Журнал Житомир инфо

УКР | РУС        Сегодня: Четверг, 15 Апреля 2021    05:48:42
Житомир » Мой блог » Юрко » 2011 » Октябрь » 9
Юрко Українське й галицьке

Юрко


Оценка: 3.0/5 Голосов: 22

Українське й галицьке

09 Октября 2011, 23:28:11 3120 3.0 24

Українське й галицьке
Ігор ЛОСЄВ

Незважаючи на всі історичні та культурологічні роз’яснення, критики України як у Росії, так і в нашому краї ніяк не можуть (чи принципово не хочуть) відмовитися від абсолютно невиправданої схильності протиставляти українське й галицьке, роблячи Галичину й галичан своєю улюбленою мішенню. Українофоби різного забарвлення не втомлюються запевняти, що на загал вони нічого не мають проти України, їм лише муляє все галицьке, яке вони силкуються представити чимось зовнішнім і ворожим українському. Їх дуже обурює міфічна ними самими вигадана «галицька мова» (що насправді виявляється літературною українською), «галицький правопис» (що насправді є харківським правописом 1927 — 1929 рр.) і «галицькі націоналісти» (що насправді часто-густо були уродженцями запорізької землі, як Дмитро Донцов, Херсонщини, як Євген Маланюк, Чернігівщини за сучасним адміністративним поділом, як Микола Міхновський, Криму й Одеси, як батько та син Липи, Полтавщини — як Кирило Осьмак тощо). Коли запитуєш, а що ж питомо галицького, такого, що не було б власне українським, є в тих гаслах, що озвучують галичани, відповідь отримати неможливо...

Оскільки галичани раніше за інших українців ще на початку ХХ століття наблизилися до стандартів модерної європейської нації (чому сприяло тривале перебування в дунайському «Вавілоні народів» Відня і Будапешта разом із мадярами, чехами, словаками, поляками, хорватами, італійцями), вони навчилися найбільш чітко артикулювати національні прагнення. Зрештою, чимало років це вчилися робити українські посли в австрійському парламенті. І таки навчилися. Крім того, в Австро-Угорщині українцям не довелося перебувати під гнітом такого жорстокого й тупого шовінізму, як українцям Російської імперії. Це визнав Ленін, коли писав у статті «Про сепаратний мир»: «Росія воює за Галичину, володіти якою їй треба особливо для задушення українського народу (крім Галичини, в цього народу немає і бути не може куточка свободи, порівняної звичайно)». Порівняної, між іншим, з Російською імперією станом на 1914 р... Трохи раніше той самий автор у статті «Соціалізм і війна. Ставлення РСДРП до війни»: «Царизм веде війну для загарбання Галичини й остаточного придушення свободи українців...»

Над українофобами (як місцевими, так і зарубіжними) тяжіє міф про «галицьку заразу», мовляв, це західні, католицькі, чужі решті України галичани спокусили мирних і проросійських малоросів. Творцям цього міфу важко зізнатися самим собі, що ніколи цей галицький вплив не дався б взнаки, якби не було для цього сприятливого грунту — психологічного, мовного, політичного, культурного тощо, якби Велика Україна не визнавала Галичину своєю органічною, до того ж лідерською частиною на якомусь глибинному підсвідомому рівні, незважаючи на постійно навіювані (дуже цілеспрямовано!) побутові штампи «бандерівців» і «западенців». Хоча розумним і спостережливим «східнякам» навіювання не заважали бачити реальність, як не завадило це уродженцю Чернігівщини Олександрові Довженку під час «золотого вересня» 1939 року зазначити у власному щоденнику: «Ми ніколи не зможемо подарувати галичанам, що вони культурніші й людяніші від нас». Проте, як продемонстрували події 1991 року й помаранчевого Майдану-2004, не лише змогли подарувати, й виявилися здатними навчитися в галичан багатьох корисних речей. І це саме тому, що «галицькі гасла» насправді були всеукраїнськими, вони віддзеркалювали настрої мільйонів громадян цілої України, всього порядного, розумного й чесного, що в ній було.

