Цивілізаційні роздуми

Світ потребує термінового переосмислення і відповідних дій заради нас самих, як специфічної форми соціокультурної організації матерії.

Людська психіка та свідомість не встигають адаптовуватись паралельно і рівномірно динамічно-бурхливому руху людської думки у пізнанні все нових і нових аспектів буття як такого. Тотальна, всеохоплююча інформатизація та віртуалізація дійсності стає надміру обтяжливою для індивіда за сучасного ходу речей. Повсякчасні "коперніканські” перевороти призводять до систематичних світоглядних зсувів у психіці людини. Тактова частота яких обмежується кількагодинними відрізками. Сучасна людини втрачає реальне відчуття часу і простору, її голос губиться серед тотального відлуння кроків постінформаційного суспільства.

У масштабах Всесвіту та безкінечності – ми мрійливі діти, що бавляться дійсністю не знаючи майже нічого про неї. Що призводить до катастрофічних наслідків.

Людська цивілізація перебуває у фазі активного, планетарних масштабів, процесу переформатування (процес регіоналізація та локалізації, загальна зміна курсу глобалізації і так далі).

Сьогоднішнє безвідповідальне та безтурботне – вже завтрашнє досить примарне майбутнє…

Ми захопились атомізацією та надмірним абстрагуванням порушивши синергитичну організацію світобудови. Ми зазіхаємось на володіння відверто небезпечними таємницями існування всього сущого, у повнйі мірі не усвідомлюючи незворотних наслідків даного володарювання. Забувши про основне – людину і світ, їх взаємообумовленість та взаємозв’язок. Ми все далі і далі віддаляємось від сформульованого ще у 18 сторіччі І.Кантом категоричного імперативу, що концептуалізував основну передумову існування людської цивілізації. Забуваємо та не зважаємо на ідеї гуманістів філософії А. Шопенгауера та Ф.Ніцше.