Перемен требуют наши сердца

Хочу жити в країні, де працює закон. Хочу, щоб це було тут, щоб це була моя країна.

Змінити все – досить легко і майже нереально водночас. Боїмося цих змін, тому наші мрії про світле майбутнє, залишаються тільки мріями.

В нас натомість постійні революції, коли захід сонця називають сходом, а злочини – подвигами. Для когось це вітер змін, а більшість здається знову надули. Нинішні вітри для нас явно не попутні, а ще і до того гасять останню свічу надії.

Все здається проклятим, надії, сподівання опустились до цинічного плазування перед владцем. Чи то життя нас так зажало і викрутило все людське із наших тіл, чи то самі ми виїли свої душі?

В минулому Люди, а зараз тварини із скаліченими душами… В минулому… а чи було те прекрасне минуле? Але не варто повертатися в минуле, там вже нікого немає.

Сподіватись можна тільки на прекрасне майбутнє. Сподіватись можна на те, що черговий вітер змін не знесе наш дах, що ми встигнемо збудувати прекрасного млина.