоїть на тому ж місці. Як  і коли вирішиться ця проблема, невідомо. Собаки тим часом продовжують захоплювати вигідні для себе місця, люди намагаються обминати їх, а влада лише розводить руками і обіцяє вирішити проблему бездомних собак. Але всі добре знають, що обіцянки обіцянками, а справу потрібно вирішувати і негайно. Негайно - значить зараз, а не через рік чи десять років.