Ліфт – це наше спільне майно.

У Житомирських ЗМІ, інтернет – виданнях, на форумах вже тривалий час обговорюється тема житомирських ліфтів. Одне з болючих питань – це ліфтові картки. Велика кількість мешканців та користувачів ліфту негативно сприймають це введення. Чому ж  така реакція населення?

         Але, все по черзі, з самого початку.

         Згідно з 382 статтею Цивільного кодексу, власники квартир будинку є співвласниками ліфту – він належить їм всім на праві спільної сумісної власності. Тобто, всі повинні розуміти,що ані ЖЕК, ані ЖБК , ані виконком чи Кабмін не є власниками ліфтів, як мінімум у 95% житлових будинків країни.

Згідно зі статтями 322 та 323 Цивільного Кодексу , власник зобов'язаний утримувати своє майно і це стосується в повній мірі і спільного майна, у тому числі – ліфтів.

        Власник (співвласник майна),  згідно ст.360 Цивільного Кодексу, зобов'язаний  брати  участь  у  витратах  на управління,  утримання та збереження  спільного  майна. Стаття 369  ЦК чітко визначає, що розпоряджання майном,  яке є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Тому, цілком правильним є пояснення представників місцевої влади стосовно визначення питання - у який спосіб користуватися ліфтом. Це є прерогатива власників квартир і співвласників цього ліфту.

Багато кому не подобається карточна система, бо всі звикли,що оплата за житлово-комунальні послуги йде з розрахунку майнової частки (загальної площі квартири), в тому числі і за ліфт. Безумовно, оплата за прибирання будинку та території, ремонти та таке інше логічно розраховувати від майнової частки власника. Але, чи буде більш справедливим те, коли людина має право вибору, у даному випадку: їду – за це плачу, не їду – маю економію коштів, а не сплачую за когось. Тому я особисто  є щирим прихильником  введення на окрему послугу – «користування ліфтом»  такої системи, яка  за всіма ознаками  є  більш справедливою.

        Я не хочу обговорювати вартість поїздки, чи картки загалом. У нас є достатньо  відповідних організацій, які переймаються такими питаннями. Це і антимонопольний комітет, і інспекція по цінам, і захист прав споживачів і відповідний департамент міської ради. За бажанням, завжди можна отримати інформацію про складову вартості поїздки (чи ліфтової картки)..

          Взаємовідносини між ліфтовою організацією та власниками ліфтів ( у нашому випадку ці повноваження управителів покладені на ЖЕК, ЖБК,ОСББ,УК) відбуваються на підставі Договорів про повне технічне обслуговування ліфтів. Тариф на це обслуговування  затверджується  виконкомом міської ради. Підставою для розрахунку тарифу є  Наказ № 369 від 09.11.2006 «Про затвердження Порядку встановлення вартості
технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.  Даним Наказом визначено:

          Вартість технічного  обслуговування  ліфтів  НЕ  включає  суми витрат на:

     - роботи капітального ремонту;

     - будівельні та електромонтажні роботи; 

     - роботи, пов'язані   із   заміною   чи   доробкою   вузлів  та електричних  схем,   які   не   відповідають   вимогам   безпечної експлуатації ліфта;

    -  роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій,  навмисного пошкодження,    порушень     правил    експлуатації    та    норм  енергопостачання, крадіжок обладнання;

     - експертні обстеження   та   повні   періодичні   планові   та позачергові технічні огляди.

          Тому, всі ми повинні розуміти, що користування ліфтом за карткою чи без неї, не включає у її вартість всі вище перелічені роботи. Тариф, який ми сплачуємо (так звана квартплата) або наявність ліфтової картки не передбачає коштів на такі роботи. А якщо коштів не передбачено, то зрозуміло, що ніхто виконувати роботи задарма не буде. Тому є безпідставним вимагати виконати ці роботи від ЖЕКу, ЖБК, ОСББ чи  УК.

          Безумовно, враховуючи що більшість наших ліфтів досягли 25 річного терміну експлуатації і підлягають проведенню відповідних експертиз та капітальних ремонтів, місцева влада і державна не може стояти осторонь ліфтової проблеми. Потрібне цільове виділення коштів за Програмою реформування ЖКГУ  і потреба їх визначається сумою з великою кількістю нулів, тому що заміна одного ліфта (або повний капремонт) коштує від 200тис.грн. Лише у нашому місті на це потрібно, вже зараз, як мінімум 100млн. гривень. Зможемо ми отримати чи за який час акумулювати такі кошти – це питання іншого порядку.

          Я хочу зупинитися на технічній частині обслуговування ліфтів. Перелік робіт, які повинні виконувати фахівці спеціалізованого підприємства, визначений п.1.1.17.  Наказу №150 від 10.08.2004. Саме ці роботи повинні бути виписані у Договорах між управителями будинків та обслуговуючими ліфти підприємствами. Саме за це обслуговування всі ми сплачуємо (за карткою чи без неї) і маємо всі права вимагати, щоби ці роботи виконувалися своєчасно і якісно.

          І, насамкінець, хочу в черговий раз побажати всім звикати до статусу відповідального власника, не соромитися  знати свої права та обов’язки, не бути байдужим до співвласності  і не чекати приходу добробуту у наші оселі від появи якогось «фантомного дяді  з товстим гаманцем»...

           Все в наших власних руках і головах!