Чому ми вирішили створити ОСББ « Іларіонівська-16?І що з цього вийшло.

"Ідея прийшла не спонтанно, а в  результаті спільних багатоденних обговорень  з мешканцями будинку з цього приводу. Обговорювалась безліч можливих варіантів: як «за», так і «проти». Ми з дружиною навіть розглядали питання щодо продажу квартири і переїзду в інше місце. Але куди? Взяти і переїхати в такий самий або подібний багатоквартирний будинок? Але ж ми звикли до цього будинку, який знаходиться в центрі міста, до  сусідів…Тому ми  вирішили боротися за гідне життя і прийшли до  висновку, що потрібно спробувати створити об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – ОСББ.

            Щоб всім була зрозуміла ситуація в якій ми опинились, необхідно розповісти про стан нашого будинку у 2006 році, перед  створенням ОСББ. До цього, більш ніж двадцять п’ять  років наш будинок «обслуговував» ЖБК «Полісся». Будинок в центрі м. Житомира знаходився в жахливому, майже в аварійному стані. Побутові відходи вивозились 1-2 рази на місяць шляхом завантаження на трактор вилами. Весь двір був закиданий сміттям, сморід стояв нестерпний. В підвальному приміщенні накопичувались каналізаційні стічні води та фекалії, тому що сантехніки кооперативу, напевне аби не ремонтувати проблемні місця каналізації в підвалі, частину каналізаційних труб просто викинули. Як результат – хмари комарів, щури, нестерпний сморід у під’їздах і навіть в квартирах.  Стіни від вологи в під’їздах тріскалися та обсипалися і на них з’явилася пліснява.

Про безпеку життєдіяльності годі й говорити.  Двері в електрощитові були зламані і замість запобіжників - «жучки». Декілька разів в підвалі, під’їздах і електророзподільних щитках на поверхах біля квартир горіла електропроводка , навіть  викликали пожежників.

Як результат тривалого підтоплення підвалу, четвертий під’їзд почав відокремлюватись від будинку. Зовні наш будинок мав такий вигляд, ніби вчора  закінчилась війна. Прибудинкова територія поросла бур’янами і перетворилась в звалище сміття : за 2 місяці до створення ОСББ кооператив звільнив двірника. Газонів і квітників не було ніколи. Більше року не працювали ліфти. Десятками років не проводився ремонт під’їздів. Капітального ремонту вимагав дах, який протікав в багатьох місцях, вода заливала ліфтове обладнання і вони регулярно виходили з ладу. Мешканці дев’ятих поверхів були в розпачі. Будь які, навіть неістотні опади, приводили до протікання стелі у квартирах, а інколи аж до сьомого поверху.

            Загальнобудинкова запірна арматура та засувки не діяли взагалі. Щоб перекрити воду у будинку хоча б для залатування гнилих труб, необхідно було відключати від водопостачання пів - житлового району на магістральному водогоні. З мешканцями будинку   угоди про обслуговування не укладались, аби вони не могли висунути будь-яких претензій. Як використовувались наші гроші, проконтролювати було неможливо, тому що з усіх 34 будинків, що обслуговував цей, так званий «балансоутримувач»,  все йшло на один рахунок, кошториси не складались і в міській раді не затверджувались, як цього вимагав  статут кооперативу. В ньому взагалі  про послуги по обслуговуванню будинків, проведення капремонтів не йшлося, мова одна – «платіть» і все. Фінансових звітів про використання коштів нам не надавалося роками. Замучили і постійні побори при вирішенні будь-якого питання в кооперативі. Ми не могли більше цього терпіти. Соромно було запросити  до будинку гостей, принижувалась наша людська гідність.

Таким чином, виходячи з ситуації, що склалася, було прийнято загальне рішення про створення об’єднання співвласників і вихід з ЖБК.

