Братик та сестричка задихнулися у старому холодильнику

Братик та сестричка задихнулися у старому холодильнику на Коростенщині

«Я так більше не можу, - втирає сльози 24-річна Юлія Гаєвська із села Шершні Коростенського району. – Немає моїх зайчиків, нема кого пригорнути до себе».


ХРЕЩЕНА ОБЛИВАЛА ВОДОЮ ДІТЕЙ

17 серпня 6-річна Яна та 5-річний Юра Гаєвські задихнулися у старому холодильнику. Врятувати дітей не вдалося.

Юлія Гаєвська працює охоронницею на сільській пилорамі, чоловік 29-річний Віктор підробляє на будівництві. Подружжя мешкає разом з бабцею Юлії Владиславою Гончало, 81 рік,у селі четвертий рік, до цього – в Іршанську Володар-Волинського району.

-Того дня вранці я пішла на роботу, а Вітя – до брата будувати гараж. З дітьми снідали разом. Я їх на прощання поцілувала, - розповідає Юлія. На її голові чорна пов’язка.

За хлопчиком та дівчинкою дивилася їхня прабабця.

-Я весь день копала картоплю. Малі бігали коло мене, весь час були біля мене, або я чула, що вони десь граються. По обіді від них ні слуху, ні духу. Мені стало дуже неспокійно. Заглянула у кожний кущик, в кожну хату, але не знайшла їх. Пам’ятаю, що останній раз вони гралися на сіні, там їхні цяцьки так і лишилися, - говорить Владислава Петрівна.

Якраз додому прийшла Юлія з чоловіком. Стали разом шукати малечу. Поїхали в сусіднє село Мелені, де мешкає батько Юлії.

-Поганий я пастух, що не вгледіла їх, - плаче Владислава Петрівна. Думаю, зайду-но в хлів. Двері там обперті дровами з берези. Бачу, а двері, які були закриті проволкою, відкриті. Була десь половина восьмої вечора. Перелажу через ті дрова. Зліва від входу старий холодильник. Відкриваю – а там мої дітки мертві. Тако клубочком один коло одного сидять. У Юріка кров з носа текла.

Почувши крик прабабці, прибігла хрещена мати Яни Антоніна Коваленко, 31 рік. Антоніна обливала водою Юру та Яни, але ознак життя в обох не було. Викликали «швидку», але та також не зарадила горю.


ВИННИЙ ХОЛОДИЛЬНИК «ДОНБАС»

Міліціонери сказали Гаєвським не чіпати холодильник, де померли діти. Він так і стоїть у хліві. Це старий холодильник марки «Донбас», який має дверну ручку і захлопується.

-Він весь час стояв у хаті, хоч ми ним не користувалися, бо був ломаний. А це два роки тому прибирали і вирішили винести непотріб, щоб може яку банку поставити. Краще б стояв вдома, то не було б біди. Видно, малим було скучно, тому полізли в хлів, хоча до цього вони ніколи туди не ходили, - каже Юлія.


ВІЩИЙ СОН І ВИТТЯ СОБАК

Юлія згадує, що в день трагедії її батькові Юрію Лекану снився віщий сон.

-Ловить він рибу на дві удочки. На дно пішли два поплавка. Так і моїх двох рибочок не стало.

Її бабуся додає, що напередодні у селі вили собаки.

-Вили страшно, два тижні. Ми ніяк заснути не могли. Ніхто ж не знав, що таке буде, - додає пенсіонерка.


ЯНА МАЛА ЙТИ ДО ШКОЛИ

Юрій та Яна були не розлучні, всюди ходили разом. Ззовні вони дуже схожі.

-Зайчики такі раді були, коли хтось до нас приходив. Тільки когось побачать біля двору, біжать, щоб обняти. Якби побачили вас, то також обнімали б, - говорить Гаєвська.

Цього року Яна мала йти до школи, ходила на підготовчі курси.

-Вона вчила букви й цифри, і Юра з нею. Вони були розвинені, шустрі. Мабуть, спішили жити, - дивиться у небо Юлія.