Натомість, Галичина не мала в Україні ніякого помітного впливу, коли виступала з чимось суто галицьким, починаючи від так званої Галицької асамблеї, що створив у перебудовні дні В’ячеслав Чорновіл, і закінчуючи «кав’ярними» демаршами письменників Андруховича й Винничука про «зменшення» території України в інтересах «європеїзації». Але статус Галичини різко підвищувався, коли вона була рупором цілої України, тоді її голос чули на всіх українських землях «від Сяну до Дону», вона знову ставала українським П’ємонтом. Якби галичани, керуючись шкурно-егоїстичними міркуваннями, зреклись би ідеалів соборності України, то могли б вирішити якісь свої регіональні питання. Ба, більше, в цьому їх би з великим ентузіазмом підтримали (до певної межі) всілякі проросійські блоки й конгреси, адже самоусунення Галичини від всеукраїнських політичних і національно-культурних процесів суттєво послабило б українську партію (у широкому сенсі слова), автоматично посиливши антиукраїнські кола. З іншого боку, Москва та її креатура в Україні навряд чи дозволили б утворення якоїсь самостійної галицької державної одиниці, бо навіщо їм демонстраційний ефект для решти України на кшталт того впливу, що був на НДР із боку ФРН. Тому ці сили найбільше влаштовувала б Галичина як промоутер автономізації та федералізації України, коли сам український П’ємонт можна було б ізолювати й маргіналізувати, водночас не відпускаючи цей регіон у самостійне плавання. Тоді Велику Україну можна було б остаточно приборкати, адже Україна мінус Галичина — це Білорусь імені товариша Лукашенка. Справді, Галичина дуже заважає українофобам і реінтеграторам імперії, але зовсім не чимось суто галицьким, а найпослідовнішою маніфестацією питомо українських вартостей. Галичина — це шматок неперетравленої Москвою України. Саме тому Галичина й галичани несуть важкий всеукраїнський хрест найбільш усвідомленої національної відповідальності.

Усе, що російська й москвофільська свідомість кваліфікує як галицьке, насправді є суто українське. Тому завжди будь-яка атака на галичан у зв’язку з їхньою національно-патріотичною позицією фактично є атакою проти України. Це треба розуміти людям, що вважають себе українськими патріотами (незалежно від регіональної приналежності), та й усім лояльним громадянам держави.

Прикреплённые изображения:
Юрко Українське й галицьке
Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.

Блоги на эту тему:
Комментариев: 24
Юрко
1 Юрій Градовський (Юрко)   • 09:27:25, 10 Октября 2011 [Материал]

Дійсно, Галичина - то є культурний рушій України.
sebast
7 sebast (sebast)   • 14:08:14, 10 Октября 2011 [Материал]

А Фарион - Верховная Главнокомандующая того "рушия".
SteamRoller
2 Михаил (SteamRoller)   • 10:18:29, 10 Октября 2011 [Материал]

>>не можуть (чи принципово не хочуть) відмовитися від абсолютно невиправданої схильності протиставляти українське й галицьке

Нет, вся Украина не считает Красную Армию освободителем, а Галичина не считает её оккупантом - это всё "украинофобы" придумали.
Они же придумали героизацию СС Галичина и т.п. в Галиции, которой на самом деле нет.
"Украинофобы" также выдумали, будто ветеранов цькували во Львове - а на самом деле это делают по всей Украине - не так ли?
Osavul
5 Заверуха Андрій (Osavul)   • 12:06:04, 10 Октября 2011 [Материал]

Якщо вся!!! Українська земля вважає красних визволителями, то росія - демократична держава:)
Не смішіть, ви напевно рідко бували в різних куточках нашої держави!
SteamRoller
6 Михаил (SteamRoller)   • 12:52:57, 10 Октября 2011 [Материал]

>>Не смішіть, ви напевно рідко бували в різних куточках нашої держави!

