Кома в декомунізації Кіровограда

Нещодавно, 2 червня, голова Верховної Ради України Андрій Парубій обіцяв «поставити крапку» в процесі декомунізації української топоніміки. Саме цього дня парламент мав нарешті перейменувати багатостраждальний Кіровоград. Проте цього вкотре не сталось. Попри присутність у залі конституційної більшості, все, на що спромоглись депутати – це провести судову реформу. Активісти, які приїхали з Кіровограда під ВРУ підтримати перейменування міста на Кропивницький, поїхали додому ні з чим.

Ні з чим розійшлись і мітингувальники в Кіровограді, яких вкотре зігнали з заводів на площу перед Кіровоградською міськрадою проросійські бізнесмени для підтримки назви «Єлисаветград». Причин було дві: по-перше, депутатам було не до перейменувань і не до Кіровограда. Питання судової реформи затьмарило все інше.

По-друге, депутатів від БПП активно переконував дочекатись рішення Кіровоградської міськради з реакцією на запропонований варіант їхній представник – Костянтин Яриніч. Саме він подав на розгляд Кіровоградської міськради три проекти рішень, якими пропонував кіровоградським депутатам вдруге висловитись з приводу зареєстрованого у ВР проекту постанов – про перейменування Кіровограда на Єлисаветград, Свято-Єлисавет та Кропивницький. І питання це мало бути розглянутим наступного дня – 3 червня.

Кіровоградським депутатам, однак, також було не до того. Попри чисельні мітинги прихильників різних варіантів, міському керівництву тоді не вдалось відволікти увагу громади від нагальних проблем, таких як закриття пологового будинку та робота комунальних служб.

3 червня керівник фракції «Наш край» Андрій Табалов запропонував на розгляд міськради питання звіту заступників міського голови. Але мер відмовився вносити пропозицію в порядок денний і навіть ставити її на голосування, чим порушив норми регламенту. Більшість депутатів відмовились голосувати за порядок денний без запропонованого питання. Засідання завершилось, так і не розпочавшись…

Цим подіям передувала важлива заява Петра Порошенка про те, що декомунізація не може вилитись у повернення імперських назв. Президент пообіцяв не допустити повернення царських імен в українських топонімах. Заява стосувалась передусім російської цариці Єлисавети і нашого міста.

Перед засіданням сесії відбулась розмова ветеранів АТО з міським головою Райковичем, нардепом Яринічем та керівником фракції БПП у міськраді Волковим. Воїни нагадали своїм візаві про позицію Президента, і всі троє змушені були привселюдно відмовитись від ідеї просуванняназви Єлисаветград. Проекти рішень про підтримку відповідних варіантів були зняті з проекту порядку денного сесії.

Заяви нардепів Савченко, Ляшка, Соболєва, Горбунова також визначили позиції їхніх партій в даному питанні, тобто партії ВО «Батьківщина», РПЛ, «Самопоміч» та «Народний фронт» вкотре виявили  готовність проголосувати за назву Кропивницький.

Позиція Опозиційного блоку також відома. Сергій Ларін зареєстрував проект рішення за Єлисаветград і підкріпив свою ініціативу даними соцопитувань.

Андрій Табалов черговий раз озвучив позицію партій «Наш край» та «Рідне місто». Вони не збирались підтримувати жодну із запропонованих назв, доки не буде проведено законного місцевого референдуму з даного питання.

Представники місцевої БПП опинились перед дилемою: кого підтримати? Лідера своєї партії Петра Порошенка чи свого неформального лідера Сергія Ларіна? Вибір вкотре зупинився на другому. Проте, щоб це не було зовсім явно, була обрана перевірена часом стратегія затягування процесу.

Що довше відкладається питання перейменування Кіровограда, то більше часу на роботу з депутатами й електоратом мають проросійські лобісти. То сильніше діє пропаганда. То сильніший розкол у кіровоградській громаді. То ефективніше можна маніпулювати громадською думкою. То вищі шанси в майбутньому таки протягнути проросійську назву… А для цього треба «завалити» Кропивницький.

І от, 10 червня, коли сесія міськради все ж відбулась, депутати прогнозовано «не підтримали» перейменування міста на честь видатного земляка. З трибуни лунали зухвалі образи в бік батька професійного українського театру з вуст тих, хто ще вчора брав його ім’я на свої знамена як «геніального єлисаветградця»…

Тож з «кіровоградськими порошенківцями» все зрозуміло. Проте не зрозуміло лише, на чий же бік стануть, зрештою, депутати Верховної Ради із фракції «Солідарності»? Чи будуть вони солідарними зі своїм Президентом? Чи й далі підспівуватимуть екс-регіоналам з Опозиційного блоку?

Коли народні депутати все ж поставлять крапку в питанні декомунізації Кіровограда? Коли на мапі України з’явиться Кропивницький?..

Дмитро Сінченко