Дебой: Без інвестицій Житомир приречений перетворитися на провінційне містечко

2 серпня через відсутність кворуму депутатів не відбулася позачергова сесія міської ради. У залі засідань зібрались 22 депутати із 60-ти за списком.

Частина депутатів перебуває у відпустках, ще частина обранців житомирян з'явилася в коридорах мерії, де їхні представники виступили із заявами перед ЗМІ щодо незгоди з керівництвом міста з ряду питань і організованим чином залишили приміщення.

До уваги читачів пропонуємо розмову кореспондента газети "Місто" із житомирським міським головою Володимиром Дебоєм.

— Володимире Михайловичу, керівництво міської ради попереднього скликання у стосунках із депутатами з принципу "батога і пряника" надало перевагу другому чиннику і мало досить покірний щодо управління депутатський корпус. Ви "пряники" не роздаєте?

— Що значить – "управляти депутатським корпусом"? Це поняття несумісне із міською радою як самоврядним органом. Будь-які намагання управляти депутатами є не що інше, як маніпуляція ними в чиїхось інтересах.

Сподіваюся і вірю в те, що період "притирання" і з'ясування "хто є хто і навіщо" добігає кінця, і депутатський корпус вже незабаром запрацює як єдиний злагоджений механізм на користь міської громади. З приводу намірів поживитися за рахунок депутатського мандату скажу відверто: особисто я не купував посаду міського голови, тому не можу зрозуміти тих, хто міркує в такий спосіб. Я щиро вдячний усім, хто підтримав мою кандидатуру і запевняю житомирян, що робитиму все, аби виправдати їхню довіру.

— І все ж, реалії такі, що у середовищі городян цілком мирно прижилася думка: використання депутатами свого статусу в особистих інтересах - це нормально.

— Депутати мають навчитися не плутати власне з тим, що належить громаді, і не намагатися задовольнити перше за рахунок другого. Така практика не має перспективи. Цікавився досвідом Вінниці: міський голова Володимир Гройсман розповів, що за його першої каденції тамтешня міська рада також переживала запустіння, починаючи від занедбаного документообігу, непрозорості дозвільного центру і, закінчуючи розбратом серед депутатів. Вінничани змогли подолати ці негаразди, тепер мають єдність у міській раді, почали надходити інвестиції, місто розвивається.

Упевнений, що ми теж зуміємо змінити саму ідеологію роботи міської ради. Суть зміни полягає в тому, щоби депутати у своїй діяльності  розділяли особисті, приватні інтереси від інтересів громади. Це – непросто. Але іншого шляху щодо покращення життя міста немає.

Наш депутатський корпус у своїй більшості – це серйозні, відповідальні люди, які займаються не тільки політикою, але й власним бізнесом, звичайною роботою. Однак депутатам часто дають спотворену інформацію і намагаються ними маніпулювати. Моя мета – зорієнтувати депутатів на те, що головним наразі є господарський комплекс міста, розвиток його шляхом залучення інвестицій. А надходження грошей можливе тільки за єдності депутатів, їхнього взаєморозуміння в інтересах громади. Якщо належно розвиватиметься економіка, то можна буде успішно вирішувати й соціальні питання.

Ми почали глибше цікавитися питаннями: хто яким майном громади і на яких умовах володіє? Скільки він платить за його оренду? Що хто хоче приватизувати і у який це спосіб зробити? Який хто веде бізнес? І таке інше. Зрозуміло, що ця цікавість влади – багатьом не до вподоби. Звідси – спротив. Часто нелогічний, необгрунтований, проте кожного разу – запеклий. Але ми мусимо його подолати. Адже, повторюсь, іншого виходу з нинішньої ситуації просто не існує.

До чого дійшло: коли місто перевіряли представники Генеральної прокуратури, то вони порадили нам: "Ви хоч ніде не говоріть, що міська стоматологічна поліклініка є збитковою – вас ніхто не зрозуміє, бо такого не може бути за визначенням".

