Успіх як він є
Автор: Наташа, 02.04.2009, 14:07:56
У нашому суспільстві склався певний стереотип: він має гроші – він має успіх. Знаєте, що скажу? Брехня! Це суспільство захотіло так сприймати даний вислів. Можливо, йому так простіше, а можливо, й дійсно не розуміє що й до чого. Щоб трішечки спрямувати свідомість наших громадян у потрібне русло, запрошую у таку собі лабораторію людської психології. Уявімо себе вченими, яким потрібно створити рецепт для досягнення успіху. Для цього виберемо об’єкти дослідження. Розглянемо їх і візьмемо від кожного якісь складові. Нехай екземплярів буде 3 (так ми звикли, і буде з чим порівнювати).
Об’єкт А.
Його так і зватимуть – просто А. Він самодостатній і самозадоволений. Живе не у маєтку, проте двокімнатної у спальному районі столиці йому вже недостатньо. Його дні – це телефонні розмови, зустрічі, авто, затори, офіси і справи. А – людина ритму і праці. Головне у його житті – це задоволення від кожного кроку. Думкою оточуючих він не переймається. І те, що сусід катається на новенькому «Лексусі», на який він сам ще не заробив, є лише стимулом до подальшої активності. Оцінку оточуючих щодо свого існування вислуховує, але від неї йому потрібне лише схвалення і краплинка поштовху до аналізу. Все! Інше відкидає, бо не хоче ставати одним із стада з дублікованими цінностями. Із натовпу А виділяє впевнена хода і прямий погляд з-під вій, що так і кричить: «Ось я! Такий, вартий кращого!».
1\3 справи виконана. Інгредієнтами від першого об’єкта, безперечно, є впевненість у собі, гідна самооцінка, на яку оточення не зможе вплинути (як би не намагалось), і працелюбність.
Об’єкт Б.
Наш Б – звичайний учень сьомого класу школи своєї місцевості. Цей тиждень надзвичайно вдалий для нього. Позавчора він блиснув на уроці літератури своїми акторськими здібностями, чим викликав захоплення вчителя. Вчора розв’язав задачу «з зірочкою» і отримав заслужену «дванадцятку». А сьогодні забив гол у вирішальному футбольному матчі з паралельним класом. В очах друзів Б тепер герой. А сам пишається своїми досягненнями і на завтра готує грандіозний план втечі з уроку, продумуючи все до деталей, щоб ніхто не знайшов зачіпок і не зміг викрити справу під назвою «Як чкурнути з фізики». Таке секретне і відповідальне доручення не могли довірити нікому іншому, бо саме Б з пелюшок мріє бути таємним агентом на зразок Бонда або хоча б місцевим детективом. Він бачить за своєю спиною багато розкритих справ і вірить, що обов’язково дійте до мети. Хлопець думає про бажання і про їх досягнення, а не про складності, через які доведеться пройти, незважаючи на сусідку, яка постійно при зустрічі торочить, що з нього нічого путнього не вийде і що гіршого розбишаки, ніж Б, немає. Просто колись там він розбив їй шибку. Вона ж не знає, що сьогодні він - лідер. А та її шибка була цьому початком.
Що взяти від цієї дитини? Цілеспрямованість, сміливість і прагнення дійти до переможного кінця.
Об’єкт останній, він же – В.
Щоб не було гендерної дискримінації, пустимо під мікроскоп жінку. Не зраджуючи традиції, назвемо її В. Підійдемо зі сторони духовної, а матеріальне повісимо на її чоловіка чи припустимо, що вона вже його досягла. В - гарна і охайна, чудова господиня і найважливіше – прекрасна мама. Завжди поруч з дітьми, але ніколи не обмежує їх свободу. Дає поради, але не диктує, як робити. Привітна з друзями. Розуміє молодіжний гумор, дозволяє інколи прийти додому після дев’ятої або завалити вільні полиці ляльками і машинками. Діти В знають, що таке краса і культура, не з екрану телевізора чи картинок у глянці, а з театру, музеїв і квітучого заповідного парку. Та це не робить їх «ботаніками», як чуємо з уст підростаючого покоління, а прищеплює смак і виховує гідність. Сама ж В зовсім не є «квочкою» і запросто може пропасти на день з подругами у крамницях. Але у її домі завжди порядок, тепло, любов і готова їжа, від якої в захваті чоловік.
У вас з’явилось запитання: «До чого тут успіх?». В є взірцем, якому байдуже до суспільного стереотипу, з якого ми почали розмову. Компонентами від В у наш рецепт візьмемо молодість душі, а отже, прагнення розвитку, те, що рухається по життю згідно власних бажань і, звичайно, організованість, бо вона встигає усе.
