Александр Курьята единственный в Житомире кузнец кто работает в старославянской кузнице

Продовжуючи серію статей про неординарних людей Житомира, сьогодні ми поговоримо про тих, для кого слова "пісня вогню й сталі" - не порожній звук. Про тих, кому по руці найважчий молот, про тих, кому покірно підкоряється метал.

Ці люди розв’яжуть будь-яку задачу, вони дружні з вогнем і водою. Наші далекі предки вважали, що кожен коваль у чомусь чарівник і може скувати не тільки гарний свічник або потрібний у роботі серп, але й людську долю...

Олександр Станіславович КУР’ЯТА - єдиний у місті коваль, який працює в справжній давньослов’янській кузні.

Своїми руками він зробив глиняне горно, зібрав зі шкіри й дерева автентичні міхи. Що дає йому ця робота, звідки взялося таке захоплення й чим живе сучасний коваль? Олександр, незважаючи на страшну зайнятість, погодився відповісти на наші запитання.

Розкажіть, будь ласка, із чого почалося Ваше захоплення художньою ковкою?

У мене був знайомий коваль. Я іноді заходив до нього в кузню й зрештою не стримався - вирішив спробувати свої сили. До цього захоплювався воєнно-історичним фехтуванням, перебував у клубі. Це досить серйозний і небезпечний спорт, він вимагає гарного захисту… Я починав з виготовлення реплік зброї та обладунків. Ескізи брав із гравюр і малюнків, відвідував музеї, розглядав, як улаштований середньовічний обладунок. Ніякого сучасного обладнання кузні в мене не було, навіть лускату броню робили за допомогою зубила.

А що змусило Вас звернутися до слов'янських фольклорних мотивів? Ваші роботи носять явні сліди захоплення історією, культурою слов'ян.

Напевно, любов до історії, повага до наших предків, бажання продовжувати традиції. Я намагаюся максимально піти від використання електрики в роботі, від зварювання, від фарбування. Зараз перейшов до вощіння металу. Штампування не використовую принципово, не прагну ганьбити своє ім'я. Використовую тільки елементи своєї ручної роботи.

Вулицю Київську прикрашає фрегат Вашої роботи. Він теж виготовлений вручну без використання штампів?

Так. Це одна з найперших робіт, готові елементи в ньому не використовувалися, але застосовувалося зварювання. На жаль, я не можу зараз назвати його кращою своєю роботою.

А що змусило Вас звернутися до використання автентичних міхів, горна? Тих, що були з Вами на фестивалі ковалів.

Ця кузня дає можливість показати людям, як наші предки працювали, що вони робили, як це все відбувалося. У цій кузні використовується деревне вугілля, воне чистіше за кам'яне. При виготовленні сокир і багатошарових ножів у такому горні створюються ідеальні умови для ковальського зварювання. Метал не окиснюється, відсутність добавок сірки й фосфору, які є в кам'яному вугіллі і яких немає в деревному, відіграє свою роль.

Ваші інструменти, молоти, повинні дуже багато важити. Та й метал - не самий податливий матеріал. Важка у Вас робота?

Робота важка, як і фізично, так і розумово, тому що необхідно постійно шукати варіанти нових ідей, нові малюнки... Що стосується молотів, ось ручник, наприклад, важить від 1,5 кг до 3- х, це робочий інструмент. За робочий день у кузні, при нормальному темпі роботи, можна нанести до 16 тисяч ударів цим молотком. Можна сказати, що робота досить важка.

Важка робота, що вимагає гарної уяви, реакції, певних знань, фізичної сили… Ваші вироби вимагають великої праці й повинні досить дорого коштувати в грошовому еквіваленті. У Вас не буває проблем із замовниками?

Проблем із замовниками немає. Є проблема в оцінці роботи. Не з боку майстра, з боку замовника. Далекі від кування люди вважають, що можна взяти залізяку, два рази по ній стукнути й виріб буде готовий. Насправді, у кожну річ треба вкласти багато праці.

У Житомирі ковалів не так уже і багато. Ви, напевно, всі один одного знаєте? Хто ще із професіоналів працює в нашому місті?

Геннадій ОМЕЛЬЧЕНКО, Анатолій ВИШНЕВСЬКИЙ, Сергій АДАМОВ. Конкуренції в нас немає, усі працюють у своєму стилі. Ковалі - люди замкнені, але якщо потрібна допомога або порада, завжди готові допомогти й поділитися.

А у Вас уже є постійні клієнти, яким подобається саме Ваш стиль роботи?

Так, є, їх досить багато.

Як Ви думаєте, що приваблює їх у Ваших роботах?

Мабуть, пластика ліній, акуратність виконання, автентичність. Я бережу своє добре ім'я й кожен виріб намагаюся робити як можна якісніше.

Куванню Ви навчалися самостійно? Чи у Вас був вчитель?

Можна сказати, що вчився сам. По книжках, на своїх помилках, поступово набував досвід. Мої перші вироби, репліки зброї й обладунків, дотепер використовуються у воєнно-історичних клубах Житомира.

Які плани у Вас на майбутнє? У якому напрямку Ви плануєте розвиватися?

Буду розвивати слов'янський стиль. Запозичати досвід наших предків, шукати варіанти втілення їх ідей. Комбінація металу з деревом - дуже цікава річ, що вимагає не тільки роботи з металом, але й різьблення по дереву, особливої обробки.

Наші предки вважали, що ковалі мають магічні здібності й можуть навіть щось начаклувати. Як Ви вважаєте, скільки правди в цих віруваннях?

Доля істини в цьому є. (посміхається) Та магія, яка створюється під час роботи коваля, це вкладення душі, сили майстра. Візьміть штамповану деталь, зроблену на основі порошкової металургії, випущену серійно. У ній не буде ні душі, ні серця, вона холодна. Такі речі можна використовувати тільки на цвинтарі.
Багато чого залежить від настрою, з яким коваль робив річ. Якщо настрій був добрим, у виріб вкладаються добрі сили.

Тобто з ковалями краще не сваритися?

(сміється) Ну звичайно.

Побажайте що-небудь нашим читачам, у тому числі й тим, які цікавляться куванням і хотіли б надалі піти по Ваших стопах.

Побажати можу ретельності й прагнення. Коваль без цих якостей - не коваль.

А Ви могли б допомогти, посприяти якому-небудь нашому читачеві, що особливо бажає стати ковалем? Навчити?

Зараз це буде проблематично. Бажання вчити й допомагати є завжди, але можливості обмежені - працювати треба постійно, вільного часу як такого попросту немає. Усе визначає бажання людини: якщо вона прагне навчитися працювати з металом, вона навчиться, і ніякі перешкоди не зупинять. У цьому теж міститься один із секретів кування.

Щиро дякую за інтерв’ю. Наш портал бажає Вам подальших творчих успіхів!