Только в одном уголке видел поклонение ССовцам - во Львове.
Юрко
8 Юрій Градовський (Юрко)   • 14:45:19, 10 Октября 2011 [Материал]

Наведіть вирок суду зі цькування ветеранів.
SteamRoller
11 Михаил (SteamRoller)   • 15:26:26, 10 Октября 2011 [Материал]

>>Наведіть вирок суду зі цькування ветеранів.

Ой, а я думал вы по обыкновению видео попросите - так с видео проблем нет.
А вот с правосудием по отношению к нацистам во Львове - проблемы есть.
Юрко
17 Юрій Градовський (Юрко)   • 19:10:03, 10 Октября 2011 [Материал]

Не може бути. Звідки у Вас така подвійність? В нас найсправедливіший суд.
SteamRoller
22 Михаил (SteamRoller)   • 23:26:50, 10 Октября 2011 [Материал]

Странно, на видео я своими глазами видел подсудные действия - к примеру, бросание горящим предметом в людей.
А в чём состоит моя "подвійність", не подскажете?
Юрко
23 Юрій Градовський (Юрко)   • 23:27:59, 10 Октября 2011 [Материал]

Надайте посилання на відео.
SteamRoller
3 Михаил (SteamRoller)   • 10:23:39, 10 Октября 2011 [Материал]

>>якби Велика Україна не визнавала Галичину своєю органічною, до того ж лідерською частиною на якомусь глибинному підсвідомому рівні

На очень, очень глубоком уровне, так глубоко - что не откопаешь))
Впрочем, для "Юрко и ко" это утверждение справедливо - чем они и отталкивают от себя остальных украинцев.
Юрко
9 Юрій Градовський (Юрко)   • 14:47:47, 10 Октября 2011 [Материал]

Ви так заповзято робите висновок про всих українців - Ви ж взагалі не українець. Яке Вам діло до цих "малоросів". А, новітня імперія, так.
SteamRoller
12 Михаил (SteamRoller)   • 15:29:55, 10 Октября 2011 [Материал]

>>Яке Вам діло до цих "малоросів".

Живу среди них, женат на одной, две бабки и дед украинцы.
Да, оба деда почему-то ССовцев не любили (с чего бы это?), а воевали в Красной Армии (как и большинство украинцев).
Юрко
18 Юрій Градовський (Юрко)   • 19:11:33, 10 Октября 2011 [Материал]

Я не про ССівців питав - про українців, які становлять більшість в Україні.
SteamRoller
24 Михаил (SteamRoller)   • 23:28:17, 10 Октября 2011 [Материал]

Я про большинство и говорю - у него, у большинства, деды ПРОТИВ СС воевали.
А поклоняясь СС, вы это большинство отталкиваете, что неясно?
SteamRoller
4 Михаил (SteamRoller)   • 10:27:05, 10 Октября 2011 [Материал]

«Ми ніколи не зможемо подарувати галичанам, що вони культурніші й людяніші від нас»

Ага, это особенно поляки по "волынской резне" отлично прочувствовали.
Но ладно, пусть тешатся, не буду дальше разбивать сладких грёз.
Юрко
10 Юрій Градовський (Юрко)   • 14:48:46, 10 Октября 2011 [Материал]

В суботу вернемось до цієї теми - не хочу наперед про деякі події говорити.
SteamRoller
13 Михаил (SteamRoller)   • 15:44:58, 10 Октября 2011 [Материал]

>>Усе, що російська й москвофільська свідомість кваліфікує як галицьке, насправді є суто українське.

"Галицький синопсис"

Богдан ВОЛОШИН

Погляд на нарід галицький зблизька і не дуже.

1. Правдивий галичанин колекціонує предмети, які давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комірки. балкон, клуня та курник напхані різноманітними дірявими баняками, відрами, порожніми пляшками, старими прасками, іржавими ланцюгами від роверів, банками із засохлою фарбою та лахами. Але надія усе це колись застосувати тішить добре галицьке серце аж до самої смерті.

2. Любов до церкви галичан така сильна, що якби можна було, то кожен мав би на своєму городі власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими місцями. Заповітна мрія галичанина - мати родинний склеп під вікнами. В гіршому випадку - на Личаківському цвинтарі у Львові.

3. Кожен порядний галичанин має родину в Канаді або Америці. Хто не має, тому ніколи не бути депутатом, мером або війтом. Йому світить лиш кар’єра священика. Раз на рік з – за океану на галицькі терени прибуває до родини одна пачка з добре таки зужитими двадцять літ тому речами, серед яких неодмінно є корейські квітчасті хустки, капи на двоспальне ліжко і пакуночок із протизаплідними пігулками для дев’яностолітньої тети Парані. Саме ці дарунки долі стають надовго, часами – навіки, яблуками розбрату для дружніх галицьких родин. За кожну запрану спідню сорочку чи краватку із замацьканим вузлом галичани так сваряться і так гніваються, що лиш землетрус, буревій, всесвітній потоп і захоплення москалями наших спиртзаводів можуть їх на якийсь час об’єднати. Або приїзд коханої цьотки з Канади...

4. Батьківщина для галичанина найчастіше обмежується його подвір’ям. Усе решта – то чужа землиця, яку можна набути або загарбати. І лише в хвилини справжньої небезпеки для України галичани об’єднуються і йдуть походом гідним на Варшаву або Москву, або гуртом емігрують до Канади.

5. Виливши в баняк молоко, галичанин обов'язково сполосне пляшку водою і доллє до молока.

6. Піднімаючись сходами багатоповерхового .будинку до свого помешкання, галичанин обов'язково повитирає ноги біля кожного сусідського килимка, залишивши недоторканим власний.

7. Галицький секс - то окрема розмова. Традиційний спосіб злягання для наших земляків - навпомацки в темряві, шукаючи партнерку за запахом.

8. Дружину галичанин вибирає, орієнтуючись на вигляд майбутньої тещі: має бути фізично здорова і фанатично віддана.

9. Правдивий галичанин цілодобово палить газ на кухні, економлячи на сірниках, і щоб у москалів менше газу залишилось.

10. На забаві галичанина треба довго вмовляти, щоб він сказав тост. Коли ж вдасться його переконати, то виходить приблизно таке: "Шо би я мав сказати з того приводу? Бисьте щасливо сіли на потяг і доїхали до того місці, де на Вас чекают, най Вас приймут за рідного і не виженут на шестий день гостини. І щоб лежати Вам ціхутко в земли і не гнити, як американці, бо їдят всяку хімію. І най Вам здохне тота коза францувата, що об'їла нашу грушку під самий корінь. Многая і благая літа!"

11. Улюблений образ галичанина - як він лежить у труні, вбраний у шлюбний костюм і шкільні мешти серед квітів і заплаканої родини. Коли його виноситимуть на цвинтар, має вдарити грім, зблиснути блискавка і втрафити в сусідську хату. І щасливо її спалити разом зі всією господаркою й осоружними курми, що порпалися на його городі і цим завдавали йому, небіжчикові, невимовних душевних мук.
SteamRoller
14 Михаил (SteamRoller)   • 15:45:24, 10 Октября 2011 [Материал]

12. Галичанин народжується для того, щоб: у три роки пасти гуси; у шість - свині, кози. велику рогату худобу і почати курити; у дванадцять - навчитися читати і щипати за майтелеси сусідську Марину; у шістнадцять - відбути школу досконалим пияком і будзиганом; у вісімнадцять - побувати у війську комірником при шкарпетках і комісуватися при пропажі зі складу останніх; у двадцять -побратися з тою самою Мариною і в першу ж шлюбну ніч скочити в гречку з її неповнолітньою сестрою; у двадцять п'ять - доробитися до трьох дітей від власної жінки і вісімнадцяти - від чужих; у тридцять п'ять - заправляти краватку у сподні і сякатися без хустинки на мешти; у сорок п'ять - видати дочку заміж і на весіллі натовкти писок сватові; у п'ятдесят п'ять - завести козу і вчити внуків співати повстанських пісень; у шістдесят - доробитися до бригадира на будові й відсидіти рік за крадіж чотирьох кривих цвяхів; у шістдесят п'ять - відчути себе захисником батьківщини і, пошивши однострій невідомої армії, марширувати на всі свята з фаною перед сільрадою; у сімдесят - стати членом церковної десятки; у сімдесят п'ять - спочити в Бозі, клянучи манкуртів, москалів і сусіда, чиї кури все життя порпали йому город...

6. Галичанин є вкрай сентиментальною людиною. Якщо, звісно, не йдеться про гроші або нерухомість. Його розчуленню немає меж, коли первісток або первісточка вперше скажуть: «Слава Україні!» або «Дупа!» Однак, ця сентиментальність одразу ж зникає, коли мова заходить про гроші. Одне з гасел галицького бізнесу твердить: «Базар – то така зараза, так втєгнешсі, – що рідну мамцю на продаж винесеш і не замітиш!» Під час торгу галичанин дріб’язковий та обережний. Якщо вам зустрінеться наш земляк, який сипле грошима і хвалиться заробками, – тікайте від нього якнайдалі. Очевидно, це ідійот або важко хвора людина, яка втратила своє галицьке коріння.

10. Як не дивно, але часто галичанин ненавидить иншого галичанина, як тільки може ненавидіти людину людина, яка знає сусіда як самого себе. Найчастіше ця незборима пристрасть втілюється саме у сусідських війнах, що переважно тривають безкінечно довго, передаючись у спадок від покоління до покоління. Подібна ситуація й у великих галицьких родинах, бо завжди знайдеться якийсь дзідзьо, який відписав фундамент і пів горища Петрові, а Іванові тільки стодолу під стріхою і неплідну льоху Катерину.

14. Галичанин, якщо він не пацієнт із Кульпаркова, вважає себе людиною культурною й освіченою, хоча за душею може мати лише чотири кляси початкової школи. Через це він наділений певним месіанським обов’язком повчати кожного зустрічного, який йому видався некультурним. Длубаючи пальцем у носі, галичанин поважно розповідатиме нещасному, що «плюти на вулиці – то гріх, і мама його зле вчила, раз він таке робить, а в родині, певно, були москалі, бо наші люди від самого уродження знають, що таке культура і чим культурна людина ся різнить від дикуса і нелюда». Потому галичанин гордо висякається на бруківку, притискаючи носа пальцем, і відійде з почуттям виконаного обов’язку та глибокого вдоволення акцією. Це за умови, що перехожий не дасть йому за критику по писку або нижче.

и ещё дофига)))

http://www.aratta-ukraine.com/phorum/read.php?3,2169,2169
http://h.ua/story/99116/
KAPJICOH
15 Andrey (KAPJICOH)   • 15:50:00, 10 Октября 2011 [Материал]

Как уже за...ла эта еб..чая пропаганда на сайте. Юрко когда уже план по копипасту выполнишь?
Lisa111
16 Роман (Lisa111)   • 16:49:27, 10 Октября 2011 [Материал]

По моему, они добиваются того, чтобы им платили за то, что они прекратят чушь писать.
Я согласен.
leshik_zt
19 Алексей (leshik_zt)   • 19:28:52, 10 Октября 2011 [Материал]

Кто такие галычаны?
ПривидзГаю
20 Привид з гаю (ПривидзГаю)   • 20:43:00, 10 Октября 2011 [Материал]

А хто такі поліщуки?
leshik_zt
21 Алексей (leshik_zt)   • 20:49:54, 10 Октября 2011 [Материал]

Йух его знает. Ты тоже не знаеш?


Объявления:

Читайте ЖЖ.инфо