Житомирський скейтбордист Дмитро Бєлов пише вірші на чотирьох мовах

Дмитро Бєлов житомирянином став 6 років тому, переїхавши з Росії, але вже зумів підкорити вулиці і клуби міста, а незабаром у книжкових магазинах може зявитися і збірка його віршів.

Житомир невеличке місто, в якому усі начебто знають одне одного, особливо активні і талановиті люди, втім не кожен може реалізувати себе на повну і щиро заявити, що саме тут хоче прославитися.  Житомирянин Дмитро Бєлов пробує себе як скейтбордист, музикант і поет, у його житті знаходиться час для усього корисного і цікавого, а головне все це він успішно робить в Житомирі.

У свої 23 роки Дмитро Бєлов спробував сили у багатьох речах , він напевно не може сказати яка робота йому по душі, але жити без музики, скейтборду, поезії, хороших фільмів і спілкування, не може. Він спить по кілька годин в день і намагається не за графіком, але щоб встигнути все, день доводиться планувати заздалегідь. На старості разом з дружиною, виховавши своїх дітей, Дмитро хоче податися в Індію і насолоджуватися усім, що його оточуватиме, а поки мріє стрибнути з парашутом, виступити разом із відомим гуртом і стати частиною чогось великого і значимого.

Дмитро катається на ексклюзивному скейті

- Житомир - хороше місто, є талановиті люди. З багатьма з ними мені вже вдалося познайомитися, але ще більше їдуть звідси в столицю чи за кордон і там заробляють своїм талантом гроші, - розповідає Дмитро. – Я приїхав сюди кілька років тому і одразу захопився скейтбордингом. Була група хлопців, які навчали мене основам цього спорту. Першу свою доску я викупив за 30 гривень, на ній виконував деякі трюки, а потім мені подарував доску друг, який нині бере участь у різних змаганнях з скейтбордингу і заробляє цим на життя. Доска , яку він мені подарував нещодавно, коштує дуже дорого, і входить у лімітовану колекцію – у світі таких всього 9 тисяч. Сам я собі купити таку поки не можу.

В Житомирі вже сформувалася група людей, які активно катаються на скейтборді і мають хороші результати. Головна проблема в тому, що до нас усі ставляться як до хуліганів, що нібито трощать той самий граніт на фонтані чи плитку біля пам’ятника Леніну, хоча ніякої шкоди від нас нема. Інша справа, що на здоровий розвиток молоді в Житомирі владі просто наплювати. Приміром, в Кривому Розі побудували спеціальний парк, а у нас тільки голову морочать. Ми самі розробили проект такої установки і занесли в управління, але звідти вже три роки нема відповіді. Я планував цього літа відкрити в Житомирі школу скейтбордистів, але поки трохи відклали. У нас зявився магазин, де можна купити спорядження для скейтбордингу, тому хоча б з цим проблем не буде – хлопцям не треба буде їздити в інші міста чи замовляти десь доски.

Нові трюки шукає на відео американських колег, але має власний стиль

За словами Дмитра вартість доски для скейтбордингу коливається від 800 до 1500 гривень, але зрозуміло, що не завжди навіть дорожчої моделі може вистачити на довго. Окремо купити тільки доску без рухомих елементів можна за 200-300 гривень і більше. При цьому, хлопець радіє, що нарешті і в Україні почали виробляти власні скейти.

Дмитро катається у власному стилі і загалом не вирізняє якихось улюблених трюків , але є обов’язковий комплекс елементів, які виконує постійно. Здебільшого переглядає відео американських скейтбордистів і намагається повторити все самостійно, не завжди з першої спроби і не завжди вдало.

За шість років на скейті Дмитро отримав 13 травм

- За весь час тренувань отримав 13 травм, через які доводилося деякий час уникати фізичних навантажень і не кататися на скейті. Загалом синці і подряпини бувають теж, але я ніколи не використовував захисне спорядження, хоч вдома таке маю, - ділиться далі Дмитро. – Зазвичай, коли під час освоєння якогось трюку отримую травму, більше до нього не повертаюся і не намагаюся повторити ще раз. А так, головне у скейтбордингу нічого не боятися. Щоб зробити трюк треба відкинути всі думки, повністю відключитися. Раніше я любив слухати музику, коли катався, але зараз просто слухаю як їде і стукає скейт. В Житомирі нема такого місця, де я б полюбляв кататися, але майданчик біля фонтану на Соборному, найбільш ідеальне для цього місце і навіть скейтбордисти з інших міст заздрять нам, що можемо тут тренуватися.

Водночас, Дмитро не приховує, що через таке захоплення і катання в центрі міста він з друзями неодноразово мав проблеми із міліцією і їх забирали у відділок, лякали проблемами в університеті чи школі та відпускали. Хоча, для тих, хто дійсно присвячує увесь вільний час своєму захопленню, ніяка міліція не страшна. Спорт у житті Дмитра був завжди: вуличний баскетбол, теніс, акробатика, брейк-данс, а от з музикою хлопець подружився майже випадково.

Музичної освіти не має, але сам пише пісні

- Мені було 12 років, коли я попросив в школі гітару і майже рік самостійно вчився грати на ній вдома. Потім назбирав грошей і купив власну, - розповідає Дмитро про своє музичне минуле. – З того часу змінив кілька інструментів, але грати не припиняю ні на день. В Житомирі я виступаю зі своїм гуртом, для якого пишу музику і слова до пісень і разом репетируємо, але маю також сольний проект. Вважаю, що ті, хто закінчили музичні навчальні заклади, музикантами можуть і не стати, адже їх навчають і ставлять рамки, а в творчості рамок не має бути.

Я сам не маю музичної освіти, адже це для мене не головне. Багато всесвітньовідомих гуртів не мали у своєму складі жодного професійного музиканта і це не заважало їм створювати безсмертні хіти. Нещодавно у Дмитра відбувся сольний концерт у новому житомирському клубі «ARTHOUSE», який він допомагає розвивати своєму другові. Там будуть проходити й надалі концерти, виставки, творчі вечори та кінопокази інших мешканців міста.

Побачив світ, але прославитися хоче в Житомирі

У тому що Дмитро досить неординарна особистість ми пересвідчилися ще з перших хвилин спілкування. Виявилося, що у шкільні роки він неодноразово перемагав на міжнародних конкурсах, чудово знає польську, англійську , українську і російську мови та обїздив багато країн світу. Для нього сьогодні не проблема написати і виконати пісню будь-якою з цих мов, а вірші Дмитра, які він може скласти буквально за кілька хвилин, наповнені сенсом, чого так не вистачає сучасному мистецтву.

Хлопець багато читає і загалом, якщо книга йому до душі, може осилити її за кілька годин. Поруч з цим, йому вистачає часу на розваги, хоч і вважає, що молодь сьогодні приділяє цьому надто багато уваги і не прагне розвиватися.