Дети житомирских улиц

Холодно. На вулиці мокро й неприємно. У машині тепло й затишно. Повертаю на автостоянку поблизу супермаркету. Пацан, років семи, зіщулившись від пронизливого вітру, підбігає: «Тьотю, дайте гривню на булочку…»

Йому впору в школу ходити, а він тут не вість чого жебракує. Цілком нормально одягнутий, та й на вигляд – на бездомного не схожий.

7-річний Сашко, як сам розповідає, живе неподалік разом з мамою. Про батька нічого не каже. Втім взагалі на питання відповідає не охоче. Навчання не дуже жалує, на вулиці цікавіше, та й грошей можна випросити – завжди хочеться чогось «солодкого» або «смачного». Зарплатні матері вистачає тільки на найнеобхідніше, тож таким чином намагається себе «балувати».

Відчувається, що хлопець не зовсім щирий і, напевне, багато чого недорозповідає. Проте відчуття вуличної свободи йому уже знайоме, а от розуміння її оманливості та жорстокості з’явиться лише згодом. Головне, щоб не було запізно.

Діти вулиць. Що змушує їх залишати домівки і пориватись у холодний байдужий вир небезпек?

Упродовж декади жовтня на території області органами внутрішніх справ проводились спеціальні оперативно-профілактичні заходи, спрямовані на попередження дитячої бездоглядності та бродяжництва, тож особливо уважно міліціонери перевіряли привабливі для підлітків місця – вокзали, ринки, дискотеки, комп’ютерні клуби, кафе. Лише за цей час до чергових частин міськрайвідділів області було доставлено 143 дитини, що з тих чи інших причин потрапили у поле зору правоохоронців, двоє з них відкрито жебракували та ще 19 – бродяжили, - розповідає начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Житомирській області Борис Васькевич. – Троє мали при собі наркотики та ще кілька десятків вживали алкоголь.

Дитяча бездоглядність завжди має наслідки і, як правило, самі негативні. Від пожежі, що виникла у результаті необачності – у с. Степку Андрушівського району двоє школярів, 9 та 14 років, практикуючись, очевидно, з цигарками, спалили 9 тонн соломи - до крадіжок, згвалтувань і так далі.

У Народицькому районі оперативники затримали 16-річного парубка, що, певно, перейнявшись кримінальною романтикою, вчинив щонайменше 3 крадіжки з приватних будинків. Хлопець, до речі, уже умовно засуджений, виймав віконне скло та залазив до осель, звідки забирав знайдені гроші.
Де були і про що думали батьки 11-річного мандрівника із с. Марушівки Новоград-Волинського району, коли їх сина посеред ночі не було вдома, взагалі не зрозуміло. А дарма, тому він у цей час в іншому селі (!), розбивши віконне скло, забрався до приміщення станції технічного обслуговування автомобілів і поцупив велосипед, електродвигун та банку фарби – все, що зміг взяти.

Взагалі хлопчаків, цілком логічно, приваблюють транспортні засоби, будь то велосипед, мотоцикл чи авто. І нічого кримінального у цьому немає, звісно, якщо йдеться не про крадіжки чи угони.

У Баранівці двоє юних шумахерів пізно увечері потайки викотили із подвір’я місцевого жителя мотоцикл «Дніпро». Сам власник був переконаний, що транспортний засіб несправний, а хлопчаки завели його та гайда кататись. В Ємільчинському районі 17-річний житель с. Великого Яблунця вирішив, що викрадений мотоцикл «Мінськ» краще здати на металобрухт, аніж їздити ним по селу, що й встиг зробити, незадовго до зустрічі з дільничним інспектором.

Залишений власником близько 1 години ночі поблизу сільського будинку культури у Червоноармійському районі велосипед швидко знайшов нових господарів, підлітків із сусіднього села, що також розважалися на дискотеці.

І вже геть не весело. 17-річна жителька Ружинського району, зважившись на нічну подорож до сусіднього села, зустріла гвалтівника. На жаль, о 3 годині допомогти дівчині було нікому.

Перелік можна продовжувати і продовжувати. Втім дуже часто ті, хто має піклуватись про дітей, про це геть забувають, заклопотані пошуком чергової дози алкогольного чи наркотичного дурману. Близько сотні дорослих притягнуто лише упродовж цього періоду до адмінвідповідальності за невиконання батьківських обов’язків, ще стільки ж – за вчинення насильства у сім'ї, - продовжує Борис Адамович. – Вуличні втікачі, як правило, саме з таких родин. Хоча, як у випадку із Сашком, іноді їх просто приваблює вільне життя, без обов’язків та відповідальності. Допоки приваблює.

Наразі хлопця помістили до обласного притулку для дітей до з’ясування всіх сімейних обставин. З ним попрацюють психологи і сподіваюсь вплинуть на його життєві орієнтири.