Ми надбали, вони вкрали... А де закон і влада?

Споживча кооперація в Україні – це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Вона здійснює торгівельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.
Діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин.

Більше 110 років за участю громадян-пайовиків (наших предків) і нині працюючих розбудовувалась система споживчої кооперації району. На 1990 рік в районі налічувалось 13000 членів пайовиків, працювало 1450 чоловік.

За кошти пайовиків, а також за прибутки від наполегливої праці працівників споживчої кооперації району щороку збільшувалась матеріально-технічна база. В районі налічувалось 175 магазинів, 75 підприємств громадського харчування, 32 заготівельних пункти, коопунівермаг, ресторан, дитячий світ, пиріжковий цех, свиноферма на 1400 голів свине, господарство комбінату громадського харчування з овочесховищем на 600 тон, холодильне обладнання на 300 тон, господарство автотранспортної контори з 123 автомобілями і ремонтними цехами, автозаправкою, оптова база в м.Радомишль, складські приміщення до 1000 тон і новий склад з під’їзними шляхами, перевалка на станції Ірша, м’ясокомбінат та ринок.

Далеко не повний перелік цього надбання треба віднести і подякувати керівникам-патріотам споживчої кооперації, які працювали не покладаючи сил на те, щоб споживча кооперація процвітала, збагачувалась і радувала населення району. До цих керівників треба віднести Івашкевича Григорія Григоровича, Ткаченко Анатолія Антоновича, Новік Анатолія Арсеневича, Коваленко Антоніну Олексіївну, директора комбінату громадського харчування Мурайло Михайла Йосиповича.

Наполеглива праця цих керівників заохочувала всіх працюючих споживчої кооперації та їх членів працювати прибутково і направляти кошти на збільшення і відновлення матеріально-технічної бази.
Споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державного управління, політичних та інших громадських організацій. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежувати права споживчої кооперації або перешкоджати їх здійсненню, якщо це не передбачено законом. (ст 3 Закону «Про споживчу кооперацію».)
Хочу відмітити, що адміністація району ніколи не втручалась в нашу діяльність, надавала допомогу, підтримувала та надихала у наших добрих ділах.
На базі нашої райспоживспілки проводились показові семінари-навчання: республіканські, обласні, районні. Матеріально-технічна база дозволяла нам бути першими, і було що показати, і було чим гордитись. А досягли ми цього всього наполегливою працею наших кооператорів. Кадри вирішують все. І це правда!

Настали часи незалежності. Почали міняти керівників. Заміна керівників при втручанні адміністрації привела до зникнення магазинів, їдалень, господарств.
І ось при роботі голів райспоживспілки, таких як Філіпович А.А., Бількевич П.Г., Лаврухін В.В. почало зникати все, що створено їхніми попередниками.
Ці посадові особи йшли на цю посаду для того, щоб збагатити свої статки, а не статки своїх членів, яких залишилось 2400 чоловік. Зменшення їх кількості свідчить про те, що з пайовиками ніхто не працює, і сьогодні пайовики не отримують тієї допомоги, яку повинні надавати споживчі товариства.
Треба відмітити, що на посаду голови райспоживспілки Лаврухіна В.В. посадила адміністрація, яку очолював Янович В.М.
А це сталось тому, що Янович В.М. в той час незаконно, по підробній постанові привласнив кооперативний ринок.
Треба була своя людина – Лаврухін В.В., який робив завмлином у господарстві Великорацького колгоспу. Треба була своя людина, щоб не подавала в суд, щоб відсудили ринок. Але правління облспоживспілки подавало позов про повернення кооперативного ринку райспоживспілці.

Але правління облспоживспілки подавало позов про повернення кооперативного ринку райспоживспілці. Пройшло 16 судових розглядів, були винесені рішення на користь райспоживспілки, але апеляційні суди скасовували рішення на користь злодіїв і махінаторів, а це було майно пайовиків району.
За роки головування райспоживспілкою пан Лаврухін В.В. продав:

1. Ресторан у 2004 році, хоч гроші (борги) були оплачені, а на другий день після оплати боргів було продано ресторан за 100 тисяч гривень. А продано було із згоди голови держадміністрації Павленка, де він тепер має свою частку.

