Кто защитит житомирских докторов?

ХТО ЗАХИСТИТЬ ЛІКАРІВ ЖИТОМИРСЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ГЕМАТОЛОГІЇ, КОТРІ ЛІКУЮТЬ ХВОРИХ НА ЛІМФОЛЕЙКОЗ?

А захищати, певна річ, потрібно хворих на хронічний лімфолейкоз, лікарів, медсестер, санітарок, котрі намагаються, за постійного недофінансування Житомирського обласного віддділу охорони здоров’я (як і всієї медицини України), якось надавати допомогу хворим. Хвороба, яка несподівано, мов грім з ясного неба впала й на голову автора цих рядків, недосліджена, а тому немає ще в Україні конкретної програми лікування (як і в Європі та цілому світі теж, за винятком проведених дослідів на тваринах в США). То ж мруть пацієнти мов мухи, особливо молодь. Гине геннофонд української нації.

Отих би двадцять чотири мільярди гривен, що пішли згідно комуно-капіталістичного Закону України на погашення боргів власникам обленерго, олігархам Росії та України (а це в доларах понад три мільярди доларів!) та повернути на лікування хворих в Україні і взагалі на медицину! Подейкують, що Житомирським обленерго володіє депутат російської Держдуми Бабаков. Не хочеться в це вірити. Але не повірити в те, що чинний Президент України підписав цей злочинний і антинародний Закон Віктор Федорович Янукович, не можемо, бо це відомий факт. То кого захищає ґарант Конституції України в цій державі?..

Отой поспіх з безвізовим виїздом українців з України, та угода між Китаєм і Україною про китайські агротехнології, а до цього торпедування вільного продажу землі іноземцям, котрими можуть виявитися заморські «дядьки», надто антинародний, антиукраїнський, або просто дурний.

Та повернемося до теми. Нещодавно один сучасний комуніст із КПУ (отої КПУ, що минулого місяця провела свій 44 з’їзд, отже відлік іде ще з доголодоморних часів!) пожалівся в Житомирську СБУ(якою теж керують браві генерали з Донецька!), що мовляв його хворого на хворобу крові, чорнобильця з 1990 року, постраждавшого на Празькій «Окрсамитовій революції» в 1968 році (хтось ніби йому чимось вцілив у п’ятку), а тому його «учасника бойових дій», не так уважно лікують і не все дають даром, за державний рахунок. Хоча, як відомо, у Празі комуністам угорський варіант не вдався – там була мирна революція, індійський варіант спротиву, котрий нині використовується в Білорусії. Тому цей провокатор-комуніст не може вважатися учасником бойових дій.

Мені не поталанило, бо я випадково потрапив до палати де нудьгував від надміру сил і здоров’я цей комуніст, займаючись зарядкою в тісній палаті, та хизуючись який він сильний перед відвідувачами хворих, особливо жінками, дратуючи ледь дихаючих справді хворих і шантажуючи лікарів, що він мовляв телефонував у СБУ, а тому де хочете, але візьміть хім-препарати, навіть якщо вам їх не постарчають! Я не витримав і запитав його: «чого ти тут хизуєшся силою і молодечим здоров’ям? – Їдь до дому, працюй і не займай місце, яке зхгодилося б таким хвирим як я, що ледь ноги тягають і не вихваляйся тим, що ти з дев’ностого року минулого століття ніде не працюєш, бо бережеш здоровя і займаєшся спортом...» Це була помилка з мого боку, бо я не можу повторити тих погроз, котрі він вилив на мою голову, бо моя дружина не може бути свідком... Скажемо так, – наш диспут не вдався. І взагалі таких бандерівців як я. «комуністи ще будуть розстрілювати, бо його тесть загинув від рук УПА і брат теж, а голодомору як такого взагалі не було» Я не медик, але думаю, що це психічно хвора людина і його місце в іншій лікарні. Зрештою, як і всіх комуністів теж, бо заперечувати факт голодомору української нації, який осудив цілий світ може повний ідіот, або виконавець того злочину...

Чи дійсно він є ліквідатором-чорнобильцем не буду ні стверджувати, ні заперечувати. Так сталося, що секретар райкому компартії від Коростеня Яценко став депутатом ВР УРСР у 1989 і добився того, що Київ не потрапляє в зону дії радіації від вибуху ЧАЕС, а Коростень який вдвічі далі потрапив. Та в той час, як і сьогодні комуністи завше мають рацію, що правда мали й кулемети, якими косили непокірних українців з допомогою отаких от яничарів-комуністів, і не лише українців, але й російських робітників у Новочеркаську у 1963 році при Хрущові....

Але він принизив мене особисто, Любаса Івана Васильовича учасника бойових дій (події в Угорщині 1956 році), сина полеглдого воїна радянської армії, що добровільно пішов на фронт у 1944році і загинув на Одері 30-го березня 1945 року, Любаса Василя Івановича (дивись сторінку три цього випуску «Фотозвинувачення проти КПУ»), Принизив мою честь і гідність та інших таких як я, що сумлінно працювали наладчиками, інженерами, шахтарями, головними спеціалістами заводів і фабрик, а з роками незалежності віддали все, щоби отой комуністичний кошмар більше не повторився. Саме така доля і трудова діяльність та служіння оновленій Україні була і в мене.Не я винен в тому, що така доля була в мого народу тоді і в тому, що вчорашні кати мого народу прихватизували нами напрацьовані статки за роки совдепії.

Я щиро вдячний лікарям та справжнім сестрам-жалібницям (як їх називали в Першу Світову війну) гематологічного відділення Житомирської обласної лікарні за ту титанічну і жертовну працю, позанормово, без вихідних часто-густо, з невисокою платнею, бо тут нічого не відріжеш, це не лікування зору чи щось інше. Тут національна трагедія. Бо владу в державі міцно чомусь і досі тримають світом визнані голодоморники. Наразі вони. мов презерватив потрібні олігархам як в Україні, так і в Росії...

