Державна субвенція – запорука ̶р̶о̶з̶в̶и̶т̶к̶у̶ ̶р̶е̶г̶і̶о̶н̶у̶ піару депутата

В Україні 5 років існує програма, метою якої є забезпечення соціально-економічного розвитку окремих територій та регіонів. За останні 3 роки видатки з бюджету на це сягнули 12 млрд грн. Це дуже великі гроші, майже два річних обласних бюджети.

Насправді ж субвенції на соціально-економічний розвиток давно перетворилися на інструмент для народних обранців з метою здобуття електрональної переваги на виборах. Вони просто піаряться за бюджетні гроші на своїх округах.

Документ, який регулює розподіл субвенцій, прописаний таким чином, що під поняття “соціально-економічний розвиток” потрапляють практично всі об’єкти. Правила розподілу субвенцій такі, що їх отримують лише “слухняні” депутати, які голосують за потрібні закони та призначення.

Депутати подають свої “пропозиції”. Половина комісії, яка визначає кому дати субвенцію, а кому – ні, складається з народних депутатів.

Розподіл субвенцій відбувається в ручному режимі. Незрозуміло на основі чого обираються об’єкти, що фінансуються за рахунок субвенцій.

Субвенції розподіляються непропорційно як в розрізі виборчих округів, так і в розрізі областей. Для прикладу, в 2018 році Чернівецька область отримала 252 млн грн, Чернігівська – 220 млн грн. Тоді як Житомирська область отримала лише 114 млн грн, а Рівненська – 112 млн грн.

Кошти, які виділяються на субвенції, спрямовуються як на великі об’єкти, наприклад, капітальні ремонти лікарень або шкіл, так і на дуже дрібні питання, які ніяк не підпадають під розвиток регіонів: встановлення вікон, дверей у під’їздах багатоповерхових будинків, встановлення лавочок або дитячих майданчиків, купівля орг. техніки тощо. І якщо виділення коштів на великі об’єкти є логічним, то чи доцільно їх виділяти на будівництво дитячих майданчиків? Звісно, дитячі майданчики також потрібні, але це питання та компетенція місцевих адміністрацій і місцевого самоврядування, а не Державного бюджету.

На превеликий жаль, інструмент державних субвенцій використовується народними депутатами не для розвитку інфраструктури, а для власних агітаційних та електоральних цілях.

За рахунок Державного бюджету (платників податків) в цілях непрямої агітації встановлення дитячого майданчику на окрузі народним депутатом подається як його персональна заслуга. Зазвичай, влаштовуються якісь публічні відкриття, де народні депутати розказують, що це саме з їхньої ініціативи, сприяння або ще чогось це сталося. Представники місцевої влади дякують народному депутату, публічно хвалять, іноді вручаються якісь гармоти та подяки.

Реально на практиці субвенція на соціально-економічний розвиток не має нічого спільного із розвитком. Кошти витрачаються на дрібниці, частково осідаючи в наближених компаніях, які отримують замовлення. Іноді це компанії, власником яких є сам народний депутат.

Народні депутати використовують це для власного піару, розказуючи виборцям про сприяння та підтримку. Але, на жаль, забувають сказати, що це робиться за гроші платників податків, тобто самих же виборців.

Тому, якщо якийсь народний депутат вивішує таблички на дитячих майданчиках, встановлених за рахунок бюджетної субвенції, і пише, що це зроблено за його ініціативи, знайте – це зроблено за рахунок платників податків при фінансуванні з державного бюджету.