2. У 2005 році комплекс автотранспортної контори (будівлі, цеха, заправочна контора, земля, баня) за 33,4 тисячі гривень.

3. У 2006 році склади станції «Ірша» (металевий ангар, котельня, обладнання, під’їздні шляхи) за 403 тисячі гривень. Із цих 403 тисяч гривень витрачено 300 тисяч гривень на ремонт коопунівермагу, це умовно кажучи використано, бо ці затрати на ремонт було негайно зруйновано, щоб не можливо було установити затрати фактичні. «Великим господарем» Лаврухіним було здано в оренду універмаг. Згідно акта приймання-передачі від 10 грудня 2008 року (додаток № 3 до договору оренди від 10.10.2008 р.) орендарю передано приміщення, що знаходиться на першому поверсі універмагу загальною площею 2079 кв.м. А ремонт робили на третьому поверсі. Ремонт обійшовся в 4 млн. грн. Все це робилось умисно, щоб знову ж таки привласнити собі універмаг, бо договір оформлений на брата дружини Лаврухіна В.В.

4. У 2008 році продано універмаг.

5. У 2006 році продано комбінат громадського харчування (контора 2 поверхи, склади, овочесховище, холодильники) за 130,3 тис.грн.

6. У 2005 році продано магазин по вул. Русанівська, 3 без аукціону за 5200 грн. Його знесли і Лаврухін В.В. побудував собі клуб гральних автоматів, що і зараз працює.

За шість років свого головування пан Лаврухін В.В. зі своїм правлінням нічого не зробив для кооперації. А от для себе так! Побудував чудовий дім, купив дві машини, магазин на землі бази райспоживспілки, взяв в оренду за мізерну плату магазин у Вишевицькому сільпо. І став сам пан, сам господар! Лаврухін повинен давно відповісти перед законом, цього вимагають пайовики.

Виникає запитання: невже нам людям до всього байдуже, коли отакі горе-керівники у нас на очах продають все, що передано їм у руки, руйнують, багатіють, животіють за рахунок людей, які все це своїми руками будували? А такі, як Лаврухін В.В., Павленко А.А., Янович В.М. без совісті і сорому збагачуються на кістках наших предків, шикують і купаються в багатстві.

А тепер Лаврухін очолює партію «Сильна Україна» Тігіпка, йде на вибори, хоче бути депутатом, щоб захистити своє накрадене. Нам – виборцям треба пильно подивитись і дати оцінку цій партії, можна їх обирати чині. Мабуть таки ні!
Вимоги правління облспоживспілки від 28.07.2010 року № 4-80/20.

Відповідно до вищезгаданого та враховуючи грубі порушення нормативно-правових актів та Законів України «Про споживчу кооперацію» та спричинені такими діями матеріальні збитки в особливо великих розмірах, притягнути голову правління РСС Лаврухіна В.В. та юриста РСС Мацапуру до кримінальної відповідальності та вирішити питання щодо відшкодування ними заподіяної райспоживспілці матеріальної шкоди в повному обсязі. (Це подання прокурору Радомишльського району Р.М.Демчуку).

10 вересня 2010 року відбулися збори ради райспоживспілки. Головою райспоживспілки обрали Данильченко Ірину Анатоліївну, яка все своє життя присвятила споживчій кооперації, має вищу освіту, фахівець торгівлі. Працювала товарознавцем, головою правління міського споживчого товариства. Знає, як вийти їз цієї ситуації. А ситуація складна, бо Лаврухін уже продав і універмаг "Торговельний центр” – серце кооперації. Взяв на посаду юриста Мацапуру, який не захищав інтереси кооперації, а робив все, щоб кооперація залишилась без універмагу.
Пайовики бажають Ірині Анатоліївні здоров’я, наснаги, вміння, терпіння і знання для подолання всіх негараздів, а також успіхів у роботі.

Член ради райспоживспілки А.О.Коваленко

По дорученню пайовиків:
Скидан В.Й.
Тарасюк М.П.
Зіневич Л.
Бродовська Л.Л.
Бродовський В.М.

Автор:Бойченко А.А. Портал міста Радомишль