Ще в 2001 році, як редактор газети «Клич нації» я гостро критикував лідера блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка за його оточення «любих друзів» а Тимошенко за її безідеологічність. Згодом, у 2003 році, уже як координатор ВГО «ТВУН», у блоці «Рух за націю», я підтримував кандидата в президенти України Богдана Федоровича Бойка. З моїм покійним земляком професором Василем Іванишиним, лідером «Тризуба», ми передбачили те, як себе буде вести команда «любих друзів», коли прийдуть до влади.

У ківтневому випуску 2004 року «Клич нації», як газета блоку «Рух за націю», у всіх районах України прорекламувала кандидата в президенти України Бойка Богдана Федоровича. В тій же газеті, на прохання начмеда Житомирського Санаторію «Дениші» Назаренка Сергія Олеговича на восьмій сторінці в статті «В здоровому тілі здоровий дух», тиражем газети сто тисяч, я безкоштовно прорекламував їхній санаторій, де директором був Толстанов Олександр Констянтинович. Я ніколи не нагадував про цю послугу пану Толстанову, маючи людську гідність українця. Я хотів звернутися лишень, щоби він допоміг чим може, уже як голова Житомирського облздраву, отим хворим і лікарям з фінансуванням відділення, але не встиг. Як досвіченого менеджера його забрали до столиці, заступником Міністра охорони здоров’я України. Залишається побажати йому успіхів на новій посаді, а головне залишатися порядним українцем і українським патріотом. Бо як казав Дмитро Донцов: «націоналістом, тобто патріотом України може бути будь-яка людина, що проживає серед нас, знає мову. культуру, звичаї народу серед якого проживає і дотримується їх.. Прикладів маємо безліч:

Мойсей Фішбейн, Вацлав Липинський, Юрій Шевельов (Шнайдер), мій заступник Авдєєв, нащадок царських дворян і офіцерів і чимало інших, що нині зі мною в «Товаристві відродження української нації» (ВГО «ТВУН), котре єднає еліту нації від Ужгорода до Харкова, від Чернігова до Криму, де ми людину оцінюємо не за походженням, а за їхніми вчинками на користь української національної держави.

Двадцять перше століття крокує планетою, «товар-іщі» чи то пак панове комуно-капіталісти, інтернет обплутав світ, – сталінської «Залізної завіси» не буде уже, комуно-капіталізм це уже, мимо вашої волі, вчорашній день. Ви прагнете крові? – як ви погрожуєте нам, патріотам України, але несподівано для всіх нас, ви її можете отримати ще нинішньої осені, коли клани, та зовнішні «добрі радники» спровокують голодний люд. Коліївщини може уже не бути... Комуністи як непотріб, як використаний одноразовий брудний захисний засіб попаде на смітник історії першим. Світові глобалісти через антиукраїнські і антинародні телеканали та радіо уже лякають нас, українців, світовим голодом...

До речі, моя газета у 2005 році чи не єдина скритикувала дилетантський виступ Юлії Тимошенко, як новопризначеного глави Кабміну. Що далі з того вийшло добре нині відомо.

Та наразі питання стоїть так. – чи не накинув уже хто з сучасних рейдерів оком на територію обласної лікарні? Як Ви думаєте, Вельмишановний Олександре Констянтиновичу? Та сподіваюся на те, що Ви скажете: «служу українському народу!» – борги варто сплачувати. Мені від вас нічого не потрібно. Допоможіть нашому Житомиру, який я люблю як і Ви. Ваш працівник із Денишів, гарний Іванівський росіянин Іван Петрович казав мені: «у нас спільна мета, – Ви і ваша організація працює щоб нація була духовно здоровою, а наш санаторій «Дениші» дбає, щоби вона була здорова фізично, значить у нас спільна мета давайте працювати разом» Я тоді йому повірив. А ви. пане Толстанов?..

Якось нині воно, «оте разом», розбалансувалося, на жаль...

А щодо запитання в самому заголовку – Хто врятує українську медицину сьогодні. На це питання мій добрий знайомий. Компанйон мого друга Генадія Колбасюка, Георгій Буравков (серпень 1992 року!) сказав: «Ваня, ми, українскіє предпрініматєлі, понімаєм, что только в націоналістічєском українском государствє ми, прєдпрініматєлі, будєм защіщєни...» Майбутній творець «Імперії кухонь», майбутній власник «Інтерстилю» був задушений, як підприємець при «любих друзях», але він здійснив свою мрію. Таких росіян ми поважаємо і ненавидимо оту зграю космополітів, котра засіла у ВР України. Вона є злочинною щодо нас, українців, зрештою, вона непотрібна і в сучасній Росії. Тому рятівником національних інтересів повинен стати (і так буде!) укранський народ, українці, а також лояльні щодо нас представники інших нацменшин в Україні. Приклад Єгипту та інших країн показує, що це єдиний шлях до порятунку проти міжнародного та власного криміналітету.

Липень 2011року.

Голова ВГО «ТВУН», редактор газети «Клич нації», учасник бойових дій, син полеглого фронтовика радянської армії, син «ворога народу», один з кращих спеціалістів радянських часів Житомирщини від наладчика до головного спеціаліста заводу, Іван Любас.

P. S. прізвище і ім’я лінивого і хвальковитого комуніста із села Вигово, що в Коростеньському районі відоме, але свідомо не називаємо нікчему, щоби не робити йому реклами в нашій газеті. Їх в сучасній та й тодішній Україні, було чимало бо саме їхніми руками й чинився отой нелюдський голод. Яничар і христопродавець – це професія древня