Университет им.И.Франко отчислил из ВУЗа студента-сироту

«...БІЙСЯ ЛЮДЕЙ БАЙДУЖИХ»... САМЕ ЧЕРЕЗ НИХ, ГЛАСИТЬ МУДРІСТЬ, І ВІДБУВАЮТЬСЯ ЗРАДИ ТА ЗЛОЧИНИ

Колишній студент Житомирського держуніверситету ім.І.Франка Денис Солобчук визнає, що цьогорічну зимову екзаменаційну сесію він "завалив" з власної вини. Як другокурсник факультету фізичного виховання і спорту не спромігся здати три заліки і екзамен з фізіології? У лютому Дениса повідомили про суворий, проте справедливий вердикт - його відраховано з вузу, що, звісно, не є надзвичайною подією: у нашому місті кожна екзаменаційна сесія позбавляє статусу студента десятки юнаків і дівчат.

Денис відрізняється від них тим, що є сиротою. На зазначеному факультеті ЖДУ ім.І.Франка за п'ять років - це другий такий випадок.

Декан факультету Тамара Кутик пригадує, що коли відрахували першого студента-сироту, то невдовзі його шукали голова колгоспу і голова сільради, звідки родом хлопець, піднялася на ноги міліція, аж поки не з'ясували, що невдаха-студент подався на заробітки за кордон.

Дениса ж ніхто не шукав. Немає кому.

У Бердичеві значиться лише адреса, де він народився. А сам будинок згорів, коли Денисові було 8 років. З тих пір він опинився у місцевому інтернаті. Потім навчався в аграрному училищі. Закоханість у футбол спонукала вступити у вуз.

Рідного батька не знає, а матір позбавили батьківських прав, нині вона перебуває у в'язниці. Молодша сестра по матері має навчатися в інтернаті Чернівців, куди її відвіз батько, який з часом помер. Про сестру Денис три останніх роки не має жодних відомостей. Інші будь-які родичі у нього просто відсутні.

Відрахування з університету автоматично потягло за собою позбавлення права проживати в гуртожитку. Але куди піти? І хлопець продовжував жити в гуртожитку вузу нелегально, користуючись доброзичливістю вахтерів та уникаючи зустрічей із комендантом. Траплялося пробиратися на нічліг і через вікна...

Денис розумів, що гуртожиток для нього остаточно закінчиться з початку вересня, коли проведуть переоблік кожного ліжка. Проте не уявляв, де житиме далі. Крім того, щоденно дошкуляла звичайна людська потреба в харчуванні. За державного утримання у стінах університету стипендії цілком вистачало. Тепер мусив знаходити хоч якого підробітку. Втім, футбол-мрію не залишав і за цих обставин. На тренування в університет ходив регулярно.

Мабуть, саме завдяки тому, що зумів не встрянути у сумнівну компанію, доля виявила прихильність до Дениса...

Заступник начальника відділу інспекції державного архітектурного будівельного контролю в Житомирській області Наталя Воронько про Денисові поневіряння довідалася під час відпустки з розповідей своїх дітей, з якими він товаришує.

- Знаєте, поки закінчилася путівка, - згадує Наталя Геннадіївна, - втратила спокій. Після приїзду почали з Денисом стукатися в різні двері. В облосвіті підказали можливість перевестись навчатися в Коростишівський педагогічний коледж. Заступник голови облдержадміністрації Микола Андрійович Черненко домовився про особистий прийом нас у ректора університету щодо можливості поновлення Дениса на навчання. Але ректор повідомив, що державне місце Дениса вже зайняв рейтинговий студент, а поновити Дениса можна тільки на платному навчанні. Пообіцяв піти назустріч і надати Денису роботу двірником та можливість помісячної оплати за навчання. І це за щорічної вартості навчання на стаціонарі 7800 грн. або 3800 грн. - заочно! Уявляєте?

І все ж, не про поновлення на навчанні чи переведення Дениса в коростишівський коледж ця публікація. Хлопець нині вже не один. І це - найголовніше. Ним опікуються відповідні обласні і міські служби. Директор міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Ольга Юрченко надіслала клопотання Міносвіти і науки щодо дозволу на доздавання Денисом академзаборгованості для його влаштування в коледжі. Денисові допомогли одягом у Червоному Хресті. Сотня-півтори гривень одноразової допомоги має надійти з Бердичева. Вирішено питання і щодо проживання - надано місце у так званому кризовому центрі.

Залишається відкритим питання: чому після відрахування з Держуніверситету ім. І.Франка про долю Дениса не було повідомлено жодну державну службу, і хлопець залишився сам на сам з усім світом без житла і засобів для існування?

Декан факультету вузу повідомила, що інформування про відрахування з навчання сиріт не передбачено ні чинним законодавством, ні будь-якою службовою інструкцією. Тамара Борисівна, навпаки, нарікає на відсутність зв'язку з боку управлінь і відділів, котрі мають опікуватися знедоленими дітьми: ніхто з них жодного разу навіть телефоном не поцікавився, як навчаються сироти.

- Наш центр, - спростовує докір Ольга Юрченко, - опікується лише сиротами-житомирянами. Ставлення ж житомирських вузів до долі студентів-сиріт - байдуже. Нам часто надсилають незаповнені листки-направлення їх на роботу після навчання або просто телефонують і запитують, кого і куди ми працевлаштовуємо, що є обов'язком самих навчальних закладів. Щодо Дениса, то переведення його на навчання у коростишівський коледж можна було вирішити на рівні облосвіти, якій цей вуз підпорядкований. Тим часом клопотання у Міносвіти вимушений був подавати наш центр. А до цього навіть радили Наталі Геннадіївні їхати в Київ особисто...

Наталя Воронько досі не може без тривоги в голосі згадувати свої митарства стосовно Дениса. Переконана, що подолати людську черствість їй вдалося значною мірою завдяки тому, що працює в структурі обласної влади. Завдяки Наталі Геннадіївні Денис, у свою чергу, переконаний, що доброзичливих людей таки більше...

Зовсім чужа жінка з'явилася у його долі неймовірно вчасно.