Але не так сталося, як гадалося. Одне діло вирішити, а друге - впровадити це рішення в життя. От тут і виникли перші труднощі. Потрібно відмітити, що наш будинок не «жеківський», а кооперативний. Тридцять років тому вчителі, медики, працівники бюджетної сфери на власні пайові кошти побудували кооперативний будинок, тому що отримати державне житло було дуже важко. Ми, повні власники квартир наразі опинилися ніби поза законом. Власники державних квартир, які до речі будувалися в тому числі і за наші податки, приватизували свої квартири безкоштовно і нині знаходяться в більш вигідних умовах – їх права захищені низкою законів України. Статут же нашого кооперативу базується лише на ЗУ «Про кооперацію» і , як це не дивно, не передбачає самостійного виходу членів із кооперативу. Чи не парадокс? Ми за власні гроші побудували будинок, утримуємо його, а нас з кооперативу не випускають. Ось таке собі «кріпацтво».. Нібито потрібно рішення правління та загальних зборів членів ЖБК (їх понад 3 тис.), які згідно Статуту проводяться один раз в 2 роки. Все зводилося до того, щоби під різними приводами розпочати в судах багаторічну справу, а тим часом надалі стягувати з нас немалі кошти на своє утримання. Але ініціативна група, отримуючи підтримку майже всіх власників квартир в нашому будинку, все-таки вирішила розпочати боротьбу з ЖБК. Ми  розуміли, що сили  нерівні. За керівництвом ЖБК стояв потужний адміністративний і фінансовий ресурс, а на нашій стороні – тільки велике бажання жити по – людські. Як тільки ми звернулися до суду і виграли судову справу у першій інстанції, супротивна сторона зрозуміла що це серйозно. Почалися різноманітні скарги щодо не легітимності ОСББ та численні перевірки різних контролюючих органів. Не буду розлого описувати всі епізоди нашої боротьби. Може колись напишу про це окремо. Та й це буде цікаво лише юристам. Зазначу тільки, що зверталися ми  і в облдержадміністрацію, і до голови уряду, і до президента. І врешті решт виграли справу в усіх можливих в державі судових інстанціях, включаючи Верховний Суд України. І ось нарешті, 10 серпня 2010 року ми отримуємо цей такий бажаний для нас документ – так званий «баланс» будинку.              

         Цікаво відмітити один епізод, свідком якого я випадково  став в той день. Підписавши всі необхідні документи щодо передачі нашого будинку з  балансу ЖБК на баланс ОСББ, представник ЖБК, спускаючись по сходам облдержадміністрації (в  одному з кабінетів якої і відбулося підписання) в розмові з представником міської влади зазначив, що більше такого допускати не можна, бо розвалиться кооператив. На що його співрозмовниця відповіла приблизно наступне: «та хай вже покерують ці сумашедші, я думаю, що це ненадовго. А більше ми нікого не відпустимо». Не думайте, що ці службовці такі кровожерні. В їх словах є відповідна логіка і здоровий глузд. Далеко не кожне правління ОСББ у нас в Житомирі та й не тільки в Житомирі, діє успішно. Є, на жаль, факти коли до правління ОСББ обирається така частина мешканців, яку цікавлять лише власні меркантильні інтереси або персональні преференції, але не сама суть ОСББ. У такому випадку  мешканці цього житлового комплексу виявляються кинутими напризволяще. Можете уявити наслідки. І тоді вже з’являється великий головний біль у представників міської влади. Тому власне я рекомендую обирати керівництво ОСББ з числа тих, що вже мають певний авторитет, знання, а ще, бажано, позитивно зарекомендували себе у ролі «старшого будинку» чи будинкового активу.  

Завдяки запровадженому режиму суворої економії зібраних коштів, використання їх виключно на потреби нашого будинку, а також при певній допомозі фінансовими ресурсами з боку міської влади нам вдалося налагодити  процес безперервного оновлення інфраструктури будинку та наведення порядку на прибудинковій території.

