Україна - постколоніалізм

Україна - постколоніальний період
Прочитала книгу англійського журналіста Тіма Батчера "Кривава ріка" ( Blood River: A Journey to Africa's Broken Heart) про подорож від озера Танганьїка до Атлантичного океану вздовж річки Конго.
Описи політичної ситуації в Республіці Конго дуже схожі на те, що відбувається у нашій багатостраждальній країні - верхівка купається у роскошах, а загальна маса народу кинута напризволяще, звісно, з поправкю на місцеві реалії.
Паралелі - влада нічого за роки незалежності не збудувала для країни, те що залишилось у спадок від колоніального минулого - розграбовано (прихватизовано) або повільно занепадає.
Школи, дитсадки, лікарні - утримуютья за рахунок добровільно-примусових внесків батьків або пацієнтів, і без цих внесків усе давно було б в руїнах (як у Конго). Хоча, наведу приклад - дитяче інфекційне відділення у Богунській лікарні - ви бачили, що робиться на першому поверсі? просто жах.
Всі, хто прорвався до влади - знаходяться або ж на "пайку" у олігархів, або ж самі і є олігархами. Про яку демократію може йти мова, кли влада активно вже навіть не будує, а зміцнює олігократичний режим, плавно готуючи народ до диктатури і рабства для подальшого збагачення тих же олігархів?
Чому п.Президент дозволяє собі витрачати кошти на супердорогий гвинтокрил, коли за ці кошти можна було б збудувати медичний центр для пересадки кісткового мозку для хворих на лейкемію дітей? Чому вітчизняні чиновники їздять на імпортних авто, а не на вітзчизняних? Чому приватизовуються стратегічно важливі підприємства, які повинні приносити доход у бюджет країни?
На мою думку, Україні варто проводити економічну політику, яку проводили у повоєнні роки Германія або Японія - адже за 15-20 років це дозволило їм потрапити у лідери світової економіки.
А затягування пасків шляхом реформування пенсійного законодавства і збільшення податкового тиску без жорсткої економії бюджетних коштів на утримання "чиновничих дармоїдів" приводить лише до зростання соціальної напруги.
Чи є вихід з такої ситуації? Є. І навіть кілька, однак навряд чи їх можна назвати легітимними з точки зору теперішнього законодавства і влади.
Гіпотетично можна розглянути декілька варіантів:
Варіант перший - кардинальна зміна влади (зрозуміло, що добровільно у відставку навряд чи хтось піде)шляхом військового перевороту і встановлення війькової хунти із націоналізацією стратегічних економічних об'єктів, вкладаня коштів в розробку нових технологій і років за 5 економічне зростання, однак навряд чи хтось матиме сміливість розпочати такий сценарій.
Варіант другий - ще за 3-4 роки такого господарювання нинішньої влади народ візьметься не за лопати, як рекомендує п. Азаров, а за вила і піде громити чиновників і всіх без розбору людей, які живуть хоч трохи краще межі бідності, а це хаос років на 5 або і більше, або ж введення військ НАТО задля підтримки правлячої верхівки.
Варіант третій - реформування влади - скасування великого депутатського корпусу, достатньо по 2 представники від кожної області, і не один президент, а 3-5 радників старійшин, заборона для депутатів та їх родичів володіння приватними маєтками і т.п, на час депутатства.
Взагалі тему можна розвивати і надалі, оскільки існуюча політична організація в країні за 20 років вже довела свою неефективність для покращення життя народу.