Через 2 месяца после свадьбы Олеся Бовсуновская похоронила мужа

Чорне «Ауді» розбило їхнє щастя...

Пишна весільна сукня, кортеж із раритетних автомобілів, найближчі родичі та друзі...

До весілля Олеся Бовсунивська та Володимир Цап готувалися ретельно, довго відкладали кошти, аби все було, як у казці. Історія їхнього кохання — романтична, та, на жаль, коротка. Через два місяці після весілля 33-річного Володимира не стало...

12 грудня, 2011 рік. Траса Мостиська-Львів. Село Княжий Міст. Близько 16-ї години Володимир повертався цією дорогою додому. Раптом з-за пагорба на шаленій швидкості вилітає чорне "Ауді”. Компактний "пиріжок”, за кермом якого був чоловік, після удару сплющився "у гармошку”. Шансів на життя у Володимира не було — помер на місці.

З того страшного дня минуло півроку, та Олеся не може спокійно згадувати ті події. Коли говорить про коханого, на очі їй навертаються сльози. Ця тендітна блакитноока русявка на могилі коханого поклялася, що покарає винних у його смерті. Та, як з’ясувалося, зробити це непросто.


«Це було кохання з першого погляду»

Володимир і Олеся познайомилися у рідному дівчині Житомирі у 2006-му році. Тоді хлопець лікувався у місцевому госпіталі. "Вова закінчив Одеську академію Сухопутних військ, – розповідає Олеся. – Служив у залізничних військах у Червонограді. Восени його скерували начальником продслужби в Умань. Три місяці жили у наметах. Там і застудився. У Житомирі йому зробили операцію. Все, Богу дякувати, обійшлося — були запалені лімфатичні вузли у легенях”. Перед випискою Володимир навідався у торговий центр. Тут саме вибирала подарунок своєму хлопцеві Олеся. "Ми зустрілися поглядами, – веде далі дівчина, – і все. Це було кохання з першого погляду. Тоді у мене був хлопець, а у Вови — дівчина у Львові. Наступного дня ми з ними розпрощалися”...

Після операції Володимиру довелося забути про кар’єру військового. Повернувся до Львова. Роботи не цурався — брався за все, що пропонували.

"Я працювала медсестрою у Житомирі. Чотири роки ми їздили одне до одного в гості. У 2010 р. я відважилася переїхати до Львова. Вова зробив мені пропозицію і підшукав роботу у лікарні”.

Рік молода пара жила у цивільному шлюбі. Збирали гроші на весілля. За місяць до події перебралися від Володиної сестри на орендовану квартиру.

"Планів було багато, – в очах Олесі заблищали сльози. – На земельній ділянці, яка лишилася Вові у спадок від бабусі, збиралися звести свій будинок. Дуже хотів мати свою машину. Говорили про дітей. Вова хотів дівчинку, щоб була схожа на мене, а я — хлопчика, щоб був такий, як мій коханий”.

Торік 8 жовтня відгуляли весілля. Та побачити весільних знімків новоспеченому нареченому не судилося...

«Я його не побачила. Я не винна!»

Напередодні трагедії Олесі вночі привиділося жахіття. "Спимо вночі, – розповідає, – відкриваю очі і над ліжком бачу стару жінку у білому. Я закричала: "Йди!”. У відповідь та похитала головою, мовляв, не піду”. Тоді дівчина не надала значення містичному сигналу. Лише після похорону згадала — це був знак.

"Мені зателефонував наш спільний друг, – про той страшний день дівчині говорити важко, плаче, – сказав, що Вова потрапив в аварію. Тоді уявити собі не могла, що його вже немає серед живих”.

Коли Олеся побачила свого коханого у розтрощеній машині, зрозуміла — це кінець. Що було далі, дівчина пам’ятає погано...

"За кермом автівки-вбивці "Ауді-А8” була молода 29-річна жінка, – продовжує. – Знайомий розповів, що поруч сидів чоловік років сорока з пляшкою пива у руках. Згодом з’ясувалося, її співмешканець. Дівчина повторювала: "Я його не побачила”, "Я не винна”. Є покази двох свідків, яких вона обігнала на шаленій швидкості, їдучи по зустрічній смузі. Уникнути зіткнення у Володі не було жодних шансів. У нього було все поламане, розірвані внутрішні органи, живіт здутий через внутрішню кровотечу. А дівчина лише палець на нозі пошкодила, мабуть, коли тиснула на газ”...

Винуватиця аварії жодного разу не підійшла до молодої вдови, не вибачилася. Лише через три тижні дався чути її співмешканець — запропонував вбитій горем дівчині п’ять тисяч доларів "відкупних”.

"Ніяких вибачень чи слів співчуття я так і не почула, – каже Олеся. – Під час зустрічі цей чоловік поводився нахабно, зверхньо. Сказав, що вже нічого не зміниш, Володю не повернеш, мовляв, бери п’ять тисяч і тішся. Я від грошей відмовилася. Пізніше він мені кинув фразу: "Ви ж розумієте: вам нічого не буде і їй (винуватиці аварії. – Авт.) нічого не буде”. Та я хочу, аби винну у смерті мого коханого покарали. Звісно, зробити це буде непросто. Винуватиця ДТП – донька колишньої міліцейської "шишки”. На місці аварії її батько постійно комусь дзвонив, підходив до слідчого. Та ми зробили усе, аби схему ДТП, яка чітко доводить вину цієї дівчини, не підробили”.

У цій справі уже двічі призначали судове засідання. Та через вимоги обвинуваченої їх довелося перенести.

"Таке враження, що справу хочуть "зам’яти”, – нарікає Олеся. – Із самого початку мене все насторожувало. Кримінальну справу порушили за фактом ДТП, а не проти винуватиці трагедії. Почувається ця пані впевнено. На судові засідання приходить у яскравому одязі, на підборах, з викличним макіяжем. Жодного разу не повернулася у мій бік”.

«У ванній стоїть його зубна щітка...»

Олеся носить обручку на безіменному пальці правої руки. Живе у тій самій квартирі, яку разом із коханим зняли перед весіллям. Орендна платня висока, та дівчина навідріз відмовляється покидати помешкання, де все нагадує про коханого. Аби дати собі раду, працює на двох роботах. "Усі його речі розвішані у шафі на вішаках, – сумно усміхається молода вдова, – у ванній стоїть його зубна щітка, одеколони. Відразу після його смерті мені важко було тут знаходитися. Приходила після роботи, брала його фотографію і плакала. Нещодавно Вова мені приснився і нагримав, мовляв, не треба його постійно оплакувати. Коли був живий, жодного разу на мене голосу не підвищив”.

Олесині батьки наполягають, аби донька повернулася у Житомир. Дівчина категорична. "Хто буде ходити на його могилу? – схлипує. – У мене у Львові немає рідної душі, та тут, біля нього, спокійніше. У Житомирі жити не зможу”.

У травні молодята збиралися поїхати у весільну подорож. Обоє жодного разу не були за кордоном. Мріяли побачити світ...

На фото: Фотографії з власного весілля Володимиру не судилося побачити.

Фото із сімейного альбому Олесі Бовсунивської