Наші досліди завершено, препарат готовий. До речі, ви помітили, що склад неоднорідний і з різним процентним вмістом складових? Чому? Тому, що у всіх трьох об’єктів є спільні риси, а є індивідуальні (сподіваюся, ви їх помітили, і повторюватися немає сенсу).
Свою мікстуру я роздам кожному зустрічному, а рецепт розвішу на стовпах, якщо бачитиму у людині бажання йти до успіху, бажання сприймати себе і виправляти помилки у характері, а не змінювати свою сутність. Чомусь, розповідаючи про свій препарат, хочу порівняти його з таблетками для схуднення. Бачили колись осіб, які наївно вірять у їх дію? Поїли смаженої картопельки з немалим таким шматом м’ясця, кинули наверх десь 1\5 тортику, випили пігулочку, сіли склавши ручки і чекають. Смішно? А тепер погляньте на сірі маси у громадському транспорті чи просто на вулицях. Хіба не те саме? «Я хочу бути успішним, але й далі буду жити так, як живу», - ось і вся математика. У їх очах - турботи, скарги і незадоволення, яким давно варто крикнути: «Геть!» - і запустити у них блиск і радість від життя.
А тепер зазирніть у душу собі! Що там?
Автор: Наташа, редактор рубрики "Місто" на ЖЖ.info
Місто
| 02.04.2009
| Переглядів: 3912
Об’єкт Б. - недалекий персонаж, але від нього хоча б не верне. Його цілеспрямованість направлена на задоволення не надто високих потреб, але принаймні логічних і адекватних.
Об’єкт В. - класичний приклад "мамці". Навіть без натяку на емансипацію. "Сама ж В зовсім не є «квочкою» і запросто може пропасти на день з подругами у крамницях." - від таких компліментів хочеться плакати. Не розумію, яким боком сюди приплели театри і музеї. А... відповідність ролі модної дамочки вимагає. Ну та, куди ж в такому випадку без театру. "Спрага - ніщо, імідж - все".
Автор, намагаючись(?) зруйнувати один стереотип, блискуче демонструє інші. Варіант А - тотальна споживчо-меркантильна фіксація, варіант В. - класика сучасного бачення жінки в суспільстві.
Але мене турбує інший інтуїтивно прийнятний суспільний тезис, на якому базується автор і який він підтримує своїми прикладами. І з цього приводу я не можу не висловити таке питання: "А чому взагалі суспільна успішність подається такою незаперечною цінністю?"
Корвін.
Декілька постулатів (сподіваюсь, не сперечатимешся):
1. Людина - тварина соціальна;
2. Успіх є беззаперечною цінністю.(Хоча, якщо я правильно зрозумів твою думку - то успіх - поняття суто суб'єктивне.)
Отже - суспільна успішність є беззаперечною цінністю для тих, хто знаходяться у межах суспільства, а відтак визнають і приймають її. Таких людей 99,99%.
№1 і 2
Напишіть краще, я повчуся
"1. Людина - тварина соціальна; "
хм. я б сказав соціальна людина - тварина соціальна Тобто, кожен сам визначає міру бажаної залежності від соціуму. Є люди, які його взагалі уникають, їх справді мало. Є люди, для яких соціальне оточення не є об'єктом тотальної концентрації уваги і зусиль. Таких вже більше. Ті, що залишились - більшість, звичайно, але їх не 99,99%. Якщо текст розрахований на них - немає питань, але навіщо такі претензійні заяви типу "зламу стереотипів", "спрямування свідомості у потрібне русло"? Жвачка для жвачних, не більше.
"2. Успіх є беззаперечною цінністю" - дуже сумнівно. І, ти вірно мене зрозумів, це поняття глибоко суб'єктивне, імхо.
Із цих двох припущень, навіть за умови їх апріорної вірності, не випливає, що соціальна активність є базовою активністю. До тези номер один можна додати: "людина - тварина творча", "людина - тварина духовна". Думаю, ще можна довго продовжувати, аби було бажання.
Чому соціальна успішність важливіша за інші форми успішності мені так і не стало зрозуміло. І взагалі, всі ці формули успішності тхнуть комсомольськими змаганнями і новорусскіми понтами.
Как говорится "Жить хорошо, а хорошо жить - ещё лучше".
Очень хорошая и философская статья.
і ще-неварто намагатися навязати людям чужді їм думки та теорії, в силу своєї самодостатності переважна більшість людей відторгне їх навіть ненамагаючись докопатися до суті. А щодо сірості мас-так, це життя, життя в якому кожен грає свою роль, і суть не в тому обирає він її сам чи отримує від когось..прсто якщо,перше всі всерівно недосягнуть успіху, а друге-багато для кого поразка від невдалої спроби слугує тяжкою перепоною на шляху до нових спроб...людина, як сказали-тварина соціальна, але в сірій масі соціуму, якщо придивитись, можна розгледіти незлічену кількість яскравих кольорів індивідуальностей...