Районна міліція не тільки залишила мого гвалтівника безкарним,але й закрила мене у психлікарні

4 серпня 2011 року я верталася з дачі додому, як почула позаду себе кроки. Обернулася, і побачила невідомого мені хлопця в спортивному костюмі з капюшоном. Він повалив мене на землю і згвалтував.

Цією справою займалася районна міліція. Наді мною там посміялись та познущались("Отримала задоволення і прийшла до нас скаржитись?", "А, може, тобі подобається, коли тебе силою беруть" і т. д. ).

На третій день після злочину начальник слідства запропонував 400 грн. , аби я забрала заяву. Я відмовилась. В грудні місяці я поміняла місце проживання і пішла в БТІ оформляти право власності, як по дорозі зателефонували з міліції і сказали терміново зявитися, бо знайшли мого кривдника.

Потім сказали проїхати з ними, бо буде суд, і потрібно встановити важкість морального збитку. Гвалтівника мені не показали для впізнання, заявили, що на даний час він знаходиться у психлікарні.

Таким чином я опинилася у психлікарні, в першому відділенні. В мене там відібрали паспорт, код, документи на квартиру, мобільник, гроші та ключі від квартири. В лікарні, особливо в приймальному покої до мене було ставлення, як до злочинниці.

Ніякої документації, на якій підставі я знахожусь у лікарні, мені не показали. Ще й виписали таблетки та уколи.

В міліції матері сказали, що я вже ніколи не вийду з психлікарні, бо мені потрібно лікуватися. Але від чого лікуватися, який діагноз?

А за те, що мати скаржитись прийшла, обіцяли накласти арешт на її майно. Прокуратура ніяк не зреагувала. Але все ж таки матері вдалося витягти мене звідти.

З тих пір, переживши сильний стрес, постійно хворію. Через поганий стан здоровя навіть на роботу не можу влаштуватися.