Вінні-Пух був видатним філософом

Філософська посмішка

Відомий італійський філософ-марксист Антоніо Грамші в роботі «Тюремні зошити» написав, що людей не філософів не буває. Про це лише вони не знають. Не знав про це і Вінні-Пух… Лише П’ятачок здогадувався. Ми зустрілися вчорашнього вечора з П’ятачком в кафе неподалік від нашого університету, щоб підтвердити чи спростувати наші підозри.

«Хоч Вінні-Пух не зовсім справжня людина, а лише плюшевий ведмедик з тирсою в голові, але без сумніву він – справжній філософ» - стверджує П’ятачок, смакуючи за столиком свіжезвареною кавою.

«Спочатку, як першовідкривач, як Фалес чи Анаксімандр, - згадує поросятко в ексклюзивному інтерв’ю «ЖЖ», - він турбувався натурфілософськими проблемами – досліджував буття навколишнього світу в предметному вираженні бджіл («это неправильные пчёлы и делают они неправильный мёд» - прим. ред). Потім перейшов до більш теоретичних та менш небезпечних філософських питань – почав досліджувати мед та есенціальну сутність мовленнєвого дискурсу.

Не вірите? – питає у нас П’ятачок. - Наведемо цитату: «Мед – это очень уж дивный предмет!» В цих словах Вінні-Пух, як серйозний науковець в серйозному дослідженні, виділив з об’єкту - буття - предмет дослідження -мед, тим самим пізніше виокремлюючи детерміновану (обумовлену - прим. ред.)  цим предметом проблему філософської розвідки.

«Каждая вещь или есть, или нет…» Ми бачимо, що перед тим як зайнятися проблемою відповідності семіосфери об’єктивній реальності мій друг Вінні-Пух демонструє себе свідомим науковцем – він описує теоретичні розробки з цього питання, відомі до нього. В цих словах він згадував Арістотеля з його формальною логікою, направленою проти софістів. Ведмедик майже дослівно повторював перший закон формальної логіки, про те, що один і той самий предмет в одних і тих самих відношеннях в одному і тому ж самому часі не є своєю протилежністю (А не є -А – прим. ред).

«А мёд? Я не пойму в чём секрет?» - продовжував Віні по дорозі до віслюка, актуалізуючи проблему дослідження. Він, цей неперевершений геній філософської думки та поетичного слова, питав в чому ж є секрет, тим самим показуючи, що і проблеми пізнання, питання гносеології йому не були байдужі» – згадує П’ятачок.

«І на кінець апогей дослідження Пуха - «Мёд, если есть, то его сразу нет!». Перед цим простим смертним ведмедем встав цілий спектр запитань: про відповідність буття і сем людського мовлення, про співвідношення діалектики мови і діалектики об’єктивної реальності. І я пам’ятаю, як він, відсторонивши мене та споглядаючи у даль горизонту, майже як Хайдегер, готовий був вигукнути в шаленому науковому запалі, що «Мова – це дім Буття» і що всі секрети останнього просвічують крізь неї!» - піднесено закінчив П’ятачок, помовчав секунду і вийшов з кафе.

На столику він залишив записку:

«Для читачів «ЖЖ»…

Якщо голова з «сопелками и пыхтелками, жужалками и опилками» хоч трошки задумувалася над життям, то наші голови вже точно повинні інколи це робити».

записано зі слів П’ятачка Василем Муравицьким

http://muravitskiy.com/index.php/science/50-filosofzametki/48-vinni.html