Зокрема, розбили квітники та посіяли газони. Виготовили та встановили  архітектурні форми для квітів Облаштували дитячий майданчик. Провели часткове кронування дерев. Будинок оновився зовні, пофарбували труби газопроводів, навели порядок в машинних відділеннях ліфтів, теплових вузлах, відремонтували входи в підвали, входи в будинок, відремонтували фундамент. Вжили невідкладних заходів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності, частково замінили електромережу, електролічильники, відремонтували каналізацію, 3 дні відкачували фекалії з підвалу, після чого провели дезінфекцію і дератизацію. Як результат, зникли гризуни,  комахи і сморід. Було налагоджено освітлення при входах в під’їзди, проведено ремонт під’їздів. Відремонтували лави для відпочинку. Доручили збір та вивіз сміття зі застосуванням сучасної техніки у спеціалізованого підприємства. Замінили частину труб холодного та гарячого водопостачання на пластикові, відремонтували будівельну частину ліфтів на даху будинку та й сам дах. Відремонтували та частково замінили запірну арматуру. Займаємося облаштуванням офісу ОСББ. Наразі своєчасно проводяться всі необхідні роботи по обслуговуванню будинку. Всі питання життєдіяльності будинку регулярно обговорюються на засіданнях правління, де приймаються відповідні рішення.

Однак не думайте, що у нас все чудово. Є проблеми і доволі серйозні. Інколи  вислухавши безпідставні претензії, навіть думаєш - для чого я взявся за цю невдячну роботу? А потім, пройдешся по впорядкованому подвір’ю, зайдеш в затишний під’їзд і охолонеш...

Аналізуючи свою практичну діяльність на посаді голови правління (а я з минулого року згідно чинного законодавства є посадовою особою) хочу поділитися певними міркуваннями.

 Всі негаразди, які ускладнюють нашу роботу, можна умовно поділити на дві категорії.

Об’єктивні, в першу чергу, пов’язані з недосконалістю, я б навіть сказав недолугістю нашого законодавства, яке стосується ОСББ. Є дуже багато різноманітних колізій та інших чинників, що суттєво ускладнюють нашу роботу.  Чудово розумію, чому не усуваються ці проблеми. Є певні, доволі впливові люди, яким це вигідно. Серед об’єктивних явищ потрібно відмітити також те, що в одному будинку, навіть на одному поверсі живуть  люди, які хочуть мешкати в нормальних, людських умовах і люмпени, які в основному заклопотані пошуком горілки і це є метою їх життя. Задля її досягнення у  вхід йде все, включаючи наше загальне і спільне майно. Якщо, як кажуть, в «цивілізованих країнах» це питання вирішується в правовій площині досить просто, то у нас, на жаль, це практично неможливо. Пригадую вичитаний в Інтернеті коментар щодо того, як отримують громадянство в Швейцарії. Там треба в МВС протягом кількох років надавати позитивні характеристики від сусідів. Нам би так...

Однак є і інші речі цілком суб’єктивного характеру, які істотно ускладнюють наше життя. Наприклад, це стосується  такої категорії мешканців (ми їх називаємо марсіанами ) яким абсолютно байдуже, що робиться в будинку і біля нього. Всі їх думки працюють тільки в напрямку того, як би якомога менше платити за послуги, а ще краще, не платити взагалі. Не зважаючи на те, що у нас, наприклад,  плата за утримання будинку та прибудинкової території одна з найнижчих в місті. З такими людьми потрібно багато працювати індивідуально, навіть застосовуючи судові позови та накази. А на це потрібен час і велике терпіння.  

Однак головне, чого ми домоглися за декілька років - це визначилася  більшість мешканців, що хочуть жити нормально, отримувати якісні житлово-комунальні послуги, яким небайдуже їх спільне майно та нагальні проблеми будинку.

 І з кожним роком таких людей стає все більше."

Голова ОСББ "Ілларіонівська-16" (вул. Котовського,буд.16)

Городілов О.В.