Виклики здоров’ю мігрантів

Людина, яка приймає рішення про переїзд в іншу країну, кидає виклик власному здоров’ю. 

Міграція є своєрідною формою задоволення потреб населення, реалізація яких вимагає зміни місця проживання.
 
Міжнародна міграція може розглядатися з трьох точок зору: інтересів мігранта, інтересів країни – походження та країни – призначення мігранта.
 
Стосовно окремої людини, то вона розраховує знайти в країні еміграції кращі умови життя. Оскільки класична сучасна міграція носить економічний характер, то найсуттєвішу роль відіграють рівень заробітної плати або доходів на капітал в країні-призначення. Рішення про міграцію приймають люди з досить гарним здоров’ям. Хворі, особи з обмеженими можливостями тощо зазвичай не мають бажання змінювати обстановку.
 
Країни, що приймають мігрантів, проводять відбір їх за ознаками віку, здоров’я, професії, морального рівня (довідка про судимість). Очевидним є нерозуміння цінності особистості.


Медичні обстеження мігрантів

Уряди країн вимагають, щоб всі претенденти на імміграційні візи незалежно від віку проходили обов’язкове медичне обстеження, «з метою зменшення негативного впливу на здоров’я народонаселення» приймаючої країни. На підставі медичних даних, претендентам може бути відмовлено у в’їзді в країну, якщо «їхній стан здоров’я може бути ймовірною загрозою суспільному здоров’ю чи безпеці, або вони в значній мірі потребуватимуть медичного чи соціального обслуговування». Вповноважені органи також вимагають, щоб люди з певними медичними показаннями були взяті на медичний облік для заохочення належного лікування та подальшого лікарського спостереження.
 
 Тимчасові мігранти можуть не проходити обстеження, якщо планують перебувати в країні менше ніж 3 або 6 місяців. Проте, наприклад, в Австралії уважно ставляться до запланованої діяльності мігранта. Якщо претендент на візу буде відвідувати  лікарню або інші медичні заклади, в тому числі будинки для людей похилого віку,  як пацієнт, відвідувач, працівник чи стажер; шкільні класи або виховні заклади, в тому числі дошкільні; або претендент має захворювання чи підозру на нього, незалежно від тривалості перебування; або має 70 років чи більше; або є ознаки, які свідчать про те, що його стан здоров’я не відповідаєте вимогам, тоді для нього медичне обстеження також є обов’язковим.
 
 Претендент на візу відповідальний за сплату будь-яких зборів та витрат, пов’язаних з обстеженням. Розміри грошових зборів, що повинні бути сплачені готівкою у доларах США, становлять для імміграції в США - від 85 до 100 доларів; в Канаду – від 80 до 140; в Австралію -  від 100 до 140; до Нової Зеландії – від 100 до 155 доларів США в залежності від віку мігранта, місця обстеження та його мети. Додаткові аналізи та обстеження вимагатимуть додаткової оплати 15 – 45  доларів США за аналіз.
 
 Втім, подолавши всі бар’єри і отримавши візу, мігрант в країні еміграції часто має проблеми медичного обслуговування.

 
Потреба в медичному обслуговуванні
 
 За дослідженнями, проведеними в Італії, тільки 50% іммігрантів мають легальне право користуватися соціальним та медичним обслуговуванням. Представники Асоціації по боротьбі зі СНІДом Ф. Гресті та А. Генцер відзначають: «Іммігранти повинні вистояти в чергах 8 годин, щоб отримати медичну допомогу. При цьому втрачається день роботи, який ніхто не оплатить».
 
Оскільки еміграція стає все менш «одиночною», число емігрантських сімей зростає, відповідно покращуються показники народжуваності. Євростат інформує, що зростання чисельності населення Європи на ¾ зумовлено феноменом міграції. Звідси виникають суттєві проблеми в пологових будинках, які не здатні вміщувати таку кількість породіль (переважно з країн з традиційно високою народжуваністю).
 
Великі потоки мігрантів часто призводять в приймаючій країні до швидкого розростання бідних кварталів, які характеризуються поганим станом систем водопостачання, каналізації та збирання сміття. Міграція може навіть вплинути на поширення хвороб. Існує пряма залежність між мобільністю населення та поширенням інфекційних захворювань, таких як туберкульоз і СНІД.  В доповідях Lstat/Lnail (Італія, 2004 р.) відмічається також, що нещасні випадки на роботі з іноземцями трапляються вдвічі частіше, ніж з місцевими жителями. Причому ризик травмування є в будь-якій сфері зайнятості та в будь-якій місцевості. 1/6 частка нещасних випадків припадає на роботу жінок. Найбільший ризик нещасних випадків та смерті – серед сезонних та тимчасових працівників, а також тих, що працюють без належного оформлення документів.

 
Здоров’я нелегалів та потерпілих від торгівлі людьми

 В 2006 році на 39 сесії Комісії з народонаселення та розвитку Генеральний секретар ООН оприлюднив інформацію про те, що Україна посідає четверте місце в світі за кількістю міжнародних мігрантів. Більша частка з них – нелегали. В приймаючих країнах такій категорії мігрантів доводиться важко працювати в неналежних умовах, недоступною є і медична допомога, що значним чином підриває здоров’я працівника.
 
Крім того, нелегальна міграція часто пов’язана з такими явищами, як міжнародна злочинність, торгівля наркотиками та людьми. Торгівля людьми становить особливу небезпеку для здоров’я, а часто – загрожує життю тих, хто потрапив в її тенета. Вони зазнають фізичного та психологічного насильства, ґвалтування та тортур. Їм загрожує інфікування у  випадку заборони використання контрацептивів. Станом на 30 червня 2008 року, Міжнародною організацією з міграції вже виявлено 5214 громадян України, що потерпіли від торгівлі людьми. За перше півріччя цього року зафіксовано 306 випадків трудової, 229 сексуальної, 4 – змішаної, 8 – з метою жебрацтва та 2 випадки експлуатації в кримінальній діяльності громадян України. 99,4% з них потребували медичної допомоги, а 59% - психологічної.
 
На Житомирщині громадською організацією «Жіночий інформаційно-консультативний центр» надано допомогу 124 особам, потерпілим від торгівлі людьми. Всі вони мали суттєві проблеми зі здоров’ям, в тому числі психологічні, з них – значна частина пройшла лікування від алко- та наркотичної залежності, 10 – лікування у психіатра, 60 потребували додаткового лікування (у терапевта, стоматолога, гінеколога тощо).
 
Отже, не зважаючи на те, якої форми набуває міграція (легальної або нелегальної), людина, яка приймає рішення про переїзд в іншу країну, кидає виклик власному здоров’ю.