Протягом останніх років методично і послідовно доводили до банкрутства КП "Фармація". Очевидно, з метою подальшої його приватизації. Ми змінили керівництво медичної галузі міста, цих комунальних структур, і справи в обох підприємствах пішли на лад. Але ці зміни "перейшли дорогу" приватним інтересам кількох депутатів, і натомість відповідну реакцію з їхнього боку ми постійно відчуваємо у сесійній залі.

Преференції депутатам можуть бути такими ж, як і будь-кому із житомирян. Я задекларував підтримку бізнесу і виконую обіцяне усіма можливими законними засобами.

Якщо депутат нарощує виробництво, створює нові робочі місця, платить податки – я його надійний партнер: хочеш отримати земельну ділянку законним шляхом для розширення виробництва – будь ласка. Але не для того, щоб її перепродати.

За двадцять років місто, за великим рахунком, ще нічого не збудувало. А продовжувати до кінця привласнювати створене нашими дідами і батьками – це не тільки аморально, але й злочинно по відношенню до наших дітей, онуків і правнуків.

— Стає нормою, коли депутати на постійних комісіях і на погоджувальній раді виявляють до проектів рішень одне ставлення, а буквально того ж дня на сесії – діаметрально протилежне...

— Насамперед, зауважу, що я ніколи нікому не відповідатиму тим же. Нечесні засоби – не в моїх правилах. Один київський  високопосадовець сказав мені таке: "Ваша перевага порівняно з мерами багатьох інших міст полягає в тому, що ви – відкрита людина, працюєте прозоро і заходите до будь-якого керівника: Прем'єр-міністра, першого віце-прем'єр-міністра без остраху". Ці слова для мене багато важать і я дорожу ними.

Стосовно ж депутатів, які вдаються до нечесних методів протистояння, скажу, що їх – одиниці. Вони, як правило, з числа лідерів депутатів: формальних чи неформальних – суть неважливо. Турбує інше: вони намагаються нав'язувати депутатам власну волю чи волю зацікавлених іногородніх, яка йде в розріз із інтересами міста. Зазвичай, робиться це брутально.

Буквально перед сесією, що не відбулася, один депутат зізнався мені про надану йому неправдиву інформацію щодо земельної ділянки, про яку мало йтися на пленарному засіданні. Довідавшись правду, він одразу пристав до нашої пропозиції. Ми маємо пройти період очищення, насамперед, від тих думок, які нам навіюють недоброзичливці. І цей процес уже розпочався.

— У чому полягає непорозуміння стосовно земельної ділянки у 5,3 га за адресою: вул.Корольова, 35?

— Ця земельна ділянка розташована на території, де вже збудовано житловий масив. Вона перебуває на балансі Національного агроекологічного університету. Міська влада звернулася у Міністерство аграрної політики і продовольства з проханням передати її у власність міста з метою комерційного використання. Погодили питання і з університетом, оскільки університет через відсутність коштів протягом більше двадцяти років не міг належно використовувати цю ділянку як сад.

Відома потужна компанія "Епіцентр" виявила бажання викупити її, вкласти більше 100 млн.грн. інвестицій і протягом півроку спорудити там будівельно-торговельний комплекс, що надасть місту півтори тисячі нових робочих місць.

Тобто спершу треба одержати цю землю у власність громади. Затим на сесії міської ради прийняти рішення щодо аукціону з її продажу. Потім замовити оцінку цієї землі тією сертифікованою структурою, яка здобуде це право на конкурсній основі. І лише після цього ще одна сесія міської ради прийме рішення щодо ціни цієї землі, що стане стартовою на аукціоні з продажу.

Процедура, як бачите, тривала і цілком прозора, а ціна продажу землі наразі ще невідома. Тим не менше, опозиціонери вже сьогодні заперечують саму можливість придбання громадою цієї земельної ділянки. Вже сьогодні "знають" ціну, за якою вона піде інвесторам і т.д. і т.п. Вони діють за принципом "собаки на сіні". Ще в 2005 році сесією міської ради затверджено адреси 17 земельних ділянок міста для їх продажу з аукціону. Але ці ділянки досі ніхто не купує. Дехто, очевидно, сподівається, що через відсутність інвесторів із плином часу зможе придбати землю за копійки. Такого не буде.

