Розстріляне відродження

Шановне товариство! Сьогодні, я б хотів би підняти тему «Розстріляне відродження», тому що саме в цей період українська інтелігенція та всі національно свідомі українці покладали максимум зусиль, а інколи і свої життя для відродження всього українського: державності, культури, літератури, мистецтва та зокрема і мови.

Воєнно-комуністичний наступ 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, відзначався крайньою ідеологізаціїю в усіх сферах життя суспільства, суворим контролем за діяльністю високоінтелектуальних осіб, діячив культури та мистецтва, забороною різних релігійних течій, руйнуванням храмів, відкиданням тих напрямів суспільної, історчної, філософської думки, що виходили за рамки ідеологічних догм, переслідування інакомислячих.

На супротив «воєнному комунізму» та «сталінізму», прийшло новітнє відродження на чолі з українською інтелігенцією, що давало поштовхи розвитку всього українського в галузях літератури та мистецтва.

Загалом «розстріляне відродження» - літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони, створили тексти, гідні світового поціновування (М. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905—1917 рр. Головними складниками новітньої еліти її світогляду був бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. За їх зовнішньою «радянськістю» ховалися глибокі пошуки й запити. Трагічна доля покоління 20-30-х років демонструє всю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур.

Коли Комуністична партія СРСР зрозуміла свою поразку, вона почала діяти забороненими методами: репресіями, замовчуванням, нищівною критикою, арештами, розстрілами. Перед письменниками стояв вибір: самогубство (Хвильовий), репресії і концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (Іван Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, Микола Бажан). Більшість митців була репресована і розстріляна.

Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були такі генії українського народу як: Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.
«Розстріляне відродження» дає нам приклад відчайдушної боротьби українського народу в часи жорсткого теранізму з боку влади. Тому сьогодні ми повинні зрозуміти важливість радикальних дій, спротиву цій кремлівській «банді» яка засіла на даний момент в вищих ешелонах влади. Ми повинні відстояти честь і гідність українського народу, нації, культури, мови. Розбудувати нову стратегію для нового часу, часу – націоналізму! Й помститися за столітні катівні українського народу!

Сьогодні ми піднімаємо питання мови не даремно, бо там закінчується наш ворог де його і мова.