Інтерв'ю РБК -Україна з Тетяною Монтян.

Тетяна Монтян — відомий український юрист-адвокат, член Національної ради  з питань функціонування об`єднань співвласників багатоквартирних будинків при Кабiнеті Міністрів України. Про причини відсутності в Україні прозорого ринку компослуг, про неправове поле роботи ЖЕКів, а також протизаконні акти Київради та інших органів місцевого самоврядування Монтян розповіла в  інтерв’ю РБК -Україна.

РБК-Україна: Чому досі в Україні толком ніхто не розуміє, що таке управління спільним, неподільним майном, зокрема — багатоквартирним будинком?

Тетяна Монтян: Тут немає нічого складного, але потрібно володіти базовими навичками абстрактного мислення. Потрібно розуміти, що машина, придбана в шлюбі, належить чоловікові і дружині — по 50% на кожного, хоча і залишається фізично неподільним об’єктом. Людина, яка це розуміє, вважатиме абсурдом, якщо їй раптом заявлять, що ця машина цілком є власністю сусідньої СТО.

Так само — з багатоквартирним будинком. Якщо ця квартира належить мені, інша — моєму сусідові, а магазин на першому поверсі — ТОВ «Ромашка», то весь будинок не може належати ні ЖЕКу, ні мерії, ні державі. Він може належати тільки всім цим фізичним та юридичним особам, яким належать квартири та інші приміщення в будинку. В цьому сенсі багатоквартирний будинок, як спільне володіння власників квартир, нічим не відрізняється від машини, придбаної чоловіком та дружиною.

РБК-Україна: Але офіційна логіка, яка насаджується в народі, полягає в тому, що квадратні метри всередині стін — ваші, а все, що за дверима — комунальна власність. Отже, весь будинок — теж комунальна власність.

Тетяна Монтян: Це не офіційна логіка, а протизаконна нормотворчість місцевих органів влади по всій Україні. І в Цивільному кодексі, і в законі «Про приватизацію державного житлового фонду…», і в рішеннях Конституційного суду прямо і недвозначно сказано: все, що за дверима квартир, а також несучі стіни і загальнобудинкові комунікації, в тому числі, наскрізні труби в межах квартир, є спільною власністю власників квартир та інших приміщень в будинку.

Сьогодні власникам квартир належить лише повітря між капітальними стінами і внутриквартирні перегородки. А органи місцевого самоврядування ухвалюють беззаконні рішення, в яких оголошують всі будинки, які не є ЖБК і в яких не створені ОСББ, комунальною власністю.

РБК-Україна: Чому люди погоджуються з таким беззаконням?

Тетяна Монтян: Тому що з приватизацією в нашій країні вийшла велика промашка. Через це люди і не знають, що вони є співвласниками будинків, в яких володіють своїми квадратними метрами.

Причому, спочатку все йшло просто чудово. Коли в 1989 р. було оголошено про початок приватизації державного житлового фонду, діяла постанова Радміну УРСР № 142, згідно з яким квартири громадянам продавали, а не віддавали задарма; як частини будинків, а не у відриві від цілісного майнового комплексу, яким і є багатоквартирний житловий будинок. Земля, звичайно, тоді була вся державна, але, тим не менш, фактично викуповувалося право постійного користування цією землею.

Я досі у своїй практиці зустрічаю правовстановлюючі документи тих часів — договори купівлі-продажу, згідно з якими людина, яка викупила квартиру в 1989-92 рр., є власником не просто квартири такої-то в будинку такому-то, а певної частки такого-то будинку як цілісного майнового комплексу.

РБК-Україна: Але чому люди не знають, а якщо знають чи здогадуються, то не хочуть або не можуть зрозуміти, що вони, а не ЖЕКи, не мерії, не держава є співвласники будинків?

Тетяна Монтян: Для цього потрібна здібність до абстрактного гуманітарного мислення. Незначні 2% людей, здатні до глибокого розуміння цих юридичних абстракцій, повинні встановлювати правила гри, а люди, далекі від юридичних абстракцій, повинні ці правила засвоїти.

Це не означає, що інші 98% населення — тупі або недалекі люди. Я ж не страждаю від того, що у мене немає слуху, я не вмію малювати, не знаю, що таке валентність або імбридинг з кросинговером. Як казав Ейнштейн: «Якщо рибу оцінювати за її здатністю лазити по деревах, то вона все життя проживе, вважаючи себе повною дурепою».

Нерозумно змушувати всіх підряд займатися невластивою їм інтелектуальною діяльністю, вникати в усі ці юридичні абстракції. Але проблема полягає в тому, що ті 2% популяції в Україні, які розуміють, про що ми зараз говоримо, повернули собі на користь закономірне тотальне нерозуміння решти населення. Вони жиріють на цьому нерозумінні, тому що їх цікавить виключно короткострокова перспектива «видоїти» ЖКГ тут і зараз, а коли будинки попадають — нехай хоч трава не росте.

У країні утворилася справжня комунальна мафія, яка системно грабує людей, які перебувають в темряві й невігластві, патерналістськи налаштоване населення, яке нездатне осягнути концепти майнових прав. А тим часом у цього населення забирають власність, що коштує значно дорожче, ніж подачки у вигляді субсидій, епізодичні «безкоштовні» ремонти та інша «благодійність».

РБК-Україна: І це верхівка айсберга…

Тетяна Монтян: Верхівка цього айсберга, на відміну від інших галузей, — це місцеві органи влади, які безпосередньо контролюють процес доїння. Це не верховна влада, у якої немає ресурсу змусити кожен ЖЕК поділитися з нею награбованим у населення. Це все одно що змусити хмару комарів поділитися кров’ю, випитою у людей, — організаційні витрати на примус кожного комара будуть настільки великі, що вони ніколи не окупляться.

Але цей айсберг — не монолітне загальнодержавне утворення. У кожному населеному пункті — свій айсберг.

Більше того. Якраз у сфері ЖКГ центральна влада виступає в абсолютно невластивій для неї у всіх інших галузях ролі «лоха і донора» — тому що комунальні мафіозі крадуть з бюджету опосередковано через субсидії і цільові субвенції. Центральна влада щиро зацікавлена навести порядок у комунальному безладі, тому що політичні наслідки лежать саме на ній.

Що говорить народ? «У ЖКГ бардак! Винні особисто Янукович, Ющенко, Тимошенко…». Але їм то цей бедлам якраз абсолютно не потрібен. Ні Ющенко, ні Тимошенко, ні Янукович нічого не мали, не мають и не будуть мати з цього бедламу, крім втрати голосів. Такий порядок потрібен комунальній мафії, що працює на середньому і нижньому рівнях, і не збирається втрачати свої доходи.

І мафії в цьому активно допомагають судді, особливо низові, які «сидять на абонементі» у ЖЕКів і ОМС. Їх «від пуза» годують ЖЕКи, які працюють на території їхнього району — за те, що судді тупо штампують рішення про стягнення з людей грошей на користь цих ЖЕКів без будь-яких правових підстав. Природно, далі гроші йдуть по ланцюжку.

Тому низова судова влада абсолютно не бажає допомогти громадянам своєї країни скинути ярмо комунальної мафії — підгодівля від комунальної мафії є чи не основним джерелом їхнього стабільного доходу. Адже, якщо по всіх інших справах ще незрозуміло, занесуть тобі хабар або занесуть, то комунальна мафія занесе гарантовано.