ЖЖ інфо » Статті » Авторская колонка » Сергій Харчук |
Сергій Харчуквсе статьи автора |
Ви помічали, замислювались як нас свідомо і цілеспрямовано деградують? З нас роблять дебілів.
На цю думку мене наштовхнув концерт «мега популярного Дзідзьо» у Житомирі, який збирає аншлаги. Я був шокований (я й так по життю "шокований", близькі люди знають) як зал, серед якого були десятки дітей співав «мені кобіта не дає»,
«Заходжу в магазин на пиво розливне,
Без лівчика мала його там продає.
Просвітчується всьо, так чьотко бачу їх,
От іменно за то, я люблю всіх чувіх.
Ха-ха-ха без лівчика мала,
В неї через майку чьотко видно два круга.
Ха-ха-ха, а кльова та мала,
В якої через майку через майку чьотко видно два круга,
Ха-ха!»Чого нас вчать такі пісні? Чого вчать дітей такі пісні? А молодь – це ж основний його глядач, СПОЖИВАЧ!
Мало того що кожен перший (так не другий) кліп знятий нашими і не нашими кліпмейкерами показує одні сіські–піскі, так тепер ще й діти співають про ці сіські-піські. Жаххх…
iPhone. І не важливо якої моделі. Напередодні свят народжень Ісуса і Нового року певно мільйони людей мріяли отримати у подарунок отой айфон чи айпед, як колись я мріяв про тетріса, а хтось про тамагочі.
О, великий iPhone! – геніальне творіння Джобса і К. - ти робиш наше життя простішим, а нас тупішими. Люди перестають спілкуватись вживу, вони не відрізняють віртуальність від реальності, вони вже не отримують насолоди від живого спілкування одне з одним, вони отримують насолоду від айфона/айпеда, що раз то нового.
На дня. Київ. Ріг вулиці Богдана Хмельницького\ Хрещатика – точка з «легендарною київською перепічкою» (сосиска у тісті), я стою в черзі. В очі кидаються двоє хлопців – вони сидять у вітрині якогось пивного закладу (певно паб) чекаючи на замовлення – вони прийшли удвох, вони знайомі між собою – знаєте що вони роблять? – кожен втупивсь у свій айфон. Вони не спілкуються між собою вживу, вони спілкуються з айфонами - а навіть коли між ними і виникла розмова – ніхто не випустив з рук айфон.
«Я прокидаюсь і хапаю його і лягаю з ним» – це не вигадки, це вже реальність. Періодично хлопці показували один одному щось у тих своїх айфонах. Ми деградуємо....
Для чого думати? Для чого собі ускладнювати життя? Гаджети створенні для того щоб полегшувати наше життя! Я це все чув.
Ми перестали рахувати в умі, ми перестали запам'ятовувати дати народжень близьких людей, у нас покращується настрій від «Лайка», і нам сумно якщо ніхто не лайкнув нашу нову фотку суші, фейса у дзеркалі, а ще гірше – видалився з друзів у соціальній мережі - це просто трагедія!. Так, саме така зараз молодь!
В тому ж Києві в той же день на вул.Богдана Хмельницкого кількома годинами раніше мене розвеселила жінка з чоловіком яка тримала у руках айпед у рожевому чохлі з відкритою картою Києва і ніяк не могла зрозуміти де вона на цій карті. З рештою вона закрила дивопланшет і звернулась за допомогою до живої людини – перехожого.
Чого приховувати – у мене теж є цей клятий айфон. А в ньому є ще така клята програма – фотосоціальна мережа, доволі популярна – Instagram – і у ній люди викладають фотки своєї їжі, ніг, пальців, облич у туалетах, пів-обличь пейзажів, і всього що здається їм прикольним, незвичним і таким що його потрібно обов'язково сфоткати, підрихтувати і поділитись з ближнім своїм – для лайка.
Оці фотографії нігтів, суші, хмарок, машинок, себе на фоні з церков з підписом що "головне там вірити" чи "бути тим" якось мене настільки роздратували що я сидів кілька хвилин видаляв з неї всі свої фото, а потім видалив і цю програму.
Через деякий час я її встановив знову – цікавість взяла гору – а що там нафоткали і виклали поки мене тиждень не було? Дивлячись на фотопотік деяких своїм знайомих у мене складається враження що вони працюють на Instagram чи заробляють там якимось чином гроші – це за день з десяток фото по яким я знаю де людина була, що їла, з ким їла, де зараз. Вона стала відкритою для світу, ми стали відкритішими. Нас деградують!?
Повертаючись до дзідзьо – на його концерті було багато молоді з айфонами, айпедами, іншими смартфонами і планшетами – деякі настільки дуріли що вийшовши на сцену танцювати з ним не могли випустити з рук планшета\смартфонами і мізками і очима були теж 100% у ньому. У них була боротьба - приділити себе кумиру чи гаджету?
Планшет теж перевернув світ, ми трохи подуріли., нас трохи деградують.
А ви вже бачили це відео?
Кто мы?
По небольшому опыту знаю, что те, кто желает быть зависимым от потребления, стал таковым, а кто не хочет - не стал.
Что вы подразумеваете под деградацией, и что именно вы видите в этом плохого?
Но вижу в Опрощении и прочих дауншифтингах много разумного.
Свободное отношение к явлениям - выход за пределы явлений.
Как-то так...
https://www.youtube.com/watch?v=6ccbXPpbvts
Или как-то так )))
п.с. + за Игоря Фёдоровича
http://ru.wikipedia.org/wiki/Бардо_Тодол