Контролюй, не контролюй

Законопроект пропонує дозволити народним депутатам та їх помічникам брати участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів лише «в порядку та у спосіб, визначеними відповідною радою». Хто б сумнівався, що саме представник провладної партії буде ініціатором таких «драконівських» ініціатив.

То що ж пропонується?

Місцева влада, яку обрали виборці у передбачений законом спосіб, (подекуди, яка сама себе призначила), теж у «передбачений» законом спосіб, може винести відповідне рішення, про унеможливлення перебування «сторонніх осіб» на сесіях. Мета? Аби ті сторонні особи не перешкоджали так званій «роботі», а по – факту неприхованого «дерибану» майна чи навпаки – прихованого.

Потуранням Верховенства Права хочуть звести нанівець місцеві демократичні іниціативи щодо прийняття законних рішень на користь розвитку регіону. Натомість надати повноваження вищому законодавчому органу право обмежити у діях небайдужих до долі України. І це без ретельного аналізу, порівняння норм права, у відповідності до того, як кореспондується дана норма з іншими законодавчими актами.

Постає логічне питання, а Закон України « Про місцеве самоврядування» вже не діє? Він вже не потрібен? Чи місцеві депутати самі не можуть розібратися, хто їм заважає працювати, а хто ні? Чого розмінюватися по дрібниціях, давайте порадимо скасувати Закон України «Про опозицію», взагалі про заборону опозиційних партій, скасуємо вибори як такі, заборонимо думати, критикувати, писати, розмовляти, як тим «казлам», які заважають їм жити.

І в цьому контексті слова автора законопроекту звучать як знущання: «Не справа народного депутата зривати засідання і ламати мікрофони. У нього є свій зал засідань, і його справа – приймати закони. Тим більше, що для того, щоб оскаржити рішення місцевої ради, є прокуратура», – наголосив він.

По-перше, не прокуратура приймає рішення про скасування, а суд. По-друге, а кому підпорядковіні правоохоронні та судові органи? І чи багато скасовано рішень місцевих та обласних рад? Чи рішення про передачу в оренду та користування «спритникам» житомирських земель та титанових руд скасовано самим «гуманим судом»? Ми це вже забули і хто його скасував? Суд? Не смішіть.

Домовились, скажімо, два депутати – голови фракцій Володимир Миколайович з Сергієм Михайловичем, про те, щоб поділити бюджет один на користь іншого, чи отримати безкоштовно земельні ділянки у заповіднику біля стратегічного водосховища, а про це дізнався громадський діяч та помічник народного депутата, за суміцництвом Дмитро Романович розуміючи, що це народне надбання і пряме порушення Закону і запропонував внести в регламент сесії пропозицію щодо виключення з повістки дня цього питання. А дзуськи, є закон, який не дає такого права, ні через діючого депутата місцевої ради, ні через головуючого, ні на пряму, шляхом винесення на голосування, чи скасування як антинародного та кримінального за своєю суттю.

Замість того, щоб внести законопроект про заборону балотуватися олігархам, кримінальним бізнесменам, та спритникам від криміналу, шахраям, причетним до незаконного збагачення та корупціонерам, створюються умови, для тотального контролю, та потурання принципів демократії, що сприяє ще більш потужному витку корупції. Скажу відверто, законопроект відповідає партії, яку представляє автор. І тим, кому немає чого приховувати, немає за що переживати, та виносити подібні законопроекти на голосування. Всі Закони, прийняті сьогодні, через декілька років завдадуть УДАРу іншою стороною так званої «палиці», по вже опозиції, яка раніше була при владі. Чи історія нічому вас не вчить? Можу нагадати.