Живий Журнал
 
ЖЖ Инфо » Мой блог » Motrya » 2011 » Ноябрь » 1
Motrya ...уривок....

Motrya


Оценка: 4.2/5 Голосов: 5

...уривок....

01.11.2011, 21:46:17 1542 4.2 0

Уривок…
- бо ти боїшся стосунків, які б вони не були – серйозні чи несерйозні, ти! Їх боїшся!!!
- а от і ні. Я просто не хочу вкладатись в людину, яка для мене нічого не означає. Яка мені не підходить, з якою нічого не складеться! Це не означає, що я нічого не віддаю. Я не егоїстка, але зрозумій: все має йти від серця, з власної волі, а не з примусу чи якихось розрахунків. Або ж тільки тому, що так треба, що так всі роблять.
- а як ти знаєш, що це не твоя людина? Ти ж навіть спробувати не хочеш, не залишаєш жодного шансу людині і себе ж обмежуєш у часі, щоб з’ясувати все.
- бо я знаю себе. Стосунки не можуть тривати більше місяця, максимум два…а далі туман поверхневої закоханості розсіюється і людина стає для мене…ні не байдужою, а звичайною, навіть не встигнувши стати особливою. Ти скажеш, що причина в мені, що я щось роблю не так. І я згодна. І саме тому тепер не хочу навіть щось починати. Бо цей рух по спіралі мені набрид. Я хочу відкрити портал в іншу реальність.
- а може ти сама не хочеш відкриватись і тим самим відштовхуєш інших?
- О! не треба починати лекцію! У багатьох людей є такі закутки душі, такі сади, куди нікого не запрошують; такі двері, ключі від яких давно переплавлені на мечі. Але в іншому ми не схожі.
- це все твої вигадки. Ти прикриваєшся цим, щоб виправдатись!
- тоді й ти моя вигадка? Чи як?
- так, я твоя вигадка. Бо ти ж вважаєш, ніби я люблю холостяцьке життя і ти не мій тип! І знаєш, що ще прикро – ти не хочеш цього визнавати!
- тоді не треба марнувати своє життя на сперечання зі мною, на мене це не діє!
- але ж тобі це подобається?
- що подобається?
- таке спілкування? Хіба ж ні?
- ні! Ой-йо!!! Зєльониє чєловєчкі!!! Я вже давно пропустила свою зупинку. Давай, чао!
- Мотря!
 
       «І куди я заїхала? Тут вже і люди не живуть і потяги не ходять)))). Ні, не можна вести такі розмови по дорозі на роботу.» Я вийшла з автобуса на якійсь безлюдній зупинці. З обох боків дороги тягнулись сірі, обшарпані, похмурі приміщення складів, інші промислові будівлі. На дворі осінь, сонця не дочекатися, але, хвала випадку, й дощу немає. Зрозумівши, куди я заїхала і відкинувши ідею чекати зустрічний автобус, я пішла пішки. Поки я йшла, промислова зона закінчилась і почався сквер, що прилягав до дороги. Під ногами шурхотіло листя кленів: жовтаве, багряне, руде. Це нагадало мені, як в дитинстві я збирала таке листя, приходила додому, ставила його в склянку і кімната ніби змінювалась. Я трохи заглибилась в парк, підбираючи найкрасивіші листочки. Аж тут дзвінок. Директор.
- Мотря, сьогодні чекаю план роботи Одеської філії на півріччя. Він готовий?
- О.І., Ви ж дозволили мені підготувати його на наступний вівторок.
- так, але я передумав. Він потрібен мені сьогодні.
- О.І., я спізнююсь, можливо візьму лікарняний…тому план буде завтра.
- а якщо я тебе підвезу до роботи, теж візьмеш лікарняний? – сміється.
     І тут я розумію, що вигадувати щось немає сенсу. Тому мовчки розвертаюсь і прямую до машини…..

Прикреплённые изображения:
Motrya ...уривок....
Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.

Комментариев: 0


Объявления:

Читайте ЖЖ.инфо