Студентські гуртожитки в Житомирі: дві сторони однієї медалі. СПЕЦРЕПОРТАЖ

Опісля літніх канікул студенти знову повертаються на простори житомирських вулиць. Які настрої панують серед молоді перед цьогорічним навчальним стартом? Чи готові студентські містечка приймати своїх жителів? Як проходить поселення у гуртожитки? Про це та інше я вирішила  дізнатись у студентів і їхніх  наставників безпосередньо, відвідавши гуртожитки Житомирського педагогічного університету імені І. Франка, Житомирського державного технологічного університету та Житомирського державного агроекологічного університету.

Перші враження

Гуртожиток №3 Житомирського державного агроекологічного університету зустрічає «арлекінським виразом обличчя». Тут - посмішки студентів-старшокурсників, для яких знайшлася кімната в гуртожитку (не перший рік вже живуть), та стомлені першокурсники в супроводі батьків, які очікують на омріяне поселення у довгій та напруженій черзі до кабінету коменданта. Повсюди гамір, штовханина. Студенти, наче мурашки, метушаться в неосвітленому коридорі першого поверху. Кожен сподівається на поселення, адже місця – на вагу золота. Для всіх житлової площі не вистачить, винаймати квартиру – дорого, а їздити щодня додому теж не вихід: коли ж тоді готуватись до занять? Тому охочим поселитись у гуртожиток залишається тільки чекати на список від декана та сподіватися знайти в ньому своє прізвище. Атмосфера, яка витає серед студентства, непроста, чимось схожа на протистояння одне одному. Тут, наче вперше у житті вчишся виборювати собі скромне місце під сонцем. Серед тисняви та метушні ввічливо намагаюсь поговорити зі студентами, але вони до розмови неохочі. Розумію...

«Вся справа в списку»

Тоді до розмови запрошую голову студентської ради, старосту гуртожитку Андрія Чубая. Андрій Чубай про поселення відгукується спокійно:

– Хто є в списку, тому виділимо кімнату, нема в списку – вибачте.

А стосовно проживання студентів у гуртожитку висловлюється з посмішкою:

– В основному студенти задоволені. Трапляється, звісно, і навпаки, коли студенти вимагають кращих умов проживання або примусово виселяються з гуртожитку через власну провину – нехтування чистотою кімнат.

“Отакої!” - міркую собі. Вистраждай цю кімнату, оббиваючи пороги деканату, стій у довгій черзі на поселення, і незабаром... збирай речі – і гайда куди-інде через власну невихованість.

Тим часом п. Чубай підводить мене до коменданта гуртожитку Алли Антоневської. Пані Алла, заклопотана поселенням, все-таки знаходить хвилинку для розмови. Вона зауважує, що розселяє студентів відповідно до списку,   складеного деканом. Інші варіанти розподілу гуртожитських кімнат не передбачені. На доброму слові дякую Аллі Антоневській, залишаю її кабінет, оточений студентами та  батьками, і піднімаюсь сходами безпосередньо до студентських кімнат. Цікаво, а що там?

«Блиск та занедбання»

А там...знову дві сторони однієї медалі: кілька відремонтованих за євростандартом кімнат, решта – в ненайкращому стані. В одній з кімнат двійко хлопчаків зосереджено розмірковують, як навести порядок, в наступній – допомогти синові взявся батько. Серед кімнатного безладу приховати своє невдоволення синовим житлом батькові не вдається, а от від розмови він категорично відмовляється, мовляв, напишите в газеті наше прізвище і сина з гуртожитка виженуть.

Наостанок спілкуюсь з Юлією Федючкою, студенткою 4 курсу економічного факультету. Вона  задоволена проживанням в гуртожитку. Свого часу поселилась сюди без проблем,  підтримує теплі стосунки з керівництвом і висловлює в його адрес щиру подяку за сприяння в облаштуванні кімнати.

Покидаю гуртожиток №3 з подвійними враженнями: достатньо тут доброго і ще чимало над чим потрібно працювати.

У гуртожитку №2 агроекологічного університету теж розпал поселення студентів. Черга велика, пройти неможливо.  Розмовляю з батьками студенток-старшокурсниць Владиславою Гусар і Людмилою Недзельською. Матері про студентську проблему поселення у гуртожиток знають, але їх вона не торкнулася. Вони задоволені умовами проживання в гуртожитку своїх дітей, особливо гордяться гуртожитською дисципліною.

Коменданти без дозволу декана не говорять

Наступний гуртожиток, в який завітую, гуртожиток №1 Житомирського державного  технологічного університету. Розмовляти зі мною про справи студентські комендант не має наміру. Інформує, що студенти вже розселені, але ще нікого з них немає, відтак говорити зі мною нема про що. Враження складаються не найкращі, але поблизу – гуртожиток №2 цього ж університету, отже, надія дізнатись, як відбувається чи відбулось поселення студентів Житомирського державного технологічного університету, є! Приходжу в гуртожиток №2. Тут при вході гарно, чисто і пусто. Студентів немає. Комендант від коментування цьогорічного студентського поселення відмовляється. Причина – не знає, про що саме можна розповісти пресі. Попередньо з начальством таке не узгоджувалось. Сподівання згасають. Повертаюсь - без нічого.

Поселився? Неси вазон та лампочки!

Нарешті заходжу в гуртожиток №1 Житомирського педагогічного університету імені І. Франка. Тут напрочуд затишно і приємно. Вражає кількість доглянутих рослин на підвіконнях. Ну, справжня оранжерея! І не дивно, адже студентам, які поселяються в гуртожиток пренеобхідно принести вазон і дві лампочки. Такою до новопоселених студентів є просьба коменданта гуртожитку Міли Томашевської. Поселення в гуртожитку №1 проводиться на диво спокійно і без довжелезних черг. Усміхнені студентки-першокурсниці процедурою поселення звдоволені. Відчувається атмосфера спокою та рідної домівки. Аж настрій покращується!

І наостанок -  гуртожиток №3 педагогічного університету імені І. Франка. При вході – майже євроремонт, навіть акваріум красується. Чисті і просторі кімнати очікують своїх господарів. Дещо, звичайно, потребує ремонту і всередині, наприклад, кухні.

Директор студмістечка Валерій Пономаренко охоче розповідає про старання, досягнення та плани на майбутнє гурожитського колективу. Основне завдання на цей час – добудувати студентський спортмайданчик.

На цьому завершую оглядини  житомирських гуртожитків. Перед очима постають то довгі черги, то усміхнені студентські обличчя, гуртожитські віднови і те, що потребує негайного ремонту.