Богатые житомиряне заселяют Заречаны

За останнє десятиріччя с. Зарічани помітно змінилося: тут зведено чимало гарних будинків. Але побудували їх собі не корінні мешканці села, а переважно багаті житомиряни. І нічого в цьому поганого не було б, якби сільська влада не ігнорувала і не порушувала права тих, хто живе тут здавна.

Неабиякі претензії до сільської влади має принаймні ініціативна група селян, котра на минулому тижні зустрічалася з представниками ЗМІ.

Для тих, хто не знає, нагадаємо, що Зарічани - це особливе село, так як знаходиться на околиці Житомира в живописному місці, де і лісовий масив є, і річка. Земля і нерухомість тут в неабиякій ціні, тому ця місцевість як магнітом притягує до себе житомирських олігархів, котрі упродовж останніх років вже досить глибоко пустили тут коріння, про що свідчить майже 200 2-3-поверхових котеджів вартістю $ 200-300 тис. Але поряд з фешенебельними палацами "нових" житомирян знаходяться звичайні будиночки "маленьких" зарічанців, велика частина яких народилася та виросла тут, відтак має таке ж право на землю та інші блага, як і тамтешні капіталісти. Однак життя показує, що права в даному випадку зовсім не рівні. Проте не будемо одразу заглиблюватися в приватні справи людей, насамперед ознайомимось із загальними претензіями ініціативної групи.

"Розумієте, це якась стіна, - у відчаї говорить Катерина Градовська. - Ми не можемо нічого добитись відносно вирішення нагальних проблем громади і особистих питань. Людей не пускають на сесії сільради, не дають витягів з рішень, залякують, кажуть, що ми не маємо права на збори. І все це виходить, звісно, від голови сільради Миколи Іваницького, який, раптом що, каже: "Звертайтесь до суду", а депутати нагадують, що і суд нам не допоможе. Де вихід? В референдумі щодо довіри чи недовіри голові і в разі отримання відповідного результату - вибори іншого? Але для цього потрібно зареєструвати ініціативну групу, що у компетенції нинішнього голови сільради, який, звичайно, не ворог собі і ніколи не буде спилювати гілляку, на котрій сидить. І саме так чинить пан Іваницький".

Наскільки успішно сільська влада вирішує соціальні питання? Свої, скоріш за все, успішно, а от громади…?

З'ясувалося, що активісти села ще з 1988 p. добиваються, щоб сільська рада виділила під будівництво дитячого садка, якого тут немає, 0,75 га. Тим більше, що на саме будівництво дитсадка одна з американських грантових організацій обіцяла дати 1 млн. 800 тис. грн. при умові, що буде рішення про його будівництво і виділення під нього землі до 1 липня 2008 р. На жаль, таке рішення було прийнято лише 20 серпня 2008 р. і обіцяні кошти не були надані.
Водночас у селі - понад 160 дітей дошкільного віку. З них лише 9 відвідують дитсадок, що до останнього часу знаходився в приміщенні місцевої старої школи. Всіх інших дітей батьки возять - хто в маршрутці, а хто й на джипах - до Житомира.

Так, дитячий садок для Зарічан - це болюче питання і, здається, що вирішується воно дуже вміло на чиюсь особисту користь.

"Характерно, що вже існував фундамент дитсадка, необхідно було знайти тільки кошти для подальшого будівництва. Але в 2007 р. фундамент було розібрано і вивезено в невідомому напрямку, - розповідає член ініціативної групи Наталія Клосович. - Земельна ділянка, що була колись виділена під територію садка, зменшилась з 75 до 5 соток. А де це бачено, щоб ділянки під соціальні об'єкти використовувались для чогось іншого. Землевпорядник нам прямо сказав: "Ми будуємо там котеджі". Хто ці "ми" - відомо. А ось я 9 років чекаю ділянку під забудову, моя мама - 30, брат - учасник бойових дій - на черзі стоїть 12 років".

Інші соціальні об'єкти в Зарічанах - також гаряча тема. Адже до цього часу в селі не побудовано сучасного фельдшерсько-акушерського пункту. А той, що існує ще з радянських часів, загальною площею 50 кв.м, не може задовольнити потреби села з населенням майже в 3 тис. чоловік. Немає тут також нормальної середньої школи, в якій мало б навчатися близько 300 учнів.

Що стосується можливостей волевиявлення громади, то і в цьому питанні існують проблеми. Адже як по-іншому можна розуміти лист-відповідь М.Іваницького Н.Клосович: "Встановлювати строки та проводити збори громадян - це компетенція сільського голови, підготовка і порядок денний також формується заздалегідь і обговорюється на сесії сільради, тому ніякої згоди на проведення зборів без підготовки на 22.03.2008 р. я не даю".

А якщо говорити окремо про земельні питання в Зарічанах, то це справжній темний ліс, можливо й, непролазні хащі, бо прозорість у вирішенні їх навряд чи існує. Адже в ході спілкування з людьми стало відомо, що є факти, з їх слів, коли земля в приватну власність передається з грубим порушенням чинного законодавства, і навіть… з підробкою документів, у т.ч. тих, що вже були здані в архів сільради. Так, декілька років тому житомирський бізнесмен, що, до речі, до недавніх пір, очолював один з фіскальних органів області купив корівники колишнього колгоспу с. Зарічани, а сільрада виділила йому безкоштовно (ніби-то для обслуговування корівників - 1,13 га землі). Нині корівників на цій території вже немає - тут зводяться будинки для "нових" українців.

Інформація ініціативної групи дає підстави допустити, що сільрада просто "кинула" й працівників Станишівського лісництва, що проживають біля села у лісовому масиві у відомчих багатоповерхових будинках.

"Справа в тому, що ще у 1990-х роках лісівники приватизували свої квартири, а земельні ділянки, що використовувалися для підсобного господарства, лишилися за лісгоспом, - розповідає пані Градовська. - А десь років 5 тому він (лісгосп) передав цю землю загальною площею 3,4 га Зарічанській сільраді, висловивши при цьому побажання в подальшому передати її на приватизацію працівникам лісництва. В кінцевому ж результаті сьогодні існують підстави говорити про те, що землю отримають зовсім інші люди. Наприклад, родина одного підприємця отримала дозвіл на розробку проекту приватизації земельних ділянок по 0,74 га".

Хтось з відомих колись сказав, що люди гинуть за метал. Думаємо, що земельні питання в Зарічанах стають близькими цьому вислову, тому що в окремих випадках набирають драматизму.

"При зустрічі з громадянами Зарічан стало відомо, що сільський голова та депутати сільради до цього часу не прийняли відповідне рішення щодо вирішення проблемних питань громади, які відносяться до компетенції сільської ради, - говориться в письмовій відповіді начальника головного управління земельних ресурсів у Житомирській області М.В. Чайківського жителям села. - У разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку".

Отже до суду?