Ми мусимо шукати і знаходити інвесторів, щоби гроші йшли на розвиток міста. Нам вдалося переконати "Епіцентр", що Житомир за бізнесовими умовами є не гіршим від міст-мільйонників, куди ця компанія заходить у першу чергу. Адже ми знаходимося на перехресті стратегічних напрямків із Заходу – на Схід і з Півночі – на Південь, та і до Києва від нас – рукою подати...

І слава Богові, що вони погодились. Адже який бізнесмен ризикне вкладати свої кошти у місто, де немає єдності серед депутатів, і міська рада може видати "на гора" будь-яке рішення? А, з іншого боку, без інвестицій Житомир приречений перетворитися на провінційне містечко поблизу столиці. Залучати інвестора чи залишити місто напризволяще - із цих двох варіантів декому з депутатів вигіднішим є, на жаль, другий...

— Як Ви ставитесь до висвітлення діяльності міської влади у засобах масової інформації?

— Мене непокоїть те, що в інформаційному Інтернет-просторі переважає негатив не тільки стосовно влади нашого міста, але й життя в цілому.

Як на мене, відносини між людьми є єдино правильними тоді, коли вони базуються на об'єктивній,  неупередженій і правдивій інформації. Якщо - критика, то вона має бути конструктивною.

Мені прикро за ті засоби масової інформації, які по відношенню до міської влади налаштовані за будь-що знаходити "чорного кота" у темній кімнаті навіть тоді, коли цього "кота" там немає. Скажімо, відновили ми забуту 18 років тому добудову музичної школи №1 по вул. Михайлівській. Але в одній із газет цю, погодьтесь, добру справу, заплямували брехнею: нібито я пообіцяв відкрити школу вже з початку цього навчального року. Насправді ж, я говорив тільки про завершення будівництва приміщення до кінця календарного року. Розрахунок підлий, але ефектний: читач тієї газети першого вересня скаже, що Дебой обманув...

Коли я на прес-конференції в числі показників господарювання назвав 6 млн.грн. допомоги від держави на ремонт житлового фонду міста, то мені зі скепсисом заперечили: "Так то ж субвенції!". Мовляв, це ж просто... Але те "просто" сьогодні вдається одержати далеко не кожному обласному центру. У минулі роки Житомир взагалі не мав цієї підтримки.

Із початку року перевиконання доходу міського бюджету становить майже 7 млн.грн. Думаєте, цей успіх радує усіх? Аби ж то так. Якби звіт про бюджет першого кварталу не був позитивний, то, запевняю вас, на тій сесії міської ради знайшлися б охочі із насолодою розпинати міську владу...

Мені навіть "інкримінують" те, що я перебуваю у хороших партнерських стосунках з головою облдержадміністрації Сергієм Миколайовичем Рижуком... Хіба Житомир мав якийсь зиск від того, що протягом доброго десятку років між міською владою і владою області була відверта неприязнь? Що одержало місто від тих стосунків? Процес занепаду і деградації.

Сьогодні спільним фінансуванням із міського і обласного бюджетів ми закінчуємо будівництво інфекційного відділення міської дитячої лікарні, що тривало з 2002 року. Наголошую: лікарні, а не фонтану, як передвиборного піару.

Місто, область і держава разом виділили 5  млн.грн. на добудову згадуваної вже музичної школи. З допомогою області нам вдається не зупиняти роботу міськводоканалу, що йшов до його теперішнього кризового стану впродовж багатьох останніх років; забезпечувати житомирян теплом; вирішувати низку інших питань з життя міста.  Тож висновок очевидний: нормальні стосунки між владами міста і області працюють на користь громаді.

Особисто я волію, щоби житомиряни дивилися на життя з позиції оптиміста: склянка  – напівзаповнена, а не – напівпорожня. Той, хто шляхом свідомої дезінформації формує у городян песимістичні настрої, той чинить зло. Ми будемо називати імена цих "ляльководів". Вони бояться правди. Саме правдою і боротимемося з ними.