Євген Сварожич

Євген Сварожич – Смірнов Євген
Народився 9 січня 1947 року в м. Тульчині (Вінницька область) у родині службовців.
Українець.
1966-1969 роках працював робітником Тульчинського металоштампувального заводу, лісорубом Верхньо-Туломського лісокомбінату, матросом середньо-риболовного траулера в Баренцовому морі, робітником-бурильником Вінницького проектного інституту.
В 1970-1973 – студент філософського факультету Київського державного університету.
Виключений з 4 курсу за політичними мотивами.
В 1973-1976 – ув’язнений за ст. 187 «прим» КК УРСР (антикомуністична діяльність).
Реабілітований у листопаді 1993 року.
З 1988 року очолює Спілку Українського Народу (СУН; SUN).
Народний депутат України 2 (Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією) та 3 (Комітет з питань національної безпеки і оборони) скликань.
Освіта: Рівненський інститут культури, факультет театральної режисури (1987), режисер; Санкт-Петербурзька консерваторія, теоретико-композиторський факультет (1991, екстерном), музикознавець; Тбіліський державний університет, юридичний факультет (1992, екстерном), юрист.
У 1981-1991 – поставив 13 вистав.
У 1996-1997 – організатор і художній керівник першого у світі виконання циклу всіх симфоній Антона Брукнера в Urfassungen (м. Київ; Національний симфонічний оркестр України).
У 1996-1998 – голова депутатської слідчої комісії Верховної Ради України.
У 1992-1993 – доброволець, учасник бойових дій в Грузії (національно-визвольна війна під проводом Звіяда Гамсахурдія).
Захоплення: фламандський і голландський живопис, стрільба, важка атлетика, карате, парашутний спорт.

Володіє англійською, німецькою, французькою, грузинською, італійською, словацькою, японською та іншими мовами.

Автор близько 800 поезій, оповідань, романів, наукових досліджень.

(За виданням: «Хто є хто в Україні». – К., 1999, С. 264.)

Ось яка це була незвичайна людина. А з цих рядків починається його дивовижна книга «ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД»

«Я Вас чекаю серед буйних трав,

де Птах над Люстром й Вовк окрай Лелії,

де вечоровий завмирає став

і золотий Павук на плесі мріє.

Я жду на Вас – у латах і з мечем, -

течуть хай сльози у ночевий щем,

хай мчить гонець сказать ще раз дружині,

які у неї очі сині-сині…

Я жду на Вас у латах і з мечем.»

«Missa Solemnis», VII